Хроніки Якуба Вендровича - Анджей Пилипюк
Похований того ранку екзорцист зайшов до корчми так, ніби нічого й не трапилося і попрямував до бару.
- Одну «Перлу», - попросив Якуб.
Бармен нічого не відповів і вмить приєднався до компанії непритомних на підлозі. Більшість гостей вирішили покинути приміщення корчми навіть через вікна, бо біля дверей вже утворився натовп.
- В чому річ? - знервовано. - Привида побачили, чи що?
- Ні, - вичавив із себе Томаш. - Нічого не бачимо, правда, хлопці?
Від хлопців й духу не залишилося. Тільки Семен ще попивав пиво в кутку.
- Казав же їм, треба почекати три дні, - задумано відповів. - Між іншим, міг би хоча б змити трохи землі з себе, перш ніж на люди виходити. Дехто все ж має слабке серце. І одяг теж треба було змінити.
Той, хто отямився вже повзли до виходу.
- Холера, що за темнота, - дивувався Якуб.
- Сам винуватий.
- Це чого ж?
- А хто усі ті роки полював на різну нечисть?
- Ну, добре. Винуватий.
Якуб нагнувся за стійку бару, дістав із ящика пляшку, відкрив об край столу і весь її вміст влив собі у горлянку. Коли пиво ніжно розпливлося по шлунку, Якуб оглянувся і помітив свого кілера, вбивцю екзорцистів, який спокійно спостерігав за подіями і сидів собі в своєму кутку. В його погляді можна було прочитати легке здивування.
Вендрович розбив пляшку об стійку бару і озброєний смертельно ріжучим предметом наближався повільним, впевненим, але обережним кроком до вже знайомого йому незнайомця.
- Не очікував?
Незнайомець допив решту пива, після чого несподівано зіскочив. В руках зблиснули якісь леза, чи то викидні ножі, чи кігті. Екзорцист пхнув «тюльпаном» прямо в лице, але це його навіть не затримало. Семен витяг із-за пояса сокиру і підійшов до них зі спини. Сокира заблистіла в повітрі і обух потрапив вбивці прямо в потилицю. Семен був добре знаний в околиці своєю майстерністю забити кабана одним ударом кулака. Ворог повалився на підлогу.
- Хто це в біса такий? - запитав Семен.
- Та причепився до мене. Каже, що полює на екзорцистів і хоче мене вбити.
З розбитої голови ворога текла кров. Від слабкого освітлення лише однієї лампочки на стелі, кров видавалася абсолютно чорною. Друзі з полегшенням взяли ще по одній «Перлі».
- То що робимо? - попитав Семен. - Скоро тут закишить міліцією.
- Ну то хай і перевіряють йому кишені. Навіть якщо ми й відправили його на той світ, то лише захищаючи власне життя. От хай зараз ламають собі голову, хто цей тип.
- Може, самі перевіримо? Трохи валюти, чи зброї не зашкодить.
Погляд Семена впав у бік лежачого і тут же застиг. Тіло зникло. Сліди крові вели до виходу.
- За ним!
Якуб і Семен вибігли надвір. Довкола не було ні душі. Сліди зникали вже на сходах. Обидва друга випустили в нічне небо шквал нецензурної лексики на місцевому діалекті. Ну і повернулися ні з чим назад до корчми. А що ще
І було їм роботи? Бармен якраз очуняв. Вийшов невпевне-I ним кроком із-за бару, кинув ще не цілком усвідомленим ? оком на приміщення, розбиті вікна, потрощені на друзки ' пляшки. Призупинився біля плями чорної крові, намочив у ній свій палець і понюхав. Підняв свій погляд і подивився і на Якуба.
- Ух ти! - сказав. - То ти живий?
-Живий.
- А як живий, то, ти мені, паразите, за все заплатиш! І за : розлякування клієнтів і за погром у барі.
Розгніваний бармен приніс швабру, пляшку розчинника і почав прибирати.
- Ну, Ви тільки подивіться на це! Вони ще й підлогу смолою ї повимазували. Чого стоїте? Ідіть вже! Я тут до кінця тижня по-■> рядки буду наводити. Щоб вашого духу і близько тут не було!
З КУЛІНАРНОЇ КНИГИ ЯКУБА ВЕНДРОВИЧА...Hot Dog (хот-дог)
1) За допомогою гальмівного тросу ловимо середньо відгодовану собаку.
2) Різким, але делікатним рухом надрізаємо горлянку багнетом.
3) Кров зливаємо у відро (потім використаємо для кров'янки).
4) Поливаємо собаку спиртом і підпалюємо, щоб вигоріла уся шерсть.
5) Потрошимо. Нутрощі не викидаємо - будуть слугувати нам, як приманка для наступних.
6) М'ясо нарізаємо невеликими шматками і нанизуємо на велосипедні спиці.
7) Випікаємо шашлички над вогнем до готовності.
Подавати теплими в дерев'яному або глиняному посуді з хлібною випічкою і охолодженим самогоном.
Ghost Dog (як з фільму)
За допомогою гальмівного тросу ловимо на шляху чорного самурая середнього зросту. Найкраще підійде той, у кого меч довгий, - одразу й шампур буде...
НА РИБАЛКУ!Південна частина озера, яке знаходиться у Войславіцах і належить до пожежної частини, того літа надзвичайно заросла очеретом. Одного серпневого дня Йосиф Паченко, який проїжджав біля ставу на велосипеді, побачив між очеретом якийсь дивний предмет. Йосиф пригальмував, придивився уважно і лише перегодя здогадався, що ж це могло бути.
- Ага, - сказав сам до себе, з'їхав із траси і подався вузькою стежиною вздовж озера з наміром краще оглянути впізнаний об'єкт із другого боку озера.
Варто сказати, що Якуб Вендрович влаштувався ідеально. На воді серед очерету легко колисалася шина від трактора. А навколо неї було прив'язано дванадцять пляшок пива «Перла», які, власне, охолоджувалися у воді природним способом. Сам же Якуб розлігся собі якнайзруч-ніше в тій шині, зануривши ноги у воду. Вітер легко гойдав очерет, за два метри від якого стояв стовп із написаним на таблиці попередженням:
РИБАЛИТИ СУВОРО ЗАВОРОЖЕНО!
Стовп якраз став у нагоді, щоб пришвартувати свій «човен». А в Якуба було непереборне бажання зірвати напис, який порушував