Вічний рух - Олександр Миколайович Левченко

ручку і почала свою сповідь. Алан не хотів заважати. Він сидів непорушно. Кожний написаний рядок наближав інспектора до успіху в цій справі. Інспектор чудово пам’ятав, що саме в січні Ів закінчив розробку. І саме в січні відбулася остання зустріч з Ганною. «Багато ж він працював, якщо навіть не вилазив з постелі цієї жінки. У звіті було обумовлено, що для досягнення подібного результату потрібен хоча б рік. Рік невтомної праці з безсонними ночами та щоденною працею, інакше просто неможливо виконати таку кількість розрахунків. Саме так працював над проектом Бруляк, поспішаючи створити цей двигун. І в же не лише затягнув народження проекта на цілий рік, але й викрав його у Бруляка, знищивши його самого. Цим самим він завоював собі славу і гроші». Алана ще цікавив момент боротьби Бруляка і Іва, коли один з них був з простреленою грудиною, а інший був ошелешений несподіваним продовженням нападу.

«Однак, це дрібниці порівняно з трьома свідками Остина. Хто вони? Де вони? Чим керувалися, прикриваючи вбивцю. Знайти їх було самим нагальним завданням. Лише їм під силу озброїти слідство матеріалами нищівної, для Іва, сили».

Інспектор розумів, проти кого він почав гру. Це був не колишній Ів, це вже був національний герой, це був улюбленець наукової еліти, це був обранець симпатій багатьох впливових людей держави. І врешті-решт це був мільйонер, котрому нічого не варто було задавити Алана, як комашку. Тому Алану потрібна найміцніша аргументація: докази свідків.

Ганна закінчила писати і простягнула інспектору руку для прощання.

— Ви витріпали мені душу. Однак, я вам вдячна, мені здалося, що я знову була в тому щасливому сні.

* * *

Вночі Алана змучували кошмари. Він прокинувся о шостій. Одразу — кілька фізичних вправ, бутерброд, вранішнє приготування. На роботу з’явився на годину раніше. Так було більше шансів проскочити повз шефа. Але Алан помилився. Шеф ніби навмисне очікував на нього. Він накинувся на підлеглого, мов розлючений тигр, і до моменту, коли вдалося дійти до свого кабінету, Алан був знервований до межі. Він не виправдовувався, він мав із себе дурника, і зрозуміло, отримав від шефа купу звинувачень та погроз. Ображень він просто не помічав, вони були як приправа з перцем. Уже в себе в кабінеті Алан дійшов висновку, що загалом поговорили непогано. Перш за все, йому вдалося витягти у шефа, посилаючись на свою тупість, ще два дні. Так що не все було кепсько.

Інспектор відчинив вікно. Свіже повітря сповнювало кабінет. Хвилин за десять з’явився незмінно веселий Ел. Побачивши похмурість інспектора — здивувався.

— Бога ради, що скоїлося?

Алан поглянув на помічника без будь-яких емоцій.

— Танцюємо на місці як слони. Свідки, свідки потрібнії А де вони? Не-ма!

Ел причинив вікно.

— Вибачте, пане інспектор, надто сильний протяг, я можу схопити нежить. Вам гірше буде.

— Мені б ваші проблеми, Ел. — Все ще похмурнів Алан.

Протягом трьох годин інспектор і помічник рилися в паперах, копирсалися в думках. Десь о дванадцятій Алан зрозумів, — це все, край, повний безвихідь.

— Ну, що ж, любий мій заступничок, зважаючи на наше ступлення, оголошую остаточну кризу.

— Весела ви людина, пане інспектор. Я чув, вас шеф погрожує звільнити, а ви все жартуєте.

— А це і є жарт, Ел. Шеф мене ніколи не звільнить, це дуже просто. Якщо він мене звільнить, то на одного інспектора стане менше, а от справ залишиться так само. Хто буде їх розплутувати?.. Я хотів сказати інше, Ел. Схоже, що мені доведеться абсолютно непередбачено діяти в умовах кризової ситуації.

— А що, невже з’явилась якась думка? — Ел ляснув у долоні.

— Ну, не радійте даремно. Є лише одна безглуздість, але саме нею ми і скористаємось. Згода?

Інспектор з помічником зачинили кабінет і зупинивши таксі, помчали в кримінальну лабораторію, що залишилась в старому приміщенні управління. Дорогою Ел силився розгадати задумку шефа, та марно.

Хвилин за п’ятнадцять похмура будівля відчинила двері перед пошуківцями. Там вони ще хвилин десять чекали експерта, котрий був з ними на квартирі, коли сталася ця містична кровотеча.

— Консерванти на місці? — мало не пошепки запитав Алан у експерта.

Той склав руки за спиною.

— Зрозуміло, все на місці і під охороною.

— Чудово, — мовив Алан. — А тепер уважно слухайте мене. Ніяких запитань. Все необхідно виконати точнісінько і без помилок.

Ел та експерт зацікавлено спостерігали за Аланом.

— Ви запевнили, — звернувся до експерта, — що кров справжня. До того ж O/І/Rh+.

— Так.

— Ну, так і в мене І. Резус фактор позитивний. А тому, любий ви наш, візьміть один консервант під мою особисту відповідальність, я підкреслюю, особисту відповідальність, при свідках, зробіть мені перекачування крові.

У експерта мало не вилізли очі.

— Та ви що… Що?.. Що?..

Алан посміхнувся.

— Що, що? Це ж справжня кров.

І взагалі, я наказую вам. Відповідальності ви не несете. А Ел підтвердить все, і як юрист, і як просто свідок.

Алан схопив Ела за руку. Помічник відкрив рот від здивування, але вчасно зорієнтувався і махнув головою.

Зрозуміло, можете не хвилюватися. Пан інспектор, з власної волі, хоче зробити переливання крові з метою слідчого експерименту.

Алан міцно стис руку Ела в знак подяки та підтримки.

Експерт вагався, але повернувшись до виходу сказав:

— Я не можу дати жодної гарантії, що з вами все буде нормально і під час переливання крові і після.

— Добре, добре. Але несіть і готуйте все швидше. Я чекаю тут, — Алану нетерпеливилося.

Він спочатку проходжався коридором, а потім сів на стілець під стіною. Ел мовчки поглядав на Алана. В очах німе запитання. Було видно, що зараз він нічого не міг втямити. Минуло хвилин тридцять. Алан мірився шукати експерта та двері