Король стрільців - Іван Керницький

Іван Керницький

(1913—1984) був наступником В. Стефаника у літературі. Він став одним із найпопулярніших письменників Західної України перед Другою світовою війною.

Був лауреатом найпрестижніших літературних премій того часу. З приходом радянської влади став членом новоствореної спілки письменників і… при кінці війни змушений був емігрувати. З того часу почав підписувати свої твори псевдонімом «Ікер». У Радянській Україні його ім’я та твори були заборонені…

С. 6. На отсій скрині, залізом [кований] => кованій, світилися за їх душі воскові свічки, а дяки читали псалми…

С. 69. Наш Абрамко зачислявся ще до цеї [передпотової] => передпотопової породи жидів, що завжди думає, що хлоп Іван здібний тільки до плуга і мотики, а всяка торгівля — це для нього «терра інкоґніта».

С. 105. В мовчазливій, срібній пустині [подабали] => подобали обоє лещетарі на два парусні човни, що тихо плили по сніжному морі.

С. 107. По смерти батенька заопікувався мною, 19-літнім лінтаєм, вуйко Джемс Сміт, єс — той відомий Джемс А. М. Сміт, що викладає [фівіольогію] => фізіольогію мякунів та інших стоног на університетах Каліфорнії.

С. 139-140. Стиснув ножика, тернові ягідки під наїженими [дровами] => бровами блиснули завзяттям, заверещав диким голосом, перескочив один рівчак, другий рівчак, одну межу, другу межу — і зненацька аж присів зі страху.

С. 165. — Шановні гості! Нашому панові господареві та [в пані,] => й пані господині, та й всьому домові і всім живущим у нім да сотворить Господь многая і благая літа!

С. 173. В його патріархальному роді гордощами й святощами безцінними були тверда руська віра, сліпий послух батькам та їхній волі й глибоко вкорінена любов до прадідівського [загону] => закону.

С. 208. На [ще] => це вам даю гонорове слово!

С. 259. Добре, добре, але що це має [спільното] => спільного?..

С. 260. Перепрошуй — не перепрошуй, а я [добі] => тобі ще раз скажу, що ти ідіот.

С. 269. <…> ([притінюють] => припинюють свої зайняття).

С. 286. Можу тебе потішити, що нічогісько мені не бракує, я здоровий та сильний, мов тур, [в] => з Чугайстром можу боротися, а як добре обіпруся, то й Чорногору переверну.

С. 292. Що ти плетеш, що ти [белемо Кліщик ниш] => , Кліщик, белемониш?

С. 296. Уважай, щоб, борони Боже, і ти в нім не задурилася, бо тепер такий світ настав, що за тими футболістами навіть дівчата з [доброто] => доброго дому пропадають.

С. 301. Батоги завжди будуть для [вас] => нас потрібні!

С. 310. Ха-ха, і що мені тепер [зробили] => зробиш, ага?

С. 323. Прошу ще раз прийняти мої найщиріші побажання з [находи] => нагоди вашого цінного набутку в постаті обох Скакунів.

С. 335. І як вам не має серце лопотатись з болю, як не має [радити] => ридати душа, немов сирота, що без мами блука?..

С. 345. В міжчасі деяка частина публіки, наприклад, матері з грудними дітьми, була примушена [покинуті] => покинути залю, щоб покласти дітей на сідало <…>

С. 375. [Любова] => Лобова атака страйкарів була спрямована в найслабше та найчутливіше місце противника потойбіч барикади!

С. 417. І витягнув з кишені малу круглу бляшку, точніше — дві бляшки, [знютовані] => злютовані докупи з діркою посередині.

С. 429. Воно [парило] => палило вогнем мою долоню й тяжіло в руці, мов десять пудів динаміту!

С. 490. Прошу собі уявити, що вночі з п’ятниці на суботу, а [поправці] => поправді вже в суботу над ранком, приснився пані Кунеґунді надзвичайний сон.

С. 527. Бо Славко був хлопець з [ікрою] => іскрою, це всі знали.

С. 528. Наша господиня пані Евдокія вирвалась з Морфеєвих обіймів, щоб пригріти гостеві вечерю, надягнувши для тієї вийняткової оказії [бархановий] => бархатовий шляфрок на нічну сорочку, на знак особливої пошани для осіб духовного стану.

С. 531. Ти вже, мабуть, знаєш, що мазурі мають свою воєнну кватиру в [аулі] => аурі Університету?..

С. 531. <…> завжди існує та небезпека, що місцевого можуть пізнати, тобі ж, нетутешньому, легше буде заграти ролю польського [клерка] => клерика.

С. 547. Так що ми були примушені відійти в підпілля й заховатись між [кломбами] => клюмбами сухих квітів перед будинком читальні.

С. 565. [В тім] => Втім, мабуть, був теж трохи присліпкуватий.

С. 567. <…> їхній партнер став «вивертати всі кишені» і з чималим заклопотанням [акробати] => шкробати свої чотири волоски на лепетині…

С. 569. Злий, як польский поліцай, важко та барвисто [скликаючи] => склинаючи, вернувся до гурту.

С. 582. На цьому мій [неоцінший] => неоцінений пан інструктор обірвав розмову і з гордо піднесеною головою та з простиралом на плечах, що тягнулось за ним, мов королівська мантія, відмаршував до покою, тріснувши за собою дверми.

С. 596. Рясно зеленілись Вулецькі узгір’я, скрізь на пагорбках порозкладав свої тілеса [дрібноміщавський] => дрібноміщанський люд і загоряв на сонці.

УДК 821.161.2(081)

ББК Ш5 (4Ук)6-6я44

К 362

Керницький І. Король стрільців. — Львів: Апріорі, 2012. — 632 с.

ISBN 978-617-629-061-2

Упорядкування та підготовка текстів Романа Горака

На обкладинці використано картину Миколи Могилата

© Керницький Іван, 2012

© Видавництво «Апріорі», 2012

ISBN 978-617-629-061-2

ЗМІСТ

СВЯТОІВАНСЬКІ ВОГНІ

Стара хата …5