Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай
… Ви лише не подумали, що цар також убезпечиться. Шембух, ха! Шембух, Ґайст, акурат! Це не проти них, а проти самого царя була гра! За його наказом тут Міністерство Зими й Третє Відділення включилися у крижану змову, це він мене в політичне вбивство вплутав. — Вищирилося похмуро. — В якихось іркутських інтриґах між одним й іншим чиновником я міг прорахувати людину до людини, — але що я можу вдіяти проти Імператора Всеросійського?
Пан Поченґло поглянув згори.
— Ви стільки торочили про Історію. Ну то власне отримали копняка від Історії, яка набула розгону. Боляче? Не може не боліти. Все інше розм’якшиться в оманливий випар, — вона одна залишиться суворою реальністю. Тож ви зараз в іншому становищі, ніж тоді у потягу. Ви торкнулися голої матерії Історії!
— А я вважав вас людиною із характером!
Він іронічно пирхнув.
— Ви переоцінюєте мою пронозливість. Не існує жодної такої змови, жодної такої наклепницької інтриґи, яку б я міг тут, під Кригою, спричинити, щоб граф Шульц схибив самого себе, тобто став кимось, ким він не є. Я не можу тут довільно фабрикувати Істину, творити, бо мені так заманулося, Правду із Неправди. Якби річ суперечила формі душі графа, князь Блуцький-Осєй першим би це зауважив і переказав цареві, що Правда саме така, що в характері губернатора Шульца-Зимового немає зради, що вірність його сильніша, ніж амбіції, і ніколи він Сибіру Найяснішому Государеві не відбере. Й на тому би скінчилося, і сам Шульц про це добре знав. Тимчасом, що він робить? Сотнями ув’язнює вільнодумців лише за тінь підозри в сепаратизмі, козакам у людність стріляти велить, данину вірности при кожній зручній нагоді Петербурґові складає і власних людей, не надто самодержцеві приємних, умить до тюрьмы кидає.
Пригадалася сцена в Цитаделі, знеславлення Шульцом на очах у князя отого полковника з надто довгим язиком. Далебі, Математика Характеру, — адже чим відрізнялася ота гра від гри Іваном Пєтруховим на балу в палаці губернатора?
У Царстві Ідей математик буде найбільш практичним з-поміж людей.
— Я не збрехав би Клубові, — продовжував пан Порфірій. — Ідея прийшла тільки пізніше, після візиту американців до Шульца, коли він зреаґував тими раптовими арештами… Й мені довелося на якийсь час сховатися, щоби мене не упіймали. Те, що вдалося, ми залагодили на папері, листами, чужими посланцями.
— Але коли ви домовлялися зі мною… тоді вже так… ця поліція — це за наказом із Петербурґа, чи не так? Що ви тоді зробили? — зізналися у зрадницькій областнической змові під таємним проводом генерал-губернатора? Ви брехали, мусили брехати!
— Але ж я дійсно сподівався на вашу угоду з лютими! Й далі сподіваюся. Без Відлиги в Сибіру… хто знає, як далеко взагалі вдасться тут просунути справу незалежности. Бачите, вся ідея заснована на тому, що імпульс приходить не від Криги, адже від Криги жоден новий революційний імпульс прийти не може, — а далеко з-поза меж Зими, з Америки, з бірж Нью-Йорка, від Морґана й імператора Японії. Карамболь, кажете. Так. Куля вдаряє кулю — на цій півкулі, на іншій півкулі, стук-стук-стук, і не видно самої руки гравця у більярд, лише несподіваний, всевладний рух. Так роблять Історію.
… Щоб ще бодай на рік, бодай на два роки тут попустила Крига настільки, щоб одна зміна від другої і третьої змогла глибше відбитися, перш ніж знову замерзне!
— Забудьте про Відлигу! — розсміялося похмуро. — Жодних переговорів не буде. Я тішитимуся, коли сам утечу звідси живим. Усе чорти узяли. Стільки користи від тих великих планів! Назмовлявся уже. Тьху!
— Ви впевнені, що…
— А як інакше!
— А може, якби…
— Таку Відлигу! — Округла світінь майнула на стіні позаду за директором Поченґлом і мало не схопилося зі стільця. — Але! Заради Бога! Трифоне! — гукнулося.
З’явився Трифон.
— Що Ваше Благородие бажають?..
— Одягайся негайно і мчи до Фізичної Обсерваторії Імператорської Академії Наук, до доктора Тесли. Скажи йому, що генерал-губернатор піднімає бунт проти Імператора, й що доктор Тесла мусить негайно тікати, поки Шульц лежить поранений. Що про це пан Ґерославський сказав. Понял?
— Понял, Ваш Благородие, понял.
— Тільки щоб ніхто інший вас не підслухав!
Пан Порфірій закурив цигарку.
— Ви боїтеся, що він може, однак, вижити, — з гіркотою сказав він. — Ви молитеся за поразку вільного Сибіру. А прецінь тепер уже тільки Злучені Держави Сибіру врятують вас від зашморгу! Ви забули? Коли Шульц помре, царські чиновники посадять вас як спіучасника його вбивства: вже наш Ніколай Алєксандровіч це допильнує.
— Коли Шульц помре, то півлиха: тимчасовий військовий уряд очолить князь Блуцький, тобто влада повернеться до царя, і доктор Тесла тим більше отримає допомогу держави, й ви, може, навіть дочекаєтеся Відлиги, розбудженої машинерією Тесли, хто знає.
— Яка тоді мені від неї користь!.. — обурився він.
— Проте, коли Шульц виживе й утримає владу, то що він насамперед учинить, повставши відкрито проти Його Величности Ніколая Алєксандровіча? Яка то справа, одна єдина, здатна попри гнів Імператора купити йому й прихильність Побєдоносцева, і всі потуги Краю Лютих?
… Захист крижлізних багатств від війни, яку оголосив лютим божевільний цар!
— Він муситиме зрозуміти, що в замороженій Історії такої революційної зміни він довго не зможе захистити. — Поченґло прицмокнув, пускаючи дим. Перекладені в ліву руку рукавиці висвітлювалися на дерев’яній обшивці стін образом сонячного павука, заплутаного в тузіні товстих кінцівок. — Відокремлення Сибіру від Російської імперії без Відлиги…
— Пане Порфірію, граф Шульц-Зимовий не вірить у Математику Історії.
Він прикусив губу, струпи на губах.
— Ви мусите, ви мусите поговорити з батьком!
У Царстві Ідей математик буде найбільш практичним з-поміж людей, — але у міжчассі не Історія, не аполітея править Сибіром, Росією і світом. Найкращі плани, глибоко продумані, кримінальні шахи й математичні змови зазнають невдачі, бо правда не до кінця відокремлена від брехні, не самі Ізмаелі тут живуть, і попри все завжди звідкись увірветься зародок ентропії. Матерія ще н е з а м е р з л а.
— Ех, черт побери, тікати, не тікати, чи є у цьому сенс узагалі…
Він стиснув за плече.
— Пане Бенедикте, не можна так! Запануйте над собою. Я знаю, це виглядає, наче небо впало вам на голову, але це ще не кінець. Хіба ви не бували в гіршій скруті? А
