Єретики Дюни - Френк Херберт

І лицепляс на місці Туека багато чого досяг своїм мімічним спектаклем. Туекова сім’я ще не довідалася про підміну. Можна було повірити, що справжнього Преосвященника не замінено, таким добрим був цей лицепляс. Спостереження за лицеплясом у дії багато чого відкривало уважним Превелебним Матерям. Це, звичайно, було однією з причин, які змушували Ваффа корчитися й ухилятися.

Одраде різко обернулася і підійшла до Пана тлейлаксу. Час ним зайнятися!

Вона зупинилася за два кроки від Ваффа і глянула на нього згори вниз. Вафф із викликом зустрівся з нею поглядом.

— Ти мав досить часу, щоб обдумати своє становище, — звинуватила вона його. — Чого ж уперто мовчиш?

— Моє становище? Думаєш, ти дала нам вибір?

— Людина — це тільки камінець, кинутий у став, — процитувала вона фразу з його власних вірувань.

Вафф глибоко, з тремтінням зітхнув. Вона промовила належні слова, та що за ними приховувалося? Вони більше не звучали добре, злетівши з уст жінки-повінди.

Не дочекавшись відповіді Ваффа, Одраде продовжила цитату:

— А якщо людина — це тільки камінець, то всі її діла не можуть бути нічим більшим.

Одраде здригнулася від мимовільного тремтіння, що пройшло її тілом. Це викликало у сторожких Сестер-охоронниць вираз старанно замаскованого подиву.

«Чому цієї миті я подумала про слова Тирана?» — замислилася Одраде.

«ТІЛО Й ДУШУ БЕНЕ ҐЕССЕРИТ СПІТКАЄ ТА Ж ДОЛЯ, ЩО Й КОЖНЕ ІНШЕ ТІЛО Й КОЖНУ ІНШУ ДУШУ».

Ця скалка глибоко встромилася в неї.

«Як це я стала такою вразливою? — Відповідь негайно ж постала в її свідомості. — Атрідівський маніфест! Складання цих слів під пильним керівництвом Тарази відкрило в мені тріщину».

Чи була такою Таразина мета: зробити Одраде вразливою? Звідки Тараза знала, що можна знайти на Ракісі? Мати Настоятелька не лише не виявляла провидчих здібностей, а й схильна була уникати виявів цього таланту в інших. У рідкісних випадках, коли Тараза вимагала ясновидіння в самої Одраде, треноване око Сестри не могло не помітити, як неохоче вона це робила.

«А все ж вона зробила мене вразливою».

Чи було це випадковістю?

Одраде занурилася у швидку декламацію літанії проти страху. Кілька кліпань ока, та тим часом Вафф, вочевидь, ухвалив рішення.

— Ви хочете нас присилувати, — сказав він. — Але не знаєте, які сили залишили ми в резерві на таку мить. — Він здійняв рукави, показуючи, де були сховані дротикомети. — Це лише нікчемні іграшки порівняно з нашою справжньою зброєю.

— Сестринство ніколи в цьому не сумнівалося, — промовила Одраде.

— Чи між нами мусить дійти до насильницького конфлікту? — спитав він.

— Вибір за вами, — відповіла вона.

— Навіщо ж ви шукаєте конфлікту?

— Дехто хотів би побачити, як Бене Ґессерит і Бене Тлейлакс учепляться в горлянку одне одному, — сказала Одраде. — Наші вороги з радістю втрутяться, щоб позбирати уламки, коли ми достатньо ослабнемо в такому протистоянні.

— Ти проповідуєш згоду, та не даєш моєму народові простору для переговорів! Можливо, твоя Мати Настоятелька не надала тобі влади вести переговори!

Як спокусливо було б повернути це все в руки Тарази, яка цього й хотіла. Одраде глянула на Сестер-охоронниць. Обличчя обох були масками, які нічого не відображали. Що вони знали насправді? Чи зрозуміють вони, коли вона піде всупереч наказам Тарази?

— Ти маєш таку владу? — наполягав Вафф.

«Шляхетна мета, — подумала Одраде. — Вочевидь, Тиранів Золотий Шлях продемонстрував принаймні одну рису такої мети».

Одраде зважилася сама створити правду.

— Я маю таку владу, — сказала вона. Її слова зробили це правдою. Взявши таку владу, вона відібрала в Тарази можливість заперечити це. Та Одраде знала, що ці слова, сказані нею самою, змусили її обрати курс, який дуже відхилявся від подальших етапів проєкту Тарази.

Незалежна дія. Те, чого вона прагнула від Альбертуса.

«Та я на сцені і знаю, що необхідно».

Одраде глянула на Сестер-охоронниць.

— Прошу, залишайтеся тут і простежте, щоб нам не перешкодили.

А Ваффові сказала:

— З таким же успіхом ми могли б розмовляти в комфорті. — Махнула рукою на два слідокрісла, що стояли під прямим кутом одне до одного по той бік кімнати.

Одраде почекала, доки вони всілися, тоді відновила розмову:

— Зараз між нами має бути певна міра щирості, яку рідко дозволяє дипломатія. Надто багато висить на волоску, щоб ми дали втягти себе у дрібні виверти.

Вафф дивно на неї глянув.

— Ми знаємо, що у ваших найвищих радах немає згоди, — сказав він. — Нам зроблено певні тонкі пропозиції. Є це частиною…

— Я вірна Сестринству, — промовила вона. — Навіть ті, хто намагався з вами зблизитися, не мали іншої вірності.

— Це ще один трюк…

— Жодних трюків!

— Бене Ґессерит завжди вдаються до трюків, — звинуватив він її.

— Яких дій з нашого боку ти боїшся? Назви їх.

— Може, я навчився від тебе надто багато, щоб ти дозволила мені жити.

— Чи ж не можу я сказати те саме про тебе? — спитала вона. — Хто ще знає про наше таємне споріднення? Жінка, яка тут з тобою розмовляє, не є повіндою!

Вона зважилася промовити це слово з певною тривогою, та досягнутий ефект не міг бути більшим одкровенням. Вафф, вочевидь, був глибоко враженим. Йому знадобилося кілька довгих хвилин, щоб отямитися. Хоча сумніви зосталися, бо вона засіяла їх у ньому.

— Що доводять слова? — спитав він. — Ти й далі можеш узяти те, чого від мене навчилася, нічого не залишивши моєму народові. Ти й далі тримаєш над нами батіг.

— Я не ховаю зброї в рукавах, — зауважила Одраде.

— Проте у твоєму розумі є знання, що можуть нас зруйнувати! — Він озирнувся на Сестер-охоронниць.

— Вони є часткою мого арсеналу, — погодилася Одраде. — Відіслати їх?

— А з ними все, що вони тут почули, — сказав він. Відповів обережним поглядом на погляд Одраде. — Краще б нам усім відіслати геть наші спогади!

Одраде заговорила якнайрозсудливішим тоном:

­— Що б ми здобули, виявивши ваш місіонерський запал, перш ніж ви будете готові виступити? Яка була б нам користь, якби ми зіпсували вам репутацію, розголосивши, куди ви помістили своїх нових лицеплясів? О так, знаємо про Ікс і Рибомовок. Вивчивши тих нових, ми зайнялися їхнім пошуком.

— Ось бачиш! — Його голос був небезпечно гострим.

— Не бачу іншого способу довести нашу спорідненість, окрім як розкрити щось так само згубне про нас самих, — промовила Одраде.

Вафф онімів.

— Ми плануємо розселити червів Пророка на незліченних планетах Розсіяння, — заявила вона. — Що сказало б і зробило ракіанське священство, якби ти викрив це?

Сестри-охоронниці глянули на неї з ледь прихованими веселощами. Думали, що вона бреше.

— Зі мною немає охорони, — сказав Вафф. — Якщо небезпечну таємницю знає лише одна особа, то легко добитися, щоб та особа замовкла навіки.

Вона здійняла порожні рукави.

Він подивився на Сестер-охоронниць.

— Дуже добре, — промовила Одраде. Глянула на Сестер і зробила легкий знак рукою, щоб їх заспокоїти. — Прошу, Сестри, почекайте ззовні.

Коли двері за ними зачинилися, Вафф знову засумнівався.

— Мої люди не обшукали цих кімнат. Що я знаю про речі, які могли бути тут сховані, аби записати наші