Друга фундація - Айзек Азімов

– О, мі… Ви справді хочете… – Вона відчула їх у руці, а потім із жалем повернула, сказавши: – Моєму татові таке не сподобалося би.

– Йому не подобаються перли? Але вони доволі гарні.

– Я хочу сказати, що йому не сподобалося б, якби я їх взяла. Він каже, що я не повинна приймати дорогі подарунки від інших людей.

– Не повинна? Але… я маю на увазі, це був подарунок мені від Пе… від Першого Громадянина. Гадаєш, це було неправильно?

Аркадія почервоніла.

– Я не це мала на увазі…

Але Каллія втомилася від цієї теми. Вона дозволила перлам вислизнути з рук і промовила:

– Ти збиралася розповісти мені про Фундацію. Будь ласка, розкажи мені просто зараз.

І тут Аркадія розгубилася. Що можна розповісти про світ – нудний хоч плач? Для неї Фундація була провінційним містечком із затишним будинком, прикрою необхідністю вчитися, нецікавим й одвіку тихим життям. Вона невпевнено сказала:

– Вона така сама, як і в книго-фільмах.

– О, ти дивишся книго-фільми? В мене від них голова болить. Але знаєш, я завжди люблю відео з історіями про торгівців – таких великих, жорстоких чоловіків. Це завжди настільки цікаво! Твій друг, містер Манн, один із них? Мені здається, йому бракує жорстокості. Більшість торгівців носили бороди і говорили басом, і владно поводилися з жінками, чи не так?

Аркадія ледь помітно усміхнулася.

– Це вже частина історії, міледі. Я маю на увазі, що коли Фундація була молодою, торгівці були піонерами, які просували кордони і несли цивілізацію в усі куточки Галактики. Ми про це вчили в школі. Але цей час минув. У нас більше нема торгівців, а самі лише корпорації і тому подібне.

– Справді? Яка ганьба! А що ж тоді робить містер Манн, якщо він не торгівець?

– Дядько Гомір – бібліотекар.

Каллія захихотіла, затуляючи рукою рота.

– Ти хочеш сказати, що він опікується книго-фільмами? Отакої! Як на мене, це безглузде заняття для дорослої людини.

– Він дуже хороший бібліотекар, міледі. Цю професію високо цінують на Фундації. – Вона поставила маленьку, райдужну чашку на молочно-металеву поверхню столу.

Її господиня занепокоїлася.

– Моя люба дитинко, я, звичайно ж, не хотіла тебе образити. Він, мабуть, дуже розумний чоловік. Я помітила це в його очах, щойно глянула на нього. Вони були такі… такі розумні. І він мусить бути сміливим, якщо зважився побачити палац Мула.

– Сміливим? – Аркадія подумки здригнулася. Саме цього вона й чекала. Інтрига! Інтрига! Намагаючись бути якомога байдужішою, вона спитала, дивлячись на кінчики своїх пальців: – А чому потрібно бути сміливим, щоб захотіти потрапити до палацу Мула?

– Хіба ти не знаєш? – Її очі округлилися, а голос стишився. – На ньому лежить прокляття. Коли Мул помирав, то наказав, щоби ніхто не заходив туди, доки не буде створено Галактичну Імперію. Ніхто на Калгані не зважується навіть ступити на цю територію.

Аркадія зрозуміла.

– Так. Але це забобони…

– Не кажи так, – засмутилася Каллія. – Песик завжди так каже. Він каже, що такі речі корисно говорити, щоби зберегти владу над людьми. Але я помітила, що сам він туди ніколи не заходив. Так само як і Таллос, який був Першим Громадянином до Песика. – Раптом її осяяла якась думка, і вона знову зацікавлено запитала: – А чому містер Манн хоче навідатися до палацу? Це був саме той момент, коли ретельно розроблений план Аркадії мав почати втілюватися. Вона добре знала із книжок, що пані правителя була справжньою владою і справжнім джерелом впливу. Тому якщо дядько Гомір зазнає невдачі з лордом Стеттіном – а відносно цього не виникало жодних сумнівів, – вона мусить виправити його помилку з леді Каллією. Якщо чесно, леді Каллія її трохи спантеличувала. Вона аж ніяк не справляла враження кмітливої жінки. Але вся історія свідчила…

– Є одна причина, міледі… Але чи зможете ви тримати її в таємниці? – запитала вона.

– Присягаюся, – сказала Каллія, поклавши руку на груди, що здіймалися, наче білосніжна хвиля.

Аркадія продовжила, продумуючи кожне речення:

– Розумієте, дядько Гомір – неабиякий авторитет у всьому, що стосується Мула. Він писав про нього книжки та статті і вважає, що вся історія Галактики змінилася з того часу, як Мул завоював Фундацію.

– Отакої!

– Він вважає, що план Селдона… Каллія сплеснула руками.

– Я знаю про план Селдона. У відео про торгівців тільки й розмов, що про план Селдона. Він був розроблений таким чином, щоб Фундація завжди перемагала. Це якось пов’язано з наукою, але я так до пуття й не зрозуміла, як саме. Я завжди так хвилююся, коли мені доводиться слухати якісь пояснення. Але продовжуй, дорогенька. Ти пояснюєш зовсім по-іншому. У тебе все виходить напрочуд просто.

Аркадія продовжила:

– Ну хіба ви не розумієте, що після того, як Фундація була розгромлена Мулом, план Селдона перестав працювати. Тож хто буде створювати Другу Імперію?

– Другу Імперію?

– Так, вона колись має бути сформована, але як? Розумієте, в цьому й проблема. А ще існує Друга Фундація.

– Друга Фундація? – Каллія геть розгубилася.

– Так, вони є планувальниками історії згідно із планом Селдона. Вони зупинили Мула, оскільки він з’явився передчасно, але зараз вони можуть підтримати Калган.

– Чому?

– Тому що Калган має тепер кращі шанси стати ядром нової імперії.

Здавалося, леді Каллія з усіх сил намагається її зрозуміти.

– Ти хочеш сказати, що Песик створить нову імперію?

– Ми не можемо сказати напевне. Дядько Гомір вважає, що так, але щоби достеменно це з’ясувати, потрібно переглянути записи Мула.

– Все це дуже складно, – недовірливо сказала леді Каллія. Аркадія здалася. Вона зробила все можливе.

Лорд Стеттін був налаштований саркастично. Зустріч із нікчемою із Фундації була абсолютно невдячною. Навіть гірше – він почувався упослідженим. Бути абсолютним володарем двадцяти семи світів, господарем найбільшої військової машини в Галактиці, власником найнестримнішого честолюбства у Всесвіті – і сперечатися про нісенітниці з якимось антикваром.

Трясця!

Виходить, він повинен був порушити звичаї Калгана? Дозволити обнишпорити палац Мула, щоби якийсь дурень міг написати ще одну книжку? Справа науки! Святість знань! О велика Галактико! Невже ці слова йому казали всерйоз, дивлячись в очі? Крім того (і від згадки про це по його тілу поповзли мурашки), була ще й така річ, як прокляття. Він не вірив у це, бо жодна розумна людина в таке не повірить, але якщо Лорд Стеттін і зневажить неписаний закон, то потрібна значно вагоміша причина, ніж забаганка цього дурня.

– Чого тобі? – гаркнув він, і леді Каллія зіщулилася, стоячи в дверях.

– Ти