Пробудження Левіафана - Джеймс С. А. Корі

– «Чорний Кіт»?

– Вона вам відома?

– Імпорт-експорт, такий само, як і повсюди, – відповів Міллер, стенувши плечима, – ми розглядали їх як можливу частину Локи Грейги. Але не змогли це довести.

– Ви були праві.

– Ви це довели?

– Це не моя справа, – відказав Довс. – Але наступна інформація вас зацікавить. Автоматичні логи докування тут і на Ганімеді, куди він прибув, вказують, що борт полегшав на три тони, не рахуючи споживання реактивної маси. Та й час переходу довший за проекцію небесної механіки.

– Хтось їх зустрів, – здогадався детектив, – перевантажили обладунки на інше судно.

– Ось вам і відповідь, – мовив гість, – на обидва питання. Обладунки було забрано зі станції місцевою організованою злочинністю. Там немає записів, що підтверджують наступне, але я роблю висновок, що безпечніше було б забрати і персонал для використання цих обладунків.

– Куди саме?

Довс підняв обидві руки. Міллер кивнув. Це вийшло за межі станції. Справа закрита. Ще один бал для команди хороших хлопців.

Трясця.

– Я виконав свою частину угоди, – проказав Довс, – ви цікавились інформацією. Я її надав. Тепер ви плануєте виконати свою?

– Покинути розслідування щодо Мао, – почав детектив. Це не було запитанням, тож Андерсон і відреагував відповідно. Тобто ніяк.

Хазяїн приміщення відкинувся у фотелі.

Жульєтта Андромеда Мао. Спадкоємиця з внутрішніх планет, що стала кур’єром АЗП. Перегінниця на пінасі. Коричневий пояс, замахнулася на чорний.

– Звісно, до біса, – відказав Міллер, – не схоже, що я міг би відправити її домів, якби відшукав.

– Ні?

Міллер зробив жест, що означав «звісно, ні», і додав:

– Вона справна дитина. Як ви почувалися б, коли стали дорослим, проте матуся все ще має можливість повернути вас за вухо додому? Це була кепська робота від початку.

Довс знову посміхнувся. Цього разу трошечки краще.

– Мені приємно, що ви це сказали, детективе. І я не забув про залишок нашої угоди. Коли ми її знайдемо, я вам повідомлю. Даю слово.

– Я це ціную, – відповів Джо.

Настала тиша. Міллер не міг вирішити: компанійська чи незручна. Можливо, обидві разом. Довс підвівся, простягнув руку. Міллер її потис. Андерсон вийшов. Два копи, що працюють на різні сторони. Можливо, мають щось спільне.

Але це не означало, що Міллерові було некомфортно брехати чоловікові.

Він відкрив на терміналі програму для шифрування, направив її на комунікаційну оболонку і промовив на камеру:

– Ми не зустрічалися, сер, але я сподіваюсь, ви відшукаєте декілька хвилин, аби допомогти мені розібратися. Я детектив Міллер зі «Стар Ґелікс сек’юріті», зараз по контракту на Церері, і мені було доручено відшукати вашу дочку. В мене є пара запитань.

РОЗДІЛ 15. Голден

Годен ухопив Наомі. Він борсався, аби зорієнтувати їх обох на курс через приміщення, але не було ні від чого відштовхнутися, ні за що вхопитися, аби зупинити політ. Вони були посередині простору без жодного укриття.

Вибух жбурнув Келлі на п’ять метрів у штабель ящиків, де він зараз і плавав, однією магнітною підошвою приєднаний до ящиків, інша намагалася приєднатися до палуби.

Амоса штовхнуло вниз, і він лежав на долівці. Одна його нога була вивернута під неможливим кутом. Алекс пригнувся.

Голден випростав шию і подивився на нападників. Той, що з гранатометом, саме наводив на них зброю для останнього пострілу. «Ми мерці», – подумав Джим. Наомі зробила непристойний жест. Гранатометник здригнувся і зник у хмарі крові та маленьких детонацій.

– Швидко в корабель! – різким, високим від болю та азарту бою голосом заволав Гомез по радіо.

Голден приєднав фал до скафандра Наомі.

– Ти що ро… – почала було жінка, та Джим її перервав:

– Довірся мені.

Голден поставив ногу їй на живіт і сильно штовхнув. Став на ноги, ввімкнув магніти, а потім швидко притягнув фалом до себе Наомі, яка відлетіла під склепіння. Кімната замиготіла відблисками кулеметних черг.

– Лежи низенько, – наказав Джим і так швидко, як дозволили магнітні підошви, побіг до Амоса й Алекса. Механік ледь ворушив кінцівками, тож був живий. Тут Годен побачив, що досі тримає в руках кінець, приєднаний до Наомі, і прив’язав його до петлі на скафандрі. Більше жодних роз’єднань.

Тоді підняв Амоса, погасивши інерцію. Здоровань хрипів і тихо лаявся. Голден Амоса теж прив’язав до себе. Тепер він тягнув усю команду. Алекс мовчки причепив кінець з карабіном до Голденового костюму і показав великий палець.

– Це було… хотів сказати «бляха», – мовив пілот.

– Угу.

– Джиме, – попередила Наомі, – глянь!

Перевів погляд: Келлі рухався до фрегата, з пошкодженого на лівому боці костюму витікала гідравлічна рідина і збиралася в крапельки позаду нього.

– Добре, – мовив Джим, – уперед.

Їхня п’ятірка рухалася разом крізь повітря, заповнене пошматованими уламками штабелів; бій не втихав. Щось ужалило Голденову руку, і скафандр повідомив, що загерметизував невеличке пошкодження. По біцепсу розтікалося щось тепле.

Гомез кричав, мов безумець, насипаючи з віддаленого кутка. У відповідь палили повсякчас. Джим бачив, як морпіха було вражено раз і ще раз: маленькі вибухи та хмарки осколків вилітали з його обладунків. Голден вже не вірив, що всередині могло бути щось живе. Та Гомез відвертав увагу ворога, і група з «Лицаря» змогла дочвалати й заховатися за шлюзом корвета.

Келлі дістав з кишені маленьку металеву пластину. Він провів картку через сенсор, відчинив зовнішній люк, і Голден запхнув тіло Амоса всередину. Потім залізли решта, здивовано і з недовірою переглядаючись, аж поки не завершилося шлюзування і не відкрився внутрішній люк.

– Очам не вірю, що ми… – почав було Алекс, але його грубо обірвали:

– Про це поговоримо пізніше, – рявкнув Келлі. – Алекс Камаль, ви служили на кораблях КРФМ. Можете літати на цій посудині?

– Звісно, Ель Ті, – і запитав здивовано: – Чому я?

– Іншого нашого пілота вбито ззовні. Тримай, – Келлі віддав пілотові металеву пластину. Всім іншим пристебнутися. Ми втрачаємо забагато часу.

Зблизька шкода морпіховим обладункам була ще помітнішою. Поранення в груди. І не вся рідина, що виходила назовні, була гідравлічною. Крові теж було чимало.

– Дозвольте допомогти, – повернувся до лейтенанта Голден.

– Не торкайся мене, – злість у голосі Келлі здивувала Джима, – пристібайся і закрий свого чортового рота. Миттю.

Голден не суперечив. Відімкнув прив’язь від свого скафандра і допоміг Наомі пристебнути Амоса до протиперевантажувальної кушетки. Келлі залишався палубою