Тварина, обдарована розумом - Робер Мерль

Севілла. Отже, благородний містер Сі також причетний до цієї справи?

Адамс. Зовсім ні.

Севілла. Ви гадаєте, що Боб не попередить містера Сі?

Адамс. Це вже наша справа.

Севілла. А як же бути в такому разі з проектом «Логос»? Яка ж його доля? Це божевілля! Ми перебуваємо на півшляху до вивчення свистів, а ви забираєте їх у вас. Єдиних дельфінів, що нині можуть співробітничати з нами. Який жах! Подумайте про свою відповідальність перед наукою, коли з ними щось станеться.

Адамс. З ними не станеться нічогісінько. Розлука ця тимчасова. Ми повернемо вам Бі і Фа.

Севілла. За скільки днів?

Адамс. Мені не доручали призначати вам дату.

Севілла. А ви не боїтеся, що вони, повернувшись, розкажуть мені все, що робили з вами.

Адамс. Вони нічого не зможуть розповісти, оскільки нічого не робитимуть.

Севілла. В такому разі чому ви не дозволяєте поїхати з ними?

Адамс. Я вам уже сказав.

Севілла. Я не маю права бачити, що вони коїтимуть, але вони матимуть право про все розповісти мені!

Адамс. Така суперечність мене не турбує.

Севілла. А що вас турбує! Чи подумали ви бодай поцікавитися думкою Бі й Фа перш як забрати їх з нашої сім’ї? Адже ми — їхня сім’я, сподіваюся, ви це розумієте. Адамсе, вислухайте мене, мені не соромно сказати, я маю їх за своїх дітей.

Адамс. Звісно, ми врахували сентиментальний бік справи. Передусім Боб домігся згоди Бі й Фа на цю подорож.

Севілла. Без мого відома!

Адамс. Боб сказав їм, що він поїде з ними. Самі знаєте, вони дуже люблять Боба.

Севілла. Він, мерзенний змій, усе зробив для цього! Він зрадив мене двічі. Вистежував мене, працюючи на Сі, і таємно від мене, за вашим наказом, заволодів прихильністю дельфінів, щоб зайняти моє місце в їхньому серці.

Адамс. Мені здається, що ви забагато драматизуєте. Врешті-решт, Бі й Фа лише тварини.

Севілла. Ви нічого не розумієте! Вони розмовляють, і мені з ними набагато приємніше розмовляти, ніж з деякими людьми. Бі й Фа — істоти такі самі, як ви і я. Казав же вам, що я люблю їх, наче своїх дітей.

Адамс. Я сприйняв це не буквально. І глибоко засмучений. Тим паче, що мені залишилося сказати вам ще гірше. Я боюся, що завдам вам багато прикрощів.

Севілла. Ви не завдасте мені ніяких прикрощів. Я подаю у відставку.

Адамс. Я мушу вас чесно попередити…

Севілла. Я не вірю вашій чесності.

Адамс. Я знаю, ви вважаєте, що я бережу свою честь для начальства. Ну що ж, я розмовляв з вами від його імені. Коли ви вважаєте, що своєю відставкою зможете примусити нас відмовитися від наших планів, то помиляєтеся. Ми не відмовимося. І якщо, незважаючи на все, ви наполягатимете на своїй відставці, то цього разу ми погодимося.

Севілла. Ви говорите так, ніби хочете примусити мене зараз же подати вам заяву. Адамс. Зовсім ні.

Севілла. Стривайте, стривайте, Адамсе. Не слід так уже недооцінювати мої розумові здібності. Гадаєте, я не розумію, чому моя відставка вас так чудово влаштувала б?

Адамс. Справді, не розумію чому.

Севілла. Бо вона вам гарантуватиме, що Бі й Фа, виконавши свою місію, не відкриють мені таємниці.

Адамс. Не йдеться ні про яку місію!

Севілла. О, ні! І дуже важливу, бо ви готові задля неї поставити в небезпеку проект «Логос». Проект, на який ви протягом десяти років витратили величезні кошти!

Адамс. Ви перебільшуєте. Проектові «Логос» нічогісінько не загрожує. Незабаром вам повернуть Бі й Фа без жодної подряпини.

Севілла. А морально вони не будуть потравмовані?

Адамс. Не розумію, що ви хочете сказати.

Севілла. Я питаю вас: чи знаєте, як реагуватимуть Ні й Фа після того, як вони виконають те, що ви примусите їх вчинити?

Адамс. Не розумію змісту вашого запитання. Ми не примушуватимемо їх зробити щось погане. (Пауза).

Севілла. А ви не боїтесь, що я, повернувшись додому, намовлю Бі й Фа, аби вони не їхали з Бобом?

Адамс. Так, справді. Ми про це подумали й вжили иаходів.

Севілла. Яких заходів?

Адамс. Я ж казав, що мені залишилося сказати вам найгірше. Ну, ось: коли ви повернетеся додому, то вже не застанете Бі й Фа. Наша команда саме зараз вивозить їх.

Севілла. Та це ж мерзенна пастка. Викликаєте мене сюди, а тим часом… Яка підлість! Мені бракує слів. З яким презирством треба ставитися до людей, щоб дозволити собі так поводитися з ними. Ви так безсоромно повелися зі мною!

Адамс. Прошу вас, вгамуйтеся. В усякому разі від цього нічого не зміниться. Ми хотіли уникнути неприємних сцен.

Севілла. Ви не припиняли робити чорну справу за моєю спиною. Жахливо! Ви повелися зі мною лицемірно!

Адамс. Я одержував накази й виконував їх.

Севілла. Дозвольте сказати, що то ганебні накази.

Адамс. Чому б вам самим не сказати про це Лоррімерові? Адже то він їх давав мені.

Севілла. Вислухайте, Адамсе, я… (Пауза). Не намагайтеся мене спровокувати. Ви з великим задоволенням звільните мене з роботи.

Адамс. Ніхто не гадає примушувати вас звільнятися. Ми хворієте манією переслідування.

Севілла. Є у вас ще якісь зауваження, крім тих, що стосуються моєї психології?

Адамс. Ні.

Севілла. В такому разі пропоную скінчити цю розмову. Все це таке гидке, таке мерзенне. Мені хочеться піти звідси геть. Я ледве витримую ваш погляд.

Адамс. Вірите мені чи ні, містере Севілла, я глибоко засмучений. До побачення.

Севілла. Я