Помилка Олексія Алексєєва - Олександр Лазаревич Полещук

— Дадуть відповідь, але хто вони?

— Ангели двадцятого віку, — усміхнувся професор. — Хтозна, в яких формах здійсняться пророцтва святого письма? Хтозна?”

— Вони збираються посилати радіосигнали? — спитав Григор’єв. — Але ж це може бути дуже небезпечно!

— Авжеж, якщо вони ненароком надішлють те поєднання Імпульсів, яке примусило б спрацювати реле на супутнику Алексєєва, — озвався Леднєв.

— І тоді станеться катастрофа. — Топанов швидко підвівся з-за столу й заходив по кімнаті. — Я розумію, що слід застерегти, а застерегти — значить розказати все. Чекати більше не можна.

— Але ж це викличе такий галас! — вигукнув Леднєв.

— А ви гадаєте, що можна створити цілий світ без галасу? — всміхнувся Топанов. — Що тут казати, кожен наш новий крок, кожна перемога на шляху в майбуття завжди викликали і галас, і дещо гірше. Друзі зрадіють, вороги спробують замовчати або ж звести наклеп, одначе вибору нема. Жертв більше не повинно бути!

Хвилююча проста мелодія, що наповнила чеканням і збудженням мільйони сердець. “Повідомлення ТАРС, — прозвучав знайомий голос диктора. — Протягом тривалого часу з Радянському Союзі провадились досліди по вивченню умов виникнення зірок. Радянські вчені з’ясували нові, невідомі раніше науці шляхи переміщення й концентрації речовини та енергії в космосі. Здобуті результати дозволили піддати теоретичні дослідження експериментальній перевірці. З цією метою було запущено спеціальну ракету, в головній частині якої знаходився штучний супутник Землі. Після того як він вийшов на орбіту й відокремився останній ступінь, спеціальні допоміжні ракети скорегували швидкість. Нині супутник обертається приблизно на висоті трьох земних радіусів. Усе наукове обладнання містилося в спеціальному контейнері у складеному вигляді: фотоелементи, які здійснюють живлення установки за рахунок використання сонячної радіації; батарея високовольтних конденсаторів, яку періодично заряджають фотоелементи до дуже високої напруги; прискорювач елементарних частинок та інше. В центрі супутника знаходилась розсувна сталева куля з пороховим зарядом, після вибуху якого всі деталі установки розкидались у простір, лишаючись зв’язаними за допомогою дуже міцних і тонких ниток. Спільна дія змінного гравітаційного поля (за рахунок відносного положення супутника під час його руху по еліптичній орбіті), а також електричних і магнітних полів, які виникають навколо прискорених елементарних частинок, дали можливість створити в обмеженій ділянці простору умови для загоряння мікрозірок. Фізичні процеси в цьому штучно створеному острівці космосу проходять з прискоренням приблизно в двадцять мільярдів разів. Остання обставина спричинила зміну всіх масштабів цього світу в бік колосального зменшення.

Збуджені силою людського генія, приховані сили космосу виявили перевагу творчих сил над силами руйнування. Вже в перші дні здійснення експерименту за допомогою спеціального проектуючого пристрою було зареєстровано появу світних об’єктів, кількість яких безперервно зростала. Нині над нашою Землею пролітає штучне зоряне скупчення, потужність якого розцінюється в 250 мільярдів зірок.

Це грандіозне досягнення радянських учених, що ламає застарілі уявлення, може, викликати в необізнаних людей законні сумніви. Окрім того, ряд учених, які займають ідеалістичні позиції, можливо, спробують використати цей нечуваний в історії людства експеримент з метою нового “спростування” матеріалізму, з метою реакції. Безперечно, лунатимуть голоси про те, що поява зірок у порожнечі нібито суперечить марксизмові, бо засвідчує можливість утворення матеріального з нічого. Ми готові до таких випадів. З точки зору нашої філософії ми з цілковитим правом можемо розглядати вакуум не як геометричний простір, в якому “нічого немає”, а як безмежно складне, але об’єктивно існуюче, з багатьма невідомими для нас властивостями, матеріальне середовище.

Внаслідок досліду цілком з’ясовано, що ні про яку “теплову смерть” Всесвіту не може навіть бути мови. Як відомо, ця теорія прищеплювала песимістичний погляд на Всесвіт, пророкуючи його неминучий кінець, розглядаючи його як світ згасаючих зірок, зірок, що розгублюють своє тепло. Тепер же об’єктивно, в прямому експерименті, простежено шляхи міграції (переміщення) енергії, відкрито закони утворення речовини. Виявилось, що зірки пов’язані в своєму походженні з елементарними частинками, які народжуються. Цим самим дано початок поясненню як походження туманностей, так і появи газових хмар навколо відомих нам галактик. Значення здійсненої роботи невичерпне. За деякими даними стає очевидно, що надзвичайна стабільність, постійність випромінювання нашого Сонця викликана тим, що процеси, які ведуть до появи зірки, наявні і в наші дні, сонця не тільки згасають, вони також безперервно загоряються, поєднання цих процесів визначає долю зірок. Те, що джерелом енергії Сонця можуть бути не тільки термоядерні реакції, але й деякі, хай не до кінця з’ясовані процеси творення, пов’язані з глибокими властивостями вакууму, дає підставу робити припущення, що зірки типу Сонця набагато довговічніші, ніж досі гадали. Таким чином, теоретичні й експериментальні дослідження значно збільшують розрахункову тривалість життєдіяльності Сонця. Людство існуватиме за практично незмінних умов багато мільйонів і мільярдів років, що дає підставу бачити майбутнє значно оптимістичнішим, ніж намагається уявити його дехто з горе-вчених, які, за відомим висловлюванням Бекона, перетворюють неспроможність своєї науки у наклеп проти природи.

В наші дні штучне зоряне скупчення є дуже цінним джерелом відомостей про еволюцію зоряних світів. За час, який минув, ця галактика зробила не менше 900 обертів навколо свого центра, тобто являє собою утворення, що проіснувало принаймні в 60 разів довше, ніж наша Галактика Молочного Шляху.

За стародавньої епохи людина наділяла у своїх казках, переказах, міфах надприродною силою творення й руйнування своїх богів і героїв. Спільний розум народу проявлявся у цих фантастичних вигадках у всій своїй величі. Тепер же всі бачать, що не бог, а людина прямує до такої могутності, перед якою бліднуть найсміливіші вигадки. Збуваються передчуття кращих людей епохи Відродження, які діяльно підготовляли прийдешню могутність людства. На нові шляхи у пізнанні навколишнього світу виходить людство… І в цьому неминуща заслуга радянських учених. І хай зазвучать пророчі слова Ціолковського, вченого, який зробив так багато в галузі теоретичного обґрунтування міжпланетних перельотів: “Космос породив не зло й хибні міркування, а розум і щастя всього існуючого”!

До розуму й щастя прямує людство, і ім’я його — комунізм.

Це чудесне відкриття, воістину героїчне вторгнення у таємниці