Фауст. Трагедія - Йоганн Вольфганг Ґете
Зневаж лиш розум і знання —
Найвище людське надбання;
Хай дух олжі тебе охмарить,
Дивами злудними обмарить, —
Тоді робота нам легка…
Йому діставсь на долю дух бентежний,
Що мчить усе вперед, усе чогось шука,
Рвучись кудись в простір безмежний,
Од втіх земних він утіка.
Втягну ж його в життя розпусне,
У світ нікчемностей липкий,
Хай б'ється, борсається, грузне,
Нехай в ненаситі своїй
Жаждивими устами дарма ловить
Примарну їжу і пиття, —
Коли б і не вдалось мені його підмовить,
То він би й сам пропав без вороття.
Увіходить у ч е н ь.
У ч е н ь
У цьому місті я новак,
Сюди осміливсь завітати,
Щоб мужа вченого пізнати,
Якого тут шанує всяк.
М е ф і с т о ф е л ь
Вельми вдячний вам за цюю честь,
Та таких, як я, немало єсть.
Ви що, уже взялися за науку?
У ч е н ь
О, прийміть мене під вашу руку!
Я з щирим серцем сюди прийшов,
Є й грошенята, і свіжа кров.
Довго мене не пускала мати,
Та дуже хочу мудрість пізнати.
М е ф і с т о ф е л ь
Тоді на місці ви якраз.
У ч е н ь
Признатись, сумно якось у вас:
Усі ці мури, всі ці зали
Мені до серця не припали.
Мов нежива оселя ця —
Ані зелá, ні деревця,
А як за парту я сідаю —
І слух, і зір, і ум втрачаю.
М е ф і с т о ф е л ь
Та тут у звичці діло все.
І немовля спочатку теж
Не дуже радо груди ссе,
А опісля — не одірвéш.
Отак і вам — науки груди
Щодня смачніше ссати буде.
У ч е н ь
Радніший я до тих грудей допасти,
Але ж навчіть, як шлях до них прокласти?
М е ф і с т о ф е л ь
Та ви скажіть мені вперед,
Який ви обрали факультет?
У ч е н ь
Я хочу справді вченим стати,
Усе знання умом обняти,
Пізнать життя землі і неба
І всіх речей збагнути суть.
М е ф і с т о ф е л ь
Ви стали враз на вірну путь;
Лиш розважатися не треба.
У ч е н ь
Візьмусь я щиро працювати,
Але хотілося б мені
Хоч трохи часом погуляти
У гарні святкові літні дні.
М е ф і с т о ф е л ь
Цінуйте час — він не стоїть на місці,
Зумійте з нього взять якмога більш користі,
А щоб як слід згострити ум,
Вступіть в Collegium logicum[31].
Там дух ваш добре намуштрують,
В іспанські чоботи озують[32],
Щоб він тягнувсь за кроком крок
Обачно по шляху думок,
А не збивавсь на манівці,
Як блудний вогник по луцí.
Там вас навчатимуть щодня:
Не дій ніколи навмання,
Не так-то просто їсти й пить —
Все слід під «раз, два, три» робить.
Думки у нас фабрикують так,
Як складну тканину тче верстак;
Раз ступив — тисячі ниток,
Раз прибив — непомітно ллються,
Човники сюди-туди снуються.
В основу вплітаючи утóк.
А тут філософ вже підходить
І щ о, й ч о г о, і я к доводить:
Як перше так і друге так —
То третє і четверте так;
Як першого й другого немає,
То третє й четверте відпадає.
І славлять повсюди його учні,
Та щось із них ткачі незручні.
А стане мудрець живе щось вивчати —
Заходиться з нього дух виганяти,
І от — всі частки в руках трима,
Та що по тих частках — зв'язку ж нема!
«Encheiresis naturae»[33] це в хімії звуть,
Ті мудрощі темні самі себе б'ють.
У ч е н ь
Мені не все тут зрозуміло.
М е ф і с т о ф е л ь
Та далі краще піде діло,
Навчіться лиш редукувати
І вірно класифікувати[34].
У ч е н ь
Од цих речей я очманів:
У голові — мов сто млинів.
М е ф і с т о ф е л ь
А потім, щоб дійти мети,
Слід метафізику пройти.
Збагніть, зглибіть усе те в ній,
Чого не втямить глузд людськúй,
А як не все і збагнетé —
Слова ж препишні є на те!
Та ви в цей перший рік занять
Повинні пильно працювать:
Щодня п'ять лекцій буде в вас;
З дзвінком завжди заходьте зразу в клас,
Заздалегідь завчіть урок
З своїх книжок — рядок в рядок,
Побачите, що вчитель вчить
Достотно так, як там стоїть,
І все пишіть у зошит свій,
Мов то диктує Дух Святий.
У ч е н ь
Я розумію це чудово:
Не спи, у класі сидячи,
Усе записуй слово в слово,
Іди додому та й учи.
М е ф і с т о ф е л ь
То вибирайте ж факультет!
У ч е н ь
У правознавстві щось принади я не бачу.
М е ф і с т о ф е л ь
За це я вас не винувачу:
Наука прáва — то не мед.
Закон, правá, правопорядок —
Все те прийшло до нас у спадок,
Передавалось, як лишай,
Із роду в рід, із краю в край.
Страждай, тому що ти нащадок:
Ум — безумом і злом добро стає,
А
