Фантастика Всесвіту. Випуск 1 - Річард Бах

Коли санітари, штовхаючи, везли його в невідкладну, Мартін помітив кілька поліцейських на платформі, але на нього вони навіть не поглянули. Його віднесли до одного з головних кабінетів відділення невідкладної допомоги й переклали на ліжко. Сестра понишпорила в його кишенях, шукаючи посвідку особи, на той час як лікар зробив іще одну електрокардіограму. Оскільки показники були нормальні, кардіологічна бригада почала розходитися, лишаючи його турботам чергового лікаря.

— Болить, голубе? — поцікавився той, нахиляючись над Філіпсом.

— Мені б трошки маалокса, — видушив Мартін, — іноді, як вип’ю дешевого, маалокс допомагає.

— Вважаю це доречним, — сказав лікар.

Маалокс Філіпсові видала зла сестра років тридцяти п’яти, яка мало не вліпила йому ляпаса за жалюгідний вигляд. Вона склала коротку історію хвороби, і Мартін назвався Гарві Гопкінсом. Так звали його сусіда по кімнаті в медичному коледжі. Потім сестра сказала, що йому дадуть трохи відпочити, щоб подивитися, чи не повториться біль у грудях. Вона запнула завісу навколо його ліжка.

Почекавши кілька хвилин, Філіпс підвівся. На медичному столику на коліщатках, що стояв біля стіни, він знайшов бритву для видалення волосся навкруг ран, і маленький кавалок мила. Він також узяв кілька рушничків, хірургічну шапочку й маску. Озброївшись усім цим, визирнув з-за завіси.

Як звичайно, в ці вечірні години у відділенні невідкладної допомоги панував цілковитий безлад. Черга тих, хто записувався, витягнулася від столу реєстраторів аж до вхідних дверей, і машини швидкої допомоги під’їздили з рівними інтервалами. Ніхто навіть не поглянув на Мартіна, коли він пройшов центральним коридором і штовхнув сірі двері в протилежному від обложеного столу реєстраторів кінці кімнати. В кімнаті відпочинку був лише один лікар, що вивчав електрокардіограми. Мартін пройшов у душові.

Він поквапцем вимився й поголився, лишивши свої речі в кутку душової. Біля раковини лежала купа хірургічного одягу, улюбленого вбрання персоналу невідкладної. Він одягнув сорочку, штани й хірургічну шапочку, щоб закрити мокре волосся. Надів також маску. Персонал лікарні часто носив маски за межами операційних, особливо коли лікарі потерпали від нежиті.

Поглянувши в дзеркало, Філіпс переконався: впізнати його зможе хіба що близький знайомий. Він не тільки пробрався до лікарні, а й набув вигляду її працівника. Що ж до долі Гарві Гопкінса, то пацієнти невідкладної завше залишали лікарню за власним бажанням. Філіпс поглянув на годинника. Шістдесят хвилин уже проминуло.

Вийшовши з кімнати відпочинку, Філіпс пройшов крізь відділення невідкладної допомоги й проминув ще двох поліцейських. Сходами чорного ходу за кафетерієм піднявся на другий поверх. Йому потрібен був дозиметр. Але йти за ним до свого відділення було надто ризиковано і довелося пошукати у відділенні радіотерапії. Знайшовши прилад, він бігом спустився сходами на перший поверх і поквапився до будинку лікарні.

Ліфти були старі, їх обслуговували ліфтери, які вже пішли, закінчивши робочий день, і Мартінові довелося підніматися на четвертий поверх у гінекологію пішки. В підземці, затиснутий між двома дуже нещасними на вигляд бізнесменами, він вирішив, що радіоактивність могла бути пов’язана з гінекологією, але тепер, прибувши на місце й роздобувши дозиметра, завагався. Він не мав гадки, що ж саме шукатиме.

Пройшовши крізь основну залу-чекальню, Філіпс звернув до відділення, що обслуговувало штат і студентів університету. Приміщення ще не прибирали, скрізь було розкидано папери й стояли переповнені попільнички. У тьмавому світлі все навколо виглядало безвинно й нормально.

Філіпс спробував відкрити стіл реєстраторки, але він був замкнений. Посмикав обоє дверей позаду столу — вони теж не відчинилися. Але замки були простенькі — треба було тільки встромити ключ у проріз. На столі реєстраторки лежала пластмасова лінійка, і з її допомогою вдалося відімкнути одні з дверей. Мартін увійшов до приміщення, причинив за собою двері й увімкнув світло. Він стояв у тому коридорі, де розмовляв з лікарем Гарпером. Ліворуч були два кабінети, а праворуч — лабораторія або підсобне приміщення. Мартін вирішив почати з кабінетів. Повільно водячи дозиметром, він обстежив обидві кімнати, засовуючи прилад у кожну шафку чи нішу. Він перевірив навіть гінекологічне крісло. Нічого. Все було чисте. В лабораторії він проробив те ж саме. Почав з двоповерхових шафок, висував шухлядки, заглядав у коробки. В кінці кімнати перевірив велику шафу з інструментами. Ніде ніяких слідів радіоактивності.

Вперше стрілка зрушила з місця, коли він дійшов до сміттєвого відра. Показник був дуже низький і абсолютно нешкідливий, але все одно — це була радіація. Поглянувши на годинник, Філіпс відзначив, що час спливає швидко. За півгодини він муситиме зателефонувати Деніс. Він вирішив, що віддасться в руки ФБР, тільки переконавшись, що Сенсон не тримає її заручницею.

Зафіксувавши радіоактивність у кошику для паперів, він вирішив іще раз пройтися лабораторією. Але нічого не виявив, поки не повернувся до настінної шафи. На нижніх полицях лежали білизна й халати, а на верхніх було складено речі, необхідні для лабораторії, й канцелярське приладдя. Під полицями стояв ящик з брудною білизною. Коли Філіпс опустив дозиметр до самої підлоги, стрілка знов трохи відхилилася, реєструючи слабкий рівень радіоактивності.

Мартін вивернув на підлогу брудну білизну й перевірив її. Нічого. Опустивши щуп у порожній ящик, Мартін знову побачив, як біля дна стрілка відхилилася. Він нахилився й засунув руку під полиці. Стінки й дно ящика були пофарбовані під дерево й здавалися суцільними. Мартін кулаком ударив по дну й відчув вібрацію. Ретельно простукав усю поверхню. Коли дійшов до далекого кута, дощечка трохи піднялася і знов опустилася на місце. Натискаючи на те ж місце, Мартін підняв дно ящика і зазирнув у заглиблення під ним. Там лежали два свинцеві контейнери зі знайомими трафаретами, що попереджували про радіоактивність.

На обох контейнерах наліпки свідчили про те, що вони надійшли з Брукхей— венської лабораторії, яка виробляла медичні ізотопи. На одній наліпці все можна було прочитати. В контейнері зберігалась 2-(18 Ф) флюоро-2 дезокси-Д-глюкоза. Друга наліпка була наполовину обірвана, але можна було розібрати, що там теж міститься якийсь ізотоп дезокси-Д-глюкози.