Пробудження Левіафана - Джеймс С. А. Корі

– Два торпедні апарати та два десятки торпед великої дальності з високотемпературною плазмою, – доповіла старпом. – Ну, так у маніфесті позначено. Вони підвішені ззовні, тож я фізично не можу підтвердити їхню наявність без того, щоб повзати по обшивці.

– Панель озброєнь каже те саме, капітане, – підтвердив пілот. – І повний запас куль для гармат точкового захисту. За виключенням… ну, ви зрозуміли.

– За виключенням черги, яку ти всадив у вбивцю Гомеза.

– І капітане, коли ми розміщали Келлі у трюмі, я знайшла великий штабель ящиків з позначками. У маніфесті вони прописані як «Мобільний штурмовий набір». Судячи з усього, флотською мовою це означає великий ящик зброї, – додала Наомі.

– Еге, це повний набір для вісьмох морпіхів, – підтвердив Алекс.

– Отже, – підсумував Голден, – з якісним флотським епштейном у нас з`явилися ноги. Якщо ви, друзі, маєте рацію щодо нашого арсеналу, то тепер маємо і зуби. І що ж нам зі всим цім робити? Я схиляюся до того, аби пристати на пропозицію полковника Джонсона щодо прихистку. Які будуть пропозиції?

– Я за, капітане, – озвався Амос, – завжди вважав, що белтери самі собі злі буратіни. Їй-бо, я б залюбки погрався в революцію.

– Землянської заспівав, Амосе? – узяла на кпини Наомі.

– Що це, до біса, означає?

– Нічого, просто тролю тебе. Я знаю, що ти на нашому боці, бо мрієш поцупити наших жінок.

Раптом у відповідь Амос теж вирішив пошуткувати:

– У ваших дівчат і так ноги від вух.

– Так, досить, – призупинив жарти Голден. – Тож двоє голосують за Фреда. Хтось ще?

Наомі підняла руку:

– Я за Фреда.

– Алексе, ти що думаєш? – запитав капітан.

– Мені, в цілому, нема куди поткнутися. Тож я з вами, без варантів, – відповів пілот, – але сподіваюся, це не перетвориться на ще один раунд «іди туди, принеси те».

– Не перетвориться, – відповів Голден, – тепер в мене є корабель і зброя до нього, тож якщо наступного разу хтось мені щось наказуватиме, я її застосую.

***

Після вечері Голден здійснив довгу і неспішну прогулянку новим судном. Він відчиняв кожні двері, зазирав у кожну шафу, вмикав кожну панель і переглядав усі дані. У машинному відділенні зупинився і, прикривши очі, прислухався до ледь-ледь чутної, майже невловимої вібрації, що її продукував термоядерний реактор. Коли з машиною щось станеться, він волів би відчути це кістковим мозком ще до того, як заверещать попереджувальні сигнали. У пристойно обладнаній майстерні перемацав усі інструменти, а потім, піднявшись у кубрик, пройшов крізь каюти екіпажу у пошуках підходящої. Тоді скуйводив ліжко, показуючи, що каюта зайнята. Знайшов купу одягу потрібного розміру і переніс у свій рундук. Потім знову заліз в душ, дозволяючи теплій воді масажувати тритижневі вузли на спині. Вертаючись у кубрик, провів пальцями по стіні, відчуваючи спротив вогнестійкої піни і протиосколкового полотна поверх броньованих переборок. Повернувшись до каюти, Джим побачив, що Алекс і Амос вже заселилися теж.

– Наомі яку каюту обрала? – уточнив капітан у хлопців.

Амос знизав плечима:

– Вона все ще возиться з чимось у ходовій.

Голден вирішив поки що не спати і піднявся трап-ліфтом (у нас є трап-ліфт!) нагору, в ходову рубку. Наомі сиділа на палубі біля відкритої панелі в переборці, розклавши навколо себе у певному порядку сотню деталей та дротів і вдивлялася у щось всередині панелі.

– Агов, Наомі, тобі справді варто поспати. Над чим працюєш?

– Транспондер, – махнула вона рукою на розібрану переборку. Голден підійшов ближче і сів на палубу поряд:

– Кажи, чим допомогти.

Старпом у відповідь протягнула йому свій ручний термінал, де була відкрита інструкція від Фреда, як змінити транспондерний сигнал.

– Він готовий до зміни. Консоль приєднана до дата-порту транспондера так, як він описав. Софт налаштовано для обходу, як в інструкції. Новий код транспондера і дані корабельного реєстру готові для уведення. Я зміню ім'я. Це Фред таке обрав?

– Ні, я щойно.

– Гм. Ну, тоді все добре. Але... – її голос затих і вона знову махнула у бік блоку.

– Так у чому справа? – запитав Голден.

– Джиме, ця штука виготовлена не для того, аби з нею гралися. У цивільному флоті вона розплавить себе до грудки кремнію, якщо розуміє, що в ній порпаються. Хтозна, на що здатна військова версія захисту від дурня? Відімкне магнітні поля реактора і перетворить нас на наднову? – жінка повернулася і поглянула на нього: – Я все приготувала і готова до операції, але тепер я не впевнена, чи повинні ми натиснути кнопку. Ми не знаємо наслідків.

Голден піднявся з полу і підійшов до консолі комп’ютера. Програма, яку Наомі назвала «Тrans01», чекала на запуск. Він коливався хвилину, а потім натис кнопку. Корабель відмовився випаровуватися.

– Ну, значить, Фреду ми потрібні живими.

Наомі осіла на палубу з гучним та довгим видихом.

– Тепер ти розумієш, чому я ніколи не піду у командування.

– Не любиш робити важливий вибір по недостатнім даним?

– Більше з тим: я не самозгубно безвідповідальна, – сказала Наомі і почала збирати назад блок транспондера.

Голден натиснув кнопку системи гучного зв’язку на стіні:

– Отже, командо, ласкаво просимо на борт газового танкера «Росінант».

– Що взагалі це ім’я означає? – запитала старпом, коли той відпустив кнопку гучномовлення.

– Воно означає, що ми йдемо на пошуки вітряків, – відповів Голден через плече, прямуючи до ліфту.

* * *

Виробничо-інженерний концерн «Тихо» був однією з перших великих корпорацій, які перемістилися до Поясу. На зорі експансії інженери «Тихо» і флотилія суден захопили невелику комету і припаркували її на стабільній орбіті як пункт дозаправки водою. Це сталося десятки років перед тим, як кораблі типу «Кентербері» почали доставляти лід з майже невичерпних кілець Сатурна. Це був найбільш комплексний і складний подвиг у царині інженерних проектів великих масштабів, яке здійснило людство, аж поки воно не зробило наступний крок.

На біс «Тихо» вбудував масивні двигуни в скелі Церери та Ероса, навчаючи наступний десяток років ці астероїди обертатися.

Вони мали стати ланками мережі високоатмосферних міст над Венерою, але згодом проект заплутався в лабіринті правничих вузлів, судові процеси по яким тягнуться вже вісім десятків років. Також мали місце обговорення космічних ліфтів на Марсі і