Єретики Дюни - Френк Херберт

Одраде перейшла на мову ісламіяту.

— Тоді нам, можливо, слід розмовляти мовою, відомою лише нам.

Ваффові очі блиснули. Тією ж мовою він відповів:

— Дуже добре! Ризикну. І попрошу виявити мені справжню причину розколу серед… Бене Ґессерит.

Одраде дозволила собі всміхнутися. Разом зі зміною мови змінилася вся особистість Ваффа, всі його манери. Він поводився точнісінько так, як і очікувалося. Ця мова не посилить жоден його сумнів!

Вона відповіла з такою ж певністю:

— Дурні бояться, що ми можемо призвести до появи чергового Квізац Хадераха! Таке доводять кілька моїх Сестер.

— У цьому більше немає потреби, — сказав Вафф. — Той, що міг бути в багатьох місцях водночас, уже був і відійшов. Він з’явився лише для того, щоб привести у світ Пророка.

— Бог не посилав би такої звістки двічі, — погодилася вона.

Подібні сентенції Вафф часто чув цією мовою. Йому більше не здавалося дивним, що жінка може вимовити такі слова. Достатньо було мови і знайомих слів.

— Чи смерть Шванг’ю повернула єдність серед ваших Сестер? — спитав він.

— Ми маємо спільного ворога, — мовила Одраде.

— Всечесних Матрон!

— Ти мудро чинив, убиваючи їх і навчаючись у них.

Вафф схилився вперед, повністю поглинутий знайомою мовою і перебігом їхньої розмови.

— Вони правлять через секс! — вигукнув він. — Мають надзвичайні техніки посилення оргазму! Ми…

Запізно усвідомив, хто сидить перед ним і вислуховує це все.

— Ми вже знаємо такі техніки, — запевнила його Одраде. — Цікаво буде порівняти, але є очевидні причини, через які ми ніколи не намагалися вдатися до таких небезпечних засобів. Ці блудниці просто достатньо дурні, щоб припуститися такої помилки!

— Помилки?! — Він був помітно здивований.

— Вони самі тримають віжки в руках! — сказала вона. — Разом із наростанням влади мусить наростати їхній контроль. Така колісниця розпадеться через власний розгін!

— Влада, постійно влада, — пробурмотів Вафф. Тут йому сяйнула інша думка. — Ти хочеш сказати, що саме так упав Пророк?

— Він знав, що робить, — промовила вона. — Тисячоліття вимушеного миру, після чого наступили Голодні Часи та Розсіяння. Ці прямі результати й були посланням. Пам’ятай! Він не знищив ні Бене Тлейлакс, ні Бене Ґессерит.

— На що ви сподіваєтеся від союзу між двома нашими народами? — спитав Вафф.

— Надія — це одне, а виживання — інше, — відповіла вона.

— Як завжди, прагматизм, — сказав Вафф. — І дехто з вас боїться, що ви можете повернути Пророка на Ракіс з усіма його неушкодженими силами?

— Чи ж я цього не казала? — Мова ісламіяту мала особливо сильні питальні засоби. Це переклало тягар доказу на Ваффа.

— Тож вони сумніваються, що Божа рука причетна до створення вашого Квізац Хадераха, — промовив він. — А у Пророкові теж сумніваються?

— Дуже добре, скидаймо всі маски і діймо відкрито, — сказала Одраде і перейшла на заздалегідь обраний курс обману. — Шванг’ю та ті, хто її підтримував, відступили від Великої Віри. Ми не таїмо в собі гніву на Бене Тлейлакс за те, що ви їх убили. Це заощадило нам клопоту.

Вафф беззастережно це прийняв. З огляду на обставини, це було саме те, чого й можна було сподіватися. Він знав, що виявив тут багато речей, які краще б тримати в резерві, та й досі зоставалися речі, яких не знали в Бене Ґессерит. І речі, яких він навчився!

Тут Одраде цілковито його шокувала, сказавши:

— Ваффе, якщо ви думаєте, що ваші потомки з Розсіяння повернулися до вас незміненими, то дурість стала вашим способом життя.

Він змусив себе промовчати.

— Маємо всі пазли у своїх руках, — продовжила вона. — Ваші потомки є знаряддям блудниць із Розсіяння. А якщо ви думаєте, що хтось із них дотримає умови, то ваша дурість виходить за межі кожного опису!

Ваффова реакція сповістила їй, що тепер вона його піймала. Пазли з клацанням ставали на місце. Сказала йому правду там, де потрібна була правда. Його сумніви знову скерувалися, куди слід: проти людей з Розсіяння. І це було зроблено його власною мовою.

Він намагався говорити, попри клубок у горлі. Йому довелося масажувати горло, перш ніж мова повернулася до нього.

— Що ми можемо зробити?

— Це очевидно. Загублені розглядають нас як ще одне завоювання. Вважають це прибиранням за собою. Звичайна обачність.

— Але ж їх так багато!

— Якщо ми не об’єднаємося і не виробимо спільний план, щоб їх подолати, вони зжують нас, як сліг пережовує свій обід.

— Ми не можемо піддатися бруду повінд! Бог цього не допустить!

— Піддатися? Хто пропонує нам піддатися?

— Але ж Бене Ґессерит завжди вдаються до цієї древньої відмовки: «Як не можеш їх перемогти, приєднайся до них».

Одраде похмуро всміхнулася:

— Бог не дозволить вам піддатися! Чи ти натякаєш, що Він дозволить піддатися нам?

— То який же ваш план? Що б ви зробили проти таких численних супротивників?

— Достеменно те, що плануєте й ви: навернути їх. Коли скажете слово, Сестринство відкрито підтримає істинну віру.

Вафф сидів у приголомшеному мовчанні. Тож вона знала суть плану тлейлаксу. Та чи знала, як тлейлаксу заміряють утілити його в життя?

Одраде пильно на нього дивилася, неприховано оцінюючи. «Хапай дикого звіра за яйця, якщо мусиш», — думала вона. Та що, як проєкції аналітиків Сестринства були помилковими? У такому разі всі ці переговори не більше ніж жарт. І цей погляд із глибини Ваффових очей, цей натяк на древню мудрість… куди старшу за його плоть. Вона промовила з більшою впевненістю, ніж відчувала її насправді:

— Інші заплатили б високу ціну за те, чого ви досягли: за гхол із ваших контейнерів, за таємницю, яку ви зберігаєте для себе.

Її слова було достатньо зашифрованими (їх слухають інші?), та Вафф ні на мить не засумнівався, що Бене Ґессерит знають навіть це.

— Ви вимагатимете участі і в цьому теж? — спитав він. Слова зі скрипом видобувалися з його пересохлого горла.

— У всьому! Ми ділитимемося всім.

— І що ви внесете в цей великий поділ?

— Проси.

— Усі ваші розплідні записи.

— Вони ваші.

— Розплідних матерів на наш вибір.

— Назви їх.

Ваффові перехопило подих. Це було куди більше, ніж пропонувала Мати Настоятелька. Це було наче квітка, що розкривалася у його свідомості. Вона, природно, мала рацію щодо Всечесних Матрон і щодо потомків тлейлаксу з Розсіяння. Він ніколи повністю їм не довіряв. Ніколи!

— Ви, вочевидь, захочете необмеженого доступу до джерела меланжу, — сказав він.

— Вочевидь.

Він дивився на неї, ледь вірячи, як сильно йому поталанило. Аксолотлеві контейнери дарували б безсмертя лише тим, хто прийме Велику Віру. Ніхто не зважиться напасти на тлейлаксу з метою грабежу, якщо буде відомо: вони радше знищать, ніж віддадуть те, що в них хочуть відібрати. А тепер! Він здобув служіння наймогутнішої та найтривкішої із місіо­нерських сил. Тут, безперечно, видно було Божу руку. Спершу Вафф відчув благоговіння, тоді піднесення. Він тихо заговорив до Одраде:

— А ти, Превелебна Мати, як назвеш нашу згоду?

— Шляхетною метою, — сказала вона. — Ти вже