Українська література » Дитячі книги » Домбі і син - Чарльз Діккенс

Домбі і син - Чарльз Діккенс

Читаємо онлайн Домбі і син - Чарльз Діккенс
відповіла:

— Авжеж, що до тихого, міс Фло. Аж надто тихого.

— Коли я була ще мала, — помовчавши, замислено спитала Флоренс, — ти бачила коли-небудь того джентльмена, що приїжджав сюди до мене — разів зо три, здається, — так, Сюзанно?

— Так, три рази, міс, — ствердила міс Ніппер. — Один раз, коли ви пішли на прогулянку з тими Скет…

Флоренс лагідно глянула на неї, і міс Ніппер поправилась:

— З сером Барнетом та його леді, міс, і з їхнім хлопцем. А потім ще двічі ввечері.

— А чи бачила ти його в нас, коли я була мала, і до тата приходили гості, Сюзанно? — спиталася Флоренс.

— Не знаю, міс, — подумавши трохи, відповіла її покоївка, — та й як я могла його бачити. Адже коли померла ваша бідна мама, міс Фло, я була там новенька, і моє постійне місце було, — міс Ніппер скинула носа догори, показуючи цим, що містер Домбі завжди недооцінював її заслуги, — під горищем.

— Ай правда, — сказала все ще замислена Флоренс, — ти не могла знати, хто до нас приходив. Я забула.

— Не могла, міс, але знала, що говорилося про господарів та знайомих, та й чула чимало, хоч та нянька, що була до місіс Річардс, й казала мені неприємні речі,— мовляв, вуха в мене довгі, як у глечика для вина, але це треба скласти, — поблажливо зауважила Сюзанна, — на її схильність до алкоголю, — за що її й попхали зі служби.

Флоренс, зіпершись обличчям на руку, дивилася у вікно і, занурена в думки, здавалось, не чула, що каже Сюзанна.

— В усякому разі, міс, — додала та, — я дуже добре пам’ятаю, що оцей самий джентльмен і тоді був таке ж цабе у вашого тата, як тепер. Тоді в господі дейкали, міс, що він орудує всіма справами вашого тата в Сіті, і що ваш тато зважає на нього більше, ніж на будь-кого, тільки ж вашому татові, даруйте на слові, міс Фло, це дуже легко робити, бо він ні на кого більше й не зважав ніколи. Це я добре знала, довговуха я там чи ні.

Сюзанна, й досі ображена на попередницю місіс Річардс, особливо підкреслила останній епітет.

— І оцей от містер Турбот, — провадила вона далі, — все ще не втратив позицій і довір’я вашого тата, а знаю це по тому, що нам переказує Перч, коли приходить, хоч то неміч несосвітенна, міс Фло, і терпцю на нього не стає, але він знає все, що діється в Сіті, досить-таки непогано і каже, що ваш тато не робить нічого без містера Турбота, слухає тільки містера Турбота, покладається тільки на містера Турбота, і містер Турбот завжди в нього напохваті, і, як послухати того безсоромного Перча, то, вже й не кажучи за вашого тата, індійський імператор просто не мовля проти містера Турбота.

Флоренс не проминула ні слова з промови Сюзанни, — вона вже давно покинула виглядати у вікно, тільки зацікавлено дивилася на неї й уважно слухала.

— Так, Сюзанно, — підсумувала Флоренс, коли та скінчила, — він татів повірник і друг я того певна.

Все це глибоко запало в голову Флоренс й кілька днів не сходило їй з думки. Під час двох його останніх візитів між нею і містером Турботом встановилися якісь конфіденційні стосунки, коли він з таємничо-змовницьким виглядом казав їй, що за корабель усе ще нічого не чути, і якось м’яко, та владно підкоряв її собі, — це дивувало і сильно непокоїло Флоренс. Дівчина не мала як опертися цьому чи виплутатися з павутиння, яке він поволі снував круг неї, бо, щоб встояти перед такими хитрощами, потрібні були вміння та знання світу, а у Флоренс їх не було. Щоправда, він сказав лише, що про корабель нема ніяких відомостей і що це викликає найгірші побоювання, але звідки він знає, що корабель її цікавить, і чому взяв на себе право виявляти перед нею свою обізнаність таким підступним і дивним способом — ось що турбувало Флоренс найбільше.

Поведінка містера Турбота і її звичка часто думати про нього з прикрим неспокоєм породили в її душі якесь химерне відчуття мани. Спроби виразніше уявити собі його зовнішність, голос чи манери, як спосіб позбутися того чарування, не дали бажаних наслідків. І це при тому, що він ніколи не супився, ні разу не глянув на неї неприязно чи вороже, тільки завжди всміхався і мав погідний вигляд.

Водночас, вірна своїм намірам щодо батька і твердому переконанню, що причину їхніх холодних стосунків слід шукати у ній самій, Флоренс не забувала, що цей джентльмен — близький друг її тата, і схвильовано питала себе, чи не викликана її неприязнь та острах перед містером Турботом тією ж таки причиною, що відвернула від неї й серце батька, залишивши її такою самотньою? Може бути — злякано думала вона, а часом їй здавалося, що так воно і є, і тоді вона казала собі, що поборе ці недобрі почуття; переконувала себе, що увага батькового приятеля — велике благо й висока честь для неї, і сподівалася, що терплячі спостереження та віра в нього не дадуть її скривавленим ногам збочити з того каменистого шляху, який веде до батькового серця.

Отак, не мавши з ким порадитися, — щоб не подумали, ніби вона скаржиться на батька, — бідна Флоренс борсалася в неспокійному морі сумнівів та надій, а містер Турбот, наче огидне глибоководне чудовисько, плавав унизу і не зводив з неї блискучого ока.

Була ще одна причина, що квапила її додому. Самотнє життя більше пасувало її душевному настрою, повному боязких надій та сумнівів, а ще вона боялася, що, не будучи вдома, може пропустити якусь нагоду довести батькові свою любов. Бог свідок — якраз щодо цього вона, бідолашне дитя, могла б бути спокійна, — але що ж, коли та зневажена любов ніяк