Українська література » Фантастика » Хроніки Якуба Вендровича - Анджей Пилипюк

Хроніки Якуба Вендровича - Анджей Пилипюк

Читаємо онлайн Хроніки Якуба Вендровича - Анджей Пилипюк
незвичного чужака в чорному, який сидів в кутку корчми і попивав пиво, спостерігаючи за компанією навпроти. Уже минала восьма вечора і усі вже були добряче п'яні, як відкрилися навстіж двері. Вони так пронизливо заскрипіли, що усі повернулися в їхній бік. Після чого кілька поминальників втратили свідомість.

Похований того ранку екзорцист зайшов до корчми так, ніби нічого й не трапилося і попрямував до бару.

- Одну «Перлу», - попросив Якуб.

Бармен нічого не відповів і вмить приєднався до компанії непритомних на підлозі. Більшість гостей вирішили покинути приміщення корчми навіть через вікна, бо біля дверей вже утворився натовп.

- В чому річ? - знервовано. - Привида побачили, чи що?

- Ні, - вичавив із себе Томаш. - Нічого не бачимо, правда, хлопці?

Від хлопців й духу не залишилося. Тільки Семен ще попивав пиво в кутку.

- Казав же їм, треба почекати три дні, - задумано відповів. - Між іншим, міг би хоча б змити трохи землі з себе, перш ніж на люди виходити. Дехто все ж має слабке серце. І одяг теж треба було змінити.

Той, хто отямився вже повзли до виходу.

- Холера, що за темнота, - дивувався Якуб.

- Сам винуватий.

- Це чого ж?

- А хто усі ті роки полював на різну нечисть?

- Ну, добре. Винуватий.

Якуб нагнувся за стійку бару, дістав із ящика пляшку, відкрив об край столу і весь її вміст влив собі у горлянку. Коли пиво ніжно розпливлося по шлунку, Якуб оглянувся і помітив свого кілера, вбивцю екзорцистів, який спокійно спостерігав за подіями і сидів собі в своєму кутку. В його погляді можна було прочитати легке здивування.

Вендрович розбив пляшку об стійку бару і озброєний смертельно ріжучим предметом наближався повільним, впевненим, але обережним кроком до вже знайомого йому незнайомця.

- Не очікував?

Незнайомець допив решту пива, після чого несподівано зіскочив. В руках зблиснули якісь леза, чи то викидні ножі, чи кігті. Екзорцист пхнув «тюльпаном» прямо в лице, але це його навіть не затримало. Семен витяг із-за пояса сокиру і підійшов до них зі спини. Сокира заблистіла в повітрі і обух потрапив вбивці прямо в потилицю. Семен був добре знаний в околиці своєю майстерністю забити кабана одним ударом кулака. Ворог повалився на підлогу.

- Хто це в біса такий? - запитав Семен.

- Та причепився до мене. Каже, що полює на екзорцистів і хоче мене вбити.

З розбитої голови ворога текла кров. Від слабкого освітлення лише однієї лампочки на стелі, кров видавалася абсолютно чорною. Друзі з полегшенням взяли ще по одній «Перлі».

- То що робимо? - попитав Семен. - Скоро тут закишить міліцією.

- Ну то хай і перевіряють йому кишені. Навіть якщо ми й відправили його на той світ, то лише захищаючи власне життя. От хай зараз ламають собі голову, хто цей тип.

- Може, самі перевіримо? Трохи валюти, чи зброї не зашкодить.

Погляд Семена впав у бік лежачого і тут же застиг. Тіло зникло. Сліди крові вели до виходу.

- За ним!

Якуб і Семен вибігли надвір. Довкола не було ні душі. Сліди зникали вже на сходах. Обидва друга випустили в нічне небо шквал нецензурної лексики на місцевому діалекті. Ну і повернулися ні з чим назад до корчми. А що ще

І було їм роботи? Бармен якраз очуняв. Вийшов невпевне-I ним кроком із-за бару, кинув ще не цілком усвідомленим ? оком на приміщення, розбиті вікна, потрощені на друзки ' пляшки. Призупинився біля плями чорної крові, намочив у ній свій палець і понюхав. Підняв свій погляд і подивився і на Якуба.

- Ух ти! - сказав. - То ти живий?

-Живий.

- А як живий, то, ти мені, паразите, за все заплатиш! І за : розлякування клієнтів і за погром у барі.

Розгніваний бармен приніс швабру, пляшку розчинника і почав прибирати.

- Ну, Ви тільки подивіться на це! Вони ще й підлогу смолою ї повимазували. Чого стоїте? Ідіть вже! Я тут до кінця тижня по-■> рядки буду наводити. Щоб вашого духу і близько тут не було!

З КУЛІНАРНОЇ КНИГИ ЯКУБА ВЕНДРОВИЧА...

Hot Dog (хот-дог)

1) За допомогою гальмівного тросу ловимо середньо відгодовану собаку.

2) Різким, але делікатним рухом надрізаємо горлянку багнетом.

3) Кров зливаємо у відро (потім використаємо для кров'янки).

4) Поливаємо собаку спиртом і підпалюємо, щоб вигоріла уся шерсть.

5) Потрошимо. Нутрощі не викидаємо - будуть слугувати нам, як приманка для наступних.

6) М'ясо нарізаємо невеликими шматками і нанизуємо на велосипедні спиці.

7) Випікаємо шашлички над вогнем до готовності.

Подавати теплими в дерев'яному або глиняному посуді з хлібною випічкою і охолодженим самогоном.

Ghost Dog (як з фільму)

За допомогою гальмівного тросу ловимо на шляху чорного самурая середнього зросту. Найкраще підійде той, у кого меч довгий, - одразу й шампур буде...

НА РИБАЛКУ!

Південна частина озера, яке знаходиться у Войславіцах і належить до пожежної частини, того літа надзвичайно заросла очеретом. Одного серпневого дня Йосиф Паченко, який проїжджав біля ставу на велосипеді, побачив між очеретом якийсь дивний предмет. Йосиф пригальмував, придивився уважно і лише перегодя здогадався, що ж це могло бути.

- Ага, - сказав сам до себе, з'їхав із траси і подався вузькою стежиною вздовж озера з наміром краще оглянути впізнаний об'єкт із другого боку озера.

Варто сказати, що Якуб Вендрович влаштувався ідеально. На воді серед очерету легко колисалася шина від трактора. А навколо неї було прив'язано дванадцять пляшок пива «Перла», які, власне, охолоджувалися у воді природним способом. Сам же Якуб розлігся собі якнайзруч-ніше в тій шині, зануривши ноги у воду. Вітер легко гойдав очерет, за два метри від якого стояв стовп із написаним на таблиці попередженням:

РИБАЛИТИ СУВОРО ЗАВОРОЖЕНО!

Стовп якраз став у нагоді, щоб пришвартувати свій «човен». А в Якуба було непереборне бажання зірвати напис, який порушував

Відгуки про книгу Хроніки Якуба Вендровича - Анджей Пилипюк (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: