Єретики Дюни - Френк Херберт

— Я не знаю, у що ми граємо!

— Багато хто знає, що ми не втекли на Ракіс, як від нас сподівалися, — промовила Люцілла.

— А Гамму роїться від людей, які повернулися з Розсіяння, — сказав Теґ. — Їх достатньо, щоб перевірити всі можливості тут.

— Хто запідозрить існування загубленої не-кулі з Харконненівських часів? — спитав Дункан.

— Кожен, хто подумки зіставить Ракіс і Дар-ес-Балят, — відповів Теґ.

— Якщо вважаєш це грою, поміркуй про нагальність цієї гри, — промовила Люцілла. Обернулася на одній нозі, пильно глянула на Теґа. — А ти не послухався Тарази!

— Ти помиляєшся! Я зробив достеменно те, що вона мені наказала. Я її башар, і ти забуваєш, як добре вона мене знає.

Із різкістю, яка шокувала її та змусила замовкнути, у свідомості Люцілли закарбувалася витонченість Таразиних маневрів…

Ми пішаки!

Яку делікатність завжди виявляла Тараза, пересуваючи своїх пішаків. Люцілла не почувалася приниженою через усвідомлення того, що є пішаком. Це знання мали всі Превелебні Матері Сестринства завдяки народженню та вихованню. Навіть Теґ це знав. Не принижена, ні. Усе довкола неї стало більш значущим. Теґові слова викликали у неї благоговіння. Яким плитким був її дотеперішній погляд на сили, що оповили їх, зробивши своєю частиною. Наче досі бачила тільки поверхню збуреної ріки і лише час від часу зблиски підводних течій. Та зараз відчула потік і бентежне усвідомлення.

Пішаки — це витратні фігури.

***

Своєю вірою у сингулярність, у гранульовані абсолюти ви заперечуєте рух, навіть еволюційний рух! Дозволивши гранульованому Всесвіту утвердитися у вашій свідомості, стаєте сліпими на рух. Коли щось змінюється, ваш абсолютний Усесвіт зникає, перестає бути доступним вашим самообмеженим чуттям. Усесвіт виходить поза вашу досяжність.

Перша Чернетка, Атрідівський маніфест, Архіви Бене Ґессерит

Тараза притулила долоні до скронь, рівні пальці перед вухами, та стиснула їх. У просторі між долонями була втома, яку відчували навіть пучки пальців. Коротке здригання повік — і вона занурилася у релаксаційний транс. Долоні при голові були єдиними осередками тілесної свідомості.

Сто ударів серця.

Вона повторювала цю вправу регулярно, відколи вивчила її в дитинстві, — це було одне з перших її бене-ґессеритських умінь. Точно сто ударів серця. Після стількох років вправлянь її тіло могло відміряти їх автоматично, як підсвідомий метроном.

Коли Тараза розплющила очі, долічивши до ста, у голові прояснилося. Сподівалася, що зможе попрацювати ще не менш як дві години, перш ніж утома знову її здолає. Ці сто ударів серця додали до її життя кілька років діяльності.

А все ж цієї ночі думки про старий трюк змусили її пам’ять повернутися у давнину. Вона опинилася у своєму дитинстві, у спальні, де Сестра-прокторка походжала вночі, аби впевнитися, що всі сплять у своїх ліжках.

Сестра Барам, нічна прокторка.

Тараза багато років не згадувала цього імені. Сестра Барам була низькою і огрядною, вона не проходила випробувань і не стала Превелебною Матір’ю. Начебто й не було видимих перепон, але Сестри-медички та сукійські лікарі щось знайшли. Барам не допустили до Агонії прянощів. Вона не приховувала того, що знала про свій ґандж. Це відкрилося, коли вона була ще підлітком: періодичне нервове тремтіння, що виникало, тільки-но вона починала засинати. Симптом чогось глибшого, що змусило піддати її стерилізації. Через це тремтіння Барам не могла спати вночі. Логічно було використати її для нічного патрулювання.

Барам мала й інші слабкості, не помічені її зверхницями. Дитина, прокинувшись уночі в туалет, могла спокусити Барам на тиху розмову. Наївні питання викликали переважно так само наївні відповіді, але інколи Барам передавала корисні знання. Навчила Таразу релакційного трюку.

