Українська література » Фантастика » Фантастика Всесвіту. Випуск 1 - Річард Бах

Фантастика Всесвіту. Випуск 1 - Річард Бах

Читаємо онлайн Фантастика Всесвіту. Випуск 1 - Річард Бах
ти вилікував їх від раку, і не минає й тижня, як тебе знов оточує цілий натовп. Отож літак допомагає мені пересуватись, і це мене дуже влаштовує, бо ніхто ніколи не знає, звідки я прибув чи куди подамся.

— У вас попереду важчі часи, ніж ви собі уявляєте, Доне.

— Он як?

— А так. Увесь плин сучасного життя спрямований від матеріального до духовного… це повільний, дуже повільний… але справді величний рух. Особисто я не вірю, що світ дасть вам змогу залишатися на самоті.

— Але ж їм потрібен не я, а чудеса! Чудес я можу навчити будь-кого іншого, і хай собі буде месією. Я не застерігатиму про те, яке нудне це діло. Крім того, нема такої проблеми, від якої не можна втекти.

Я з’їхав з обтічника на покіс і заходився закручувати болти знизу на третьому і четвертому циліндрах. Не те, щоб усі вони порозкручувались, але декотрі з них зовсім не вадило підтягти.

— Це ви цитуєте песика Снупі[17]?

— Красно дякую, але я цитую правду, де б її не здибав.

— Доне, ви не можете втекти від усього! А що, як і я почну вам поклонятись отут-таки? Що, як мені набридне морочитися з оцим двигуном, і я почну благати, щоб ви дали йому лад замість мене? Слухайте, віднині я віддаватиму вам усе, що зможу заробити від рана до темна, аби тільки ви навчили мене ширяти в повітрі! А не захочете, то я знатиму, що, звертаючись до вас, слід починати з молитви: Святий ти наш, що зійшов сюди, аби полегшити мені мій тягар…

Він лише посміхнувся. Мені й досі здається, що він так і не збагнув, що йому не судилося втекти. Одначе, як про це міг знати я, коли не знав він?

— Чи уявили ви собі цілком усю картину? Як ото у фільмі про Індію? Вирує людське море, мільярди рук тягнуться до вас, квіти і фіміам, золоті постаменти із тканими сріблом килимами, на які ви ступаєте, щоб проректи своє слово?

— Ні, аж ніяк. Ще перед тим, як просити собі призначення, я вже знав, що мені такого не знести. Отож і обрав Сполучені Штати і ось що маю: ті ж таки юрби людей.

Згадувати про це йому було боляче, і я відчув провину за те, що завів таку розмову.

Він сидів на покосі й говорив, ніби дивлячись крізь мене:

— Ось що я хотів би сказати в ім’я Господа нашого: коли ти так сильно жадаєш свободи і радості, то хіба не можеш збагнути, що вони не десь там поза тобою? Скажи: я маю їх. І ти матимеш їх! Чини так, ніби вони твої, — і вони твої! Річарде, скажіть мені — що в цьому аж такого недосяжного? Та вони й слухати не хочуть! Чудеса їм подавай. Подібно до того, як вони йдуть на автомобільні перегони, аби побачити катастрофи, так і до мене сунуть по чудеса. Спочатку це розчаровує, а згодом викликає нудьгу. Не уявляю собі, як витримують це інші месії.

— Коли так дивитися, то діло й справді втрачає свою привабливість, — зауважив я, затягуючи останній болт. — Куди нам сьогодні лежить дорога?

Дон підійшов до моєї кабіни і замість того, щоб очистити вітрове скло від решток комашні, провів над ним рукою… І раптом ці розбиті вщент істоти ожили й полетіли собі геть. Чільне скло його літака не потребувало чищення, і я, звісно, вже дотямив, що й двигун його міг обійтися без догляду.

— Не знаю, — сказав він. — Не знаю, куди нам лежить дорога.

— Як це розуміти? Вам же відоме минуле й майбутнє всього сущого. Ви достеменно знаєте, куди ми маємо вирушити.

Він зітхнув.

— Воно-то так. Але я намагаюсь про це не думати.

Перед тим, морочачись із циліндрами, я міркував собі: гей-гей, усе, що мені треба, то це не розлучатися з цим чоловіком — і я не знатиму ніяких проблем, зі мною не скоїться нічого лихого, і все буде просто чудово. Одначе тон, яким він мовив: «Але я намагаюсь про це не думати», — змусив мене пригадати, що сталося з іншими месіями, посланими в цей світ. Здоровий глузд волав до мене: здіймайсь у повітря, одразу ж повертай на південь і лети геть від цієї людини, лети якнайдалі, так далеко, як тільки подужаєш. Проте, як я вже згадував, у моїй роботі часом почуваєш себе надто самотнім, аби нехтувати зустрічним, з яким можна погомоніти і який до того ж здатен відрізнити елерон від вертикального стабілізатора.

Атож, краще було б мені повернути на південь, але, злетівши, ми взяли курс на північний схід — назустріч майбутньому, про яке він намагався не думати.


4

— Де ви всього цього навчилися, Доне? Ви так багато знаєте! Чи, може, мені це тільки здається? Ні. Знаєте ви багато. І все завдяки досвіду? Чи вас якось готували на роль Учителя?

— Тобі дають книгу, і ти читаєш.

Я повісив на розчалку щойно випрану шовкову хустину і витріщився на нього:

— Книгу?!

— «Підручник Спасителя». Це — своєрідна біблія для Вчителів. Десь у мене був примірник, якщо вас цікавить.

— Так, звісно! Ви маєте на увазі звичайну книгу, що підказує вам?..

Якусь хвилю він порпався в багажнику — у «Тревел-ейра» він одразу ж за підголовником — і видобув звідти невеличку книжку в оправі, що мала вигляд замшевої.


Посібник Месії

Відгуки про книгу Фантастика Всесвіту. Випуск 1 - Річард Бах (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: