Хроніки Якуба Вендровича - Анджей Пилипюк

; Якщо духи не покинуть ваш дім самостійно або вам не вдасться виселити їх за допомогою в'язки часника та інших на-[ родних способів, тоді залишається лише звертатися по допомогу до спеціалістів.

Професійні екзорцисти діляться на дві групи: духовні і І світські (приватні). Духовні екзорцисти, перш за все, виганяють 1 диявола та інших злих духів, але до їхньої компетенції не вхо-I дить боротьба з проклятими душами, якщо, звичайно, такий і не поселиться в чиємусь тілі. В такому разі, безумовно, вони | його виженуть в безодню мороку. А також, якщо вам вдасть-| ся ідентифікувати місце поховання того, хто вам отруює жит-| тя, то духовні екзорцисти можуть освятити це місце і землю, чим опечатавши гроб, - таке, зазвичай, ліквідовує проблему. Якщо з духовними все просто - єдина схема - благословення єпископа місцевої церкви і офіційний дозвіл виганяти злих духів для священнослужителів методами в межах традиційного ;■ християнства, то з приватними, так званими світськими екзор-цистами, буває по-різному.

Світські, приватні екзорцисти, вони ж - мисливці за при-і видами, діляться на три категорії. По-перше, це так звані дешеві спеціалісти. Вони, як і сама їхня назва, не надто успішні в цій галузі. До другої категорії належать дорогі спеціалісти, їх у професії приватних екзорцистів багато, але результат від того, окрім більшої суми витрачених коштів, як і в першому випадку, досить низький. Третя категорія - це члени психотронних товариств. Зазвичай вони користуються науковими методами і на все шукають відповіді в розумі та фізиці. Інколи навіть досить дієво. Але, правду кажучи, всі приватники в дев'ятоста відсотках - справжні шахраї.

До десяти відсотків справжніх можна віднести старих сільських знахарів, а не сьогоднішніх «бабок», чи розрекламованих екстрасенсів і провидиць в стилі Кашпіровського. На жаль, різносторонні зміни в нашому суспільстві і невдалі спроби збудувати соціалізм призвели до повного винищення цієї групи простих, але освічених людей (це про справжніх зуахарів). Окрему проблему становлять фахівці зі східного боку Бугу, які нічого не вміють, але дуже стараються...

А от, якщо всі ці способи не допоможуть, пам'ятайте, що є ще Якуб Вендрович!

Скрип ножівки об букову балку, шипіння пари з праски, клекотання киплячої води в чайнику, монотонні швидкі удари молотка. Павел Скорлінський вийшов зі своєї кімнати і зайшов до майстерні в підвалі. Стоячи на сходах, окинув поглядом все приміщення. Колись давно тут було декілька кімнаток із фанерними перегородками. Новий власник, а це він, скомандував розібрати усі стіни - і так став просторий фабричний цех площею двісті квадратних метрів. Робітники працювали завзято, не покладаючи рук, але своїм досвідченим оком він безпомилково прочитав на їхніх обличчях втому. Закінчувався перший тиждень після запуску продукції на його фабриці. Норма продукції перетнула межу двадцять чотири цілих і сім десятих відсотка. Павел посміхнувся - він був задоволений. Він витягнув із кишені револьвер і рукояткою вдарив об масивний латунний гонг, який висів біля входу. Люди вмить кинули роботу і перевели погляд в бік свого шефа.

- Вже вечір, п'ятниця, - сказав. - Думаю, на сьогодні досить. Бажаю усім приємних вихідних.

Заскрипіли крісла, зашаруділи обрізки паперу, шкіри і тканин. Черговий старанно висипав сміття у відро, після чого витяг пластиковий пакет і, зав'язавши у вузлик, виніс до контейнера для сміття, який стояв з протилежного боку вулиці. Інший черговий в цей час старанно витер вологою губкою столи і поправив крісла. Коридором пройшовся тупіт ніг і за мить в приміщенні залишився лише сам власник. Павел ще раз обійшов увесь цех і склад, перевіряючи чи все в порядку, після чого попрямував до вхідних дверей, які зачинив на замок. Усюди панувала тиша і порядок.

Повертаючись в житлову частину будинку, він зупинився біля одного станка і взяв в руки красивий, свіжо виготовлений блокнот-органайзер формату А-5. Оправа з коричневої шкіри

з тонкою закладкою, латунні кутики, невеличкий замок і символічний ключ, який все ж не дозволяє чужому оку прочитати секрети свого власника. Така хороша високоякісна робота служитиме довго. Павел ще раз покрутив органайзер у своїх руках. Екземпляр був повністю готовий, йому нічого не бракувало. Задоволений підприємець витяг з-під стола пластиковий пакет, вклав туди блокнот і, включивши ламінатор, склеїв упаковку. Через брак досвіду, поліетиленова упаковка майже розплавилася під пресом. Павел навіть не засмутився через невдачу. Далі витягнув із коробки інформаційну наклейку з написом:

Цей товар виготовлено і запаковано в Польщі.

Для його виготовлення було використано виключно польську сировину, польську техніку і польську робочу силу.

Павел Скорлінський відчув як гордість наповнює його серце за докладені зусилля у ринкову конкурентоспроможність вітчизняного виробника. Відклав органайзер у картонну коробку і попрямував сходами до своєї кімнати. Піднявшись в житлову частину будівлі, закрив за собою двері і прокрутив ключем двічі до упору, поки не клацнув механізм. Зайшов до салону, налив собі з бару Джоні Вокера і включив відео. Сів у м'яке шкіряне крісло. Нарешті можна розслабитись!..

Павел неочікувано здригнувся. Щось його виразно турбувало. Роззирнувся навкруги. «Це ж треба так втомитися!». Заснув у кріслі перед телевізором, який, звісно, був ще ввімкнений, хоча на його екрані лише сніжок шипів. Скорлінський позіхнув і глянув на годинник. Фосфорні стрілки показували північ. Правою рукою нащупав під собою пульт і виключив телевізор. Лише тоді ЦЕ почув!

Хтось за його спиною ходив по коридору! За звуком, який долинав до Павла, можна було визначити, що нічний гість носить важкі підковані чоботи. Звук зник на секунду і знову з'явився, але вже зовсім близько. Павел дістав із кишені пістолет і перезарядив його. Не зволікаючи ввімкнув лазерний приціл. Вогнисто-червона крапка, яка танцювала по стіні, трохи заспокоїла перепрацьованого підприємця.

Павел зібрався думками, вдихнув глибоко, після чого відкрив двері і вийшов у коридор. Червона крапка лазера сканувала все навколо. Пусто. Користуючись моментом, власник прослизнув у свою кімнату, де дістав із шафи прилад нічного бачення. Темрява вмить зникла. Тепер навколо панувало вогняно-зелене пекло. Павел старанно і обережно обшукав усі кімнати на поверсі та горищі, але так і не знайшов жодних слідів нічного гостя. Всі вікна і двері були наглухо закриті. Навіть якщо і хтось тут був, окрім нього, то велика ймовірність, що втеча не вдалася б. Павел перевірив замок на дверях до майстерні на першому поверсі. Дверну ручку ніхто не рухав. Притулився вухом до дверей і просто вслухався. Знизу почулося скрипіння, так, ніби хтось зупинився на сходах. Ні, це скрипіло під ним. Знову