Вічний рух - Олександр Миколайович Левченко

«Остен Ів, інженер Національного центру космічних досліджень. Посада — заступник керівника проекту створення ракетного двигуна нової модифікації.

Серед знайомих Бруляка численні працювали у цьому Укркосмоцентрі, але не настільки поряд з ним. І хоча це мало про що говорило все ж Алан ухопився за цю нитку. Він почав ретельно вивчати дані свідків. їх було троє. Остен того вечора запросив їх на гостини, пограти у преферанс і випити коньяку. Прийшовши до нього о пів на п’яту вони пробули там до одинадцятої години. Алан звернув увагу на ту особливість, що Остен запросив людей не зовсім близьких — співробітників. Свідчення таких людей завжди набагато цінніші, тому, що вважається, що вони не надто зацікавлені. І крім того, саме таку зустріч можна пояснити дефіцитом спілкування; скучили, мовляв, до того ж усіх чотирьох бачила стара сусідка, яка заходила до Остена о шостій годині. Алан перегорнув справу назад і знайшов висновки експертів, щодо імовірного часу вбивства. Смерть наступила біля п’ятої години вечора. Бруляк не вийшов на вечірню зміну і адміністрація одразу забила тривогу. Зіставивши свідчення Алан зрозумів, що десять років тому за даних подій він би й сам не знайшов виходу з цього замкненого кола. Але зараз, коли є факти цієї жахливої кровотечі, котра так подібна за всіма показниками з описами вбивства Артура Бруляка, інспектор знав точно — таких збігів обставин не буває. І мало того: формула крові убитого: О (І) Rh+. Аналіз консерванту у квартирі: О (І) Rh+.

Алан підсвідомо відчував, що усі його підозри скупчуються над Остеном Івом.

«Всі свідки гарантують алібі. Та жодного з них, мабуть, не знайти. І навіть якщо це зробити, і вони змінять свідчення, то десятирічний термін все одно стирає всю провину до краплі».

Все поглиналось і загрузало в реальність буття. Усі намагання інспектора упиралися в цей триклятий термін давності.

Алан з понурістю перегорнув папку. Так, зовсім нікому не потрібні його зусилля. Єдине, що Алан міг зробити — це заднім числом підписати звіт про події з кровотечею з своїми висновками і відіслати все в архів.

Інспектор ще раз перегорнув аркуші справи. Всередині папки сторінки-злиплися і перегортаючись, зачіплювалися за пальці. Алан розгорнув їх. Це був протокол пояснень Остена Іва. У верхньому лівому кутку була його кольорова фотографія. Алан зупинив свій погляд на обличчі цієї людини. Щось невловимо знайоме ковзнуло в пам’яті. З’явилось відчуття, що він його десь бачив. Алан болісно пригадував, але нічого з пам’яті не виринало. Інспектор встав і пройшовся по кабінету. Потім знову сів. У двері постукали. З коридору пролунав голос чергового.

— Пане інспектор, каву будете? — це був розносник офісу, і він уже вкотив свого візничка до кімнати, коли Алан, виринувши із своїх думок, заволав на нього так, ніби той був винен у десятках злочинів. Розносник смикнувся, перечепився за свій візничок, схопив його і швидко виїхав у коридор. Юнак повернувся обличчям до дверей, щоб їх зачинити і у нього з кишені випала газета.

— Свіжа? — кивнув навздогін Алан.

— Так точно, пане інспектор, — теж кинув розносник і двері за ним причинилися.

Одним стрибком Алан підхопив газету і, мов у лихоманці, почав її переглядати, різко і необережно перегортаючи сторінки. Одну з них він навіть надірвав. І раптом він завмер, стискаючи газету. В очах мерехтіли рядки повідомлення: «Сьогодні увечері, до столиці прибуває рейсом 666 керівник відділу ракетних двигунів. Національного центру космічних досліджень, пан Остен Ів. Його візит в центр пов’язаний з підписанням угоди між Укркосмоцентром і приватною фірмою про продаж зорельотних двигунів. Назва фірми до моменту підписання угоди не оголошується».

Так, сумнівів бути не може. Алан не здивувався цьому факту, що І в прилетів у місто, він поглянув на годинник, — так уже прилетів. Хоча, ну звідки взялося це переконання, якщо він навіть гадки не має о котрій прибув літак № 666 з півночі. Алан схопив телефонну трубку і швидко набрав номер довідкового аерофлоту.

— Добридень, — промурчало в трубці.

— Добридень, — голос Алана ледь тремтів. — Будь ласка, о котрій прибув літак № 666?

Через кілька хвилин знайоме мурчання.

— Рейс 666 з півночі прибув о вісімнадцятій сорок п’ять, без запізнення.

Алан не встиг усвідомити того, що почув, а трубка уже бурмотіла гудками. Він поклав слухавку і висунув шухляду столу. Дістав почату сьогодні папку, перегорнув сторінку з власним звітом і зупинився на аркушику зі свідченням жителів квартири.

«Усе почалося о вісімнадцятій сорок п’ять. Я запам’ятала це так точно, тому що виставляла програму на пральній машині. Таймер висвітив години, хвилини, секунди і саме тоді я побачила перші краплини червоної рідини на стіні».

Алан зблід.

Днина видалася сонячною. Алан вирішив пройтися і, випивши дорогою чашечку кави, почувався чудово. Вчорашній настрій вже не змучував інспектора. Хоча невирішені питання тримали лещатами розум і почуття.

Весь минулий вечір він просидів у офісі. Лише о дванадцятій, змучений та стомлений він дістався додому і заснув, навіть не роздягаючись. Справа була ясна як білий день, — розплутувати і край. Стосовно терміну давності, то Алан знайшов оригінальне та дієве рішення. Зараз Алан прямував до одного із свідків Остина. Це була бабуся, котра донині жила поряд з старою квартирою Остина Іва. З усіх свідків вона одна не змінила квартири.

Відправивши Ела за даними про роботу Бруляка інспектор сподівався до середини дня зорієнтуватися у ситуації і отримати матеріал, що дасть можливість просунутися далі. Алан знайшов мотивацію, щоб арештувати Іва хоч зараз. Це відібрало в нього масу нервових клітин та він знайшов.

І навіть термін давності став його сильним спільником. Тепер він міг збирати дані, не думаючи, що хтось відмовиться говорити боячись відповідальності. Вона знімалась і тому (як розраховував Алан) свідки могли змінити свої показання. Проблема була