Якось уранці одна зі старших дівчат знайшла Сестру Барам у купальні мертвою. Тремтіння нічної прокторки було симптомом фатальної вади, факту, важливого переважно для Розпорядниць схрещення та їхніх нескінченних записів.

Оскільки Бене Ґессерит зазвичай не планували повної «освіти самотньої смерті» аж до пізньої стадії навчання, Сестра Барам була першою покійницею, яку побачила Тараза. Коли Сестру Барам знайшли, її тіло частково лежало під умивальником, права щока притиснута до викладеної плитками підлоги, ліва рука вхопилася за каналізаційну трубу під раковиною. Упавши, намагалася підвестися, і смерть застала її за цією спробою, зафіксувавши в цьому останньому рухові як комаху, що застрягла в бурштині.

Коли тіло Сестри Барам перевернули, щоб його винести, Тараза побачила червоний слід на щоці, там, де вона була притиснута до підлоги. Денна прокторка пояснила цей знак із науковою практичністю. Кожен досвід може бути перетворений на дані, які ці потенційні Превелебні Матері включать пізніше до своїх аколітських «Розмов зі Смертю».

Трупні плями.

Тараза сиділа за столом Капітули, її відділяли від тієї події багато років, а все ж їй довелося вдатися до ретельно фокусованої сили концентрації, щоб відігнати цей спогад і, звільнившись від нього, перейти до праці, яка її чекала. Так багато уроків. Так страхітливо заповнена пам’ять. Так багато життів, що в ній зберігаються. Глянула на розкладену перед нею роботу, і це укріпило відчуття, що вона жива. Речі, які слід виконати. Вона необхідна. Тараза із запалом узялася за роботу.

Ця клята необхідність тренувати гхолу на Гамму!

Та цей гхола потребував такого. Знайомий ґрунт під ногами дає змогу відновити оригінальну особистість.

Рішення послати Бурзмалі на Гамму було мудрим. Якщо Майлс справді знайшов криївку… якщо він тепер вирине, то потребуватиме всієї допомоги, яку може здобути. Вона ще раз задумалася, чи настав час для ігор передзнання. Так небезпечно! Тлейлаксу попереджено, що може знадобитися новий гхола замість цього.

Приготувати до доставки.

Її думки повернулися до проблем Ракіса. Слід було уважніше стежити за цим дурнем Туеком. Скільки ще лицепляс зможе безпечно видавати себе за нього? Та не можна було й засуджувати рішення, ухвалене Одраде в розпалі дій. Вона поставила тлейлаксу у вкрай незручне становище. Лицепляс може бути демаскований, а це викличе проти Бене Тлейлакс бурю ненависті.

Гра, закладена у проєкті Бене Ґессерит, стала тепер дуже делікатною. Вони поколіннями манили ракіанське священство принадою союзу з Бене Ґессерит. Та зараз! Тлейлаксу мусять вирішити, що замість священників обрано їх. Одраде запланувала троїстий союз: нехай священники вважають, що кожна Превелебна Мати складе Клятву служіння Розділеному Богові. Священнича Рада аж заїкалася б, утішена цією перспективою. Тлейлаксу, вочевидь, розгледіли б шанс монополізувати меланж, контролюючи єдине незалежне від них джерело.

Стук у двері сповістив Таразу, що прийшла аколітка з чаєм. Таким було постійне розпорядження, якщо Мати Настоятелька працювала допізна. Тараза глянула на настільний хронометр. Іксіанський пристрій, настільки точний, що міг відхилитися в той чи той бік лише на секунду за століття. 1:23:11 після півночі.

Вона відгукнулася, покликавши аколітку. Дівчина, білявка з пильними холодними очима, ввійшла і схилилася, щоб викласти біля Тарази вміст своєї таці.

Тараза проігнорувала дівчину, дивлячись на роботу, розкладену на столі. Стільки треба зробити. Праця важливіша за сон. Але боліла голова, і вона відчувала характерне приголомшення, якщо не розумове отупіння. З цього