Історія Юхима - Роман Квант

Отже, промайнуло декілька сірих, одноманітних днів, які нічим не вирізнялися і нічого приємного не залишали після себе. Я вже майже звик, що прокидався кожного разу у минулий день. Мені навіть здавалося, що я почав молодшати. Хіба таке буває? Але згадавши фільм «Загадкова подія із Бенджаміном Баттоном», я розумів, що іноді фантазії та реальність можуть знаходиться поруч біля тонесенької межі, яку легко перетнути одним кроком та стерти усі видимі та невидимі границі. Декілька разів я придивлявся до себе, але не помічав жодних дивних ознак на обличчі. Ніякого зменшення росту волосся на голові чи руках, зникнення недавніх вугрів чи порізів. Ні, усе проходило нормальним чином. Для мене рухався лише час навпаки, а все інше наче існувало у правильному та звичному напрямку, не змінюючи вектор руху.

У мене було багато часу над цим розмірковувати – на лекціях також була можливість відволіктися від монотонного голосу викладача, – але я прагнув відсторонитися від наболілої теми.

2

Я ввімкнув комп’ютер, перевірив електронну пошту, а тоді вирішив провести один експеримент. Зазвичай, я не люблю заходити на всілякі тематичні форуми, де обговорюють різноманітні питання. Та цього разу, я вирішив описати свою проблему в всесвітній павутині і дочекатися коментарів. Я зареєструвався щонайменше на п’яти форумах під нікомСтеповий вовкі описав детально проблему, з якою зіткнувся два дні тому. Повідомлення я написав майже без прикрас, намагаючись додати усі найменші деталі. Цим я не розраховував на якесь одкровення чи миттєву допомогу. Ні, це був психотерапевтичний жест, що дозволяв трохи очиститися душевно, скинути бодай частку важкого тягаря, який я ніс на своїх плечах стежкою життя. Я був готовий до нищівної критики, жорстоких насмішок і недотепних жартів. Адже на таких форумах, присвячених магії, окультизму, виходу в астрал, не можна бути серйозним і вірити у всіляку маячню. Мабуть, тут люди просто розважаються, відводять душу після важкого виснажливого дня. Хоча, не виключаю, що деякі відвідувачі дійсно піддалися чарам окультизму і сприймають всі ці химери дуже серйозно. В такому випадку мені шкода тих людей, які реальність підміняють Інтернетом та вивченню всіляких онтологічних питань, із-за яких пролітає швидко справжнє життя.

Повідомлення почали сипатися майже відразу. Я кілька з них прочитав, але вони були настільки дурними, що я вирішив полишити цю справу. У мене лише одна надія жевріла, що хтось із парапсихологів може дати доцільну пораду. Хто його знає, що буде, адже наука далеко не все може нам пояснити. Хоча, звичайно, як я казав, це психотерапевтичний жест. Я його зробив і мені дійсно стало легше.

Через кілька годин, я не витримав і знову зайшов перевірити електронну пошту. Це були чергові коментарі на тих форумах, на яких я описував свою реально існуючу проблему. Більшість з них були настільки недолугими, що не варті моєї уваги, але декілька з них виділялися серед сірої маси тим, що вони давали доцільні поради. Наприклад, звернутися до церкви, сповідатися у священика, освятити кімнату від нечистої сили. Звичайно, це також не найкраща порада, але на фоні таких перлів, як: «аффтар, убейся ап стену и віпєй яду», вона здавалася більш-менш адекватною. Та найбільше мене здивувало повідомлення відМарго у зеленому капелюсі: Степовий вовче, перевір особисті повідомлення.

Я прислухався до її поради і знайшов повідомлення, яке було не видиме для усіх користувачів. Воно було лаконічне і змістове:

Впевнена, я тобі зможу допомогти. Це не жарт. Передзвони мені.

Попервах, я подумав, що це одна із повій, що працює в салоні, хоче мене заманити до себе, щоб заробити грошей. Але трохи подумавши, я зрозумів, що втрачати мені немає чого. Принаймні, вона не написала якісь безглузді поради. А при зустрічі з нею можна отримати значно більше, ніж повідомлення в Інтернеті. Довго не вагаючись, я набрав її номер. Через кілька гудків я подумав, що не потрібно було цього робити, але назад не хотів відступати. Та й мені немає більше чого робити. По голосу вона не дізнається про мене нічого особистого. Нащо втрачати малесенький шанс?

– Алло, – пролунав приємний жіночий голос.

– Добрий день! Це Степовий вовк телефонує. Як ся маєте, Марго у зеленому капелюсі? Чи ви зараз без капелюха?

– О, привіт! На мені взагалі нічого не має. Ви подзвонили як раз тоді, коли я приймала душ.

– Пардон, мадам. Тоді я передзвоню пізніше.

– Не хвилюйтесь про це. Поки я не втопила свій телефон, ми можемо говорити. Я чекала на ваш дзвінок.

– А який інтерес у вас до мене?

– Я знаю про цю проблему значно більше, ніж вам здається.

Остання фраза трохи здивувала мене. Пані розмовляла дещо зухвало, викликаючи у мене одночасно два бажання: продовжувати вести розмову та відразу відбити цей дзвінок. Проте, перше бажання подолало друге.

– Ви там не заснули часом? – поцікавилась вона.

– Ні, просто думаю, хто ви така і чому вирішили, що зможете допомогти мені? Ви якась особлива?

– В певному сенсі так.

– Як це розуміти?

– Коли зустрінемося, вам все стане зрозуміліше.

– Ви дуже загадкові. Що за цим ховається?

– Ви завжди такий нерішучий?

Мене це питання заділо за живе і я вирішив взяти бика за роги.

– Гаразд. Давайте зустрінемося у кав’ярні «Білий лев» о сьомій годині.

– Це нейтральна територія. Добре, мене влаштовує. Тільки відразу хочу вас попередити про одну річ.

– Яку? – насторожився я.

Співрозмовниця, обличчя якої я не міг бачити, зробила коротку паузу. Мені здалося, що вона посміхається, хоча я не міг це знати достеменно.

– Якщо мені щось не сподобається. Наприклад, ви будете підозрілі, або я не повірю у щирість ваших слів або ще щось, то я залишаю за собою право відразу встати і піти назавжди. Вам це зрозуміло, Степовий вовче?

– Цілком.

– Тоді до зустрічі. Я можу спізнитися. І ще одне: ви повинні бути самі. Інакше я до вас не підійду.

Вона відбила дзвінок, перш ніж я встиг поставити ще одне запитання. А як ми впізнаємо один одного? Я вже схватився за стільниковий, маючи намір передзвонити їй і уточнити це питання, але передумав. Мабуть, дівчина усе продумала, тим паче у нас є номери для зв’язку.

3

Збираючись на зустріч із незнайомкою, я постійно ставив собі одне й