Антхіл - Тетяна Тиховська

Гектор нарешті зрозумів. Але захвату не виявив.

Мар’яна трохи швидше, ніж звичайно, додала:

— Туди не обов’язково удвох їхати! Як хочеш, лети на море. А я поїду до того джерела.

Гектор вже оговтався.

— Та що то за відпочинок на самоті? Ми ж родина! Ні, я поїду з тобою. Оздоровитися нікому не завадить, як послухати мою маму. А там, крім джерела, є на що подивитися?

Мар’яна помітно повеселішала. Відповіла охоче:

— Звісно, є! Не все радянська влада занедбала. Недалеко від нашого джерела є давня святиня — Почаївська лавра. Ми ж заїдемо туди?

Гектор, як запитував, мав на увазі дещо інше. Та вже не став сперечатися. Однаково, цього року відпочинок буде зіпсований. В цілющий вплив джерела Гектор не надто вірив, але подумав про дружину: хоч би чим дитина бавилась, аби не плакала.

Тим не менше подорож обох підбадьорила та бодай подала надію. Надію на диво.

З відпустки пройшов місяць, другий. Третій. Стало зрозуміло, що дива не відбулося.

Може, за краще було б забути про цю проблему хоч на деякий час, довіритись долі. Але це було неможливо з двох причин. Одну причину звали Мар’яна, іншу Єва.

Для стороннього ока начебто все було як завжди. Але Гектор, що опинився між молотом і ковадлом, помічав і запитально вигнуту брів матері, і тремтячі губи дружини. А оскільки в цих питаннях він почувався геть безпорадним, то настрій в нього повсякчас псувався.

До того ж в нього знову заболіли зуби. Настрою це не додавало.

Чи відбулася б його зустріч з Лєрою, невідомо. Але Єва вирішила не покладатися на випадок.

Гектор, як зазвичай, попросив маму записати його до стоматолога. Навіть не додав: «Тільки не до Лєри!», бо вважав, що це й так зрозуміло.

Єва, дійсно, спочатку таки хотіла записати його до Лєри, начебто випадково. Але, трохи подумавши, вирішила вчинити розумніше.

Навмисне в клініці перестріла Лєру. Попередила її про відвідини Гектора до стоматолога, аби та встигла підмінитися змінами. А заразом розповіла, що у молодят проблеми, і чи не час його втішити.

Спочатку Лєра й слухати не хотіла про примирення з Гектором.

— Кажете, у нього проблеми? Так йому й треба! Сам обрав свою долю. Що йому заважало перевірити свою обраницю? Всі ж нормальні молодята так роблять! Хай тепер не жаліється!

Єва вислухала Лєру. Мову їй не перебивала. А як та витратила всю пару, зронила:

— Долями хлопців крутять жінки. Це ж вона твого хлопця відібрала! Та ще й зробила нещасливим! Як їй це вдалося, не знаю. Чи зіллям яким напоїла? Вона завжди якусь гидоту заварює. І ти не хочеш помститися розлучниці?

Зернятко впало на добряче угноєний ґрунт. Лєра доклала всіх зусиль, аби на час прийому саме вона була на прийомі. І підготувалась якнайретельніше. Гектор, звісно, одружився. Але ж зір ще не втратив!

А Єва напередодні повчала:

— Ти там не кидайся все зробити за один прийом. Познаходь хворих зубів якнайбільше. Аби він кілька разів мав прийти. Тим паче, це не важко. Зуби в нього проблемні. Пожалій його, виклич на відвертість. Тільки надто не тисни. А там вже лови момент.

Гектор, як вгледів у кабінеті Лєру, спочатку наче заціпенів. Та тікати було вже геть не по-чоловічому. Він залишився.

Лєра на першому прийомі дотрималась обраної ролі. Рівним голосом поздоровкалась, підкреслено офіційно запитала, що турбує. І, трохи пом’якшивши тон розмови, запропонувала кілька методів лікування.

— Бачу, тобі видалили зуб мудрості. Боляче було?

Гектор впіймався майже на пустий гачок. Почав розповідати, як він страждав, як йому було боляче, як його мордували в лікарні.

Лєра не перебивала.

Потім запропонувала:

— А не хочеш виростити зуба? Це поки у нас рідко пропонують, та я домовлюсь.

Гектор зацікавився:

– І що, дійсно виростає зуб? Як справжній?

Лєра зробила вигляд, що обурилася:

— Чому «як»? З твоїх же клітин в пробірці сформують зародок, підсадять тобі в ясна й доростять до потрібних розмірів. То як, спробуємо?

Лєра не випадково сказала «спробуємо», аби підкреслити: ми разом! І коли Гектор погодився, відразу сухо простилася та викликала наступного пацієнта. Мовляв, питання вичерпано. Мій інтерес до тебе був суто професійний.

Але коли наступний пацієнт вмостився в крісло, Лєра забігла в сусідню кімнату та подзвонила Єві:

— Все пройшло як по нотах! — мало не задихалася вона від збудження. — Він прийде ще раз!

І він прийшов. Цього разу Лєра навмисно обрала останній запис в своїй вечірній зміні.

А далі все пройшло як в заяложенім водевілі: Лєра запросила Гектора в ординаторську «на каву», як старого друга. Гектор слово за слово почав жалітися, який він нещасливий в шлюбі, яка Мар’яна непоступлива.

Лєра удавала, що переймається їхнім нещастям, почала заспокоювати, втішати.

А закінчилось те її втішання зрадою Гектора.

Він з побоюванням повернувся додому, надумуючи причину, з якої так затримався.

Та дружина не сказала ані слова.

Зате Богдан, як вони найближчим часом стрілися, завів неприємну для Гектора розмову:

— Ти на пам’ять не скаржишся? — замість привітання запитав Богдан аж ніяк не доброзичливо.

— Начебто ні, — відповів той розгублено, не розуміючи, куди