Фауст. Трагедія - Йоганн Вольфганг Ґете
А все ж таки здається, що пани:
Такі бундючні, гордовиті.
Б р а н д е р
Та це базарні дурисвіти.
А л ь т м а є р
Хтозна.
Ф р о ш
Ось я їм дам, дивись.
М е ф і с т о ф е л ь
(до Фауста)
Людцям і невтямки, що біс
Їх може враз за карк схопити.
Ф а у с т
Чолом, панове, б'ю!
З і б е л ь
Спасибі, й вам чолом!
(Тихо, позираючи на Мефістофеля).
А цей чого немов кульгає?[42]
М е ф і с т о ф е л ь
Чи можна й нам присісти за столом?
Як доброго вина у вас бігмає,
То хоч в гурті звеселимось.
А л ь т м а є р
Ви дуже вередливі щось.
Ф р о ш
У Ріппаху, мабуть, сю ніч ви ночували
І в Ганса-дурника вечері заживали?[43]
М е ф і с т о ф е л ь
Ні, цим разóм не довелось,
А на тім тижні в нього ми бували:
Він нам розповідав про любих родичів
І кожному із них вклонитись доручив.
(Кланяється Фрошу).
А л ь т м а є р
(тихо)
А що, піймав! Це зух!
З і б е л ь
Авжеж! Це битий жак!
Ф р о ш
Стривай, заїду ще інак!
М е ф і с т о ф е л ь
Іще недавно тут, здається,
Бриніла пісня голосна;
Од цих гінких склепінь луна,
Мабуть, чудово оддається?
Ф р о ш
А ви, буває, не артист?
М е ф і с т о ф е л ь
Велика хіть, та невеликий хист!
А л ь т м а є р
Ви б пісню нам якусь…
М е ф і с т о ф е л ь
Та я їх силу знаю.
З і б е л ь
Але нову — такий наказ.
М е ф і с т о ф е л ь
Вернулись ми з Іспанії якраз,
Вина й пісень уславленого краю.
(Співає).
Жив цар колись в давнúну,
Й була у нього блоха…
Ф р о ш
Ха-ха! Блоха! Приємна вість!
Блоха у нас жаданий гість.
М е ф і с т о ф е л ь
(співає)
Жив цар колись в давнúну,
Й була у нього блоха;
Мов рідную дитину,
Він ту блоху кохав.
Велів кравця позвати.
Прийшов к ньому кравець:
«Поший мерщій паняті
Штанці і жупанець!»
Б р а н д е р
Хай нагадать кравцеві не забудуть,
Щоб пильно міру добирав,
Бо він пропав, навік пропав,
Якщо штанці у брижах будуть.
М е ф і с т о ф е л ь
В саєти, в адамашки
Блоху вдягай кругом[44],
Обвішали у стяжки,
Оздобили хрестом.
Міністром стала скоро —
Аж сяють ордени,
Весь рід взяла до двору,
Всіх вивела в пани.
А ті вже не давали
Спокою дворакам,
Царицю — й ту кусали,
Шпигали її дам.
Не стало впину злющим,
Ні вбить, ані зігнать…
Ми ж трощим їх ще й плющим.
Хай спробують кусать!
Х о р
(весело)
Ми ж трощим їх ще й плющим.
Хай спробують кусать!
Ф р о ш
Браво! Браво! Молодець!
З і б е л ь
Блосі — блошиний і кінець!
Б р а н д е р
Між нігтів згинуть їй дано!
А л ь т м а є р
Віват свобода! Віват вино!
М е ф і с т о ф е л ь
На честь свободи — так, пилась би всмак чарчина,
Якби у вас були хоч трохи кращі вина.
З і б е л ь
Ізнову та ж балаканина!
М е ф і с т о ф е л ь
Боюсь зробити кривду шинкарю,
А то б я дав вам для спробунку
Із похідного льоху трунку.
З і б е л ь
Нічого! Я вас помирю!
Ф р о ш
Дамо вам похвалу, як буде до вподоби.
Та цур! Щоб не маленькі проби!
Тут треба, щоб суддею буть,
Добряче цівкою смикнуть.
А л ь т м а є р
Це гості з Райна, річ видима.
М е ф і с т о ф е л ь
Добудьте десь свердлá!
Б р а н д е р
А що свердлом робить?
Хіба в вас тут і кухви за дверима?
А л ь т м а є р
Он в шинкаря в кутку начиння все лежить.
М е ф і с т о ф е л ь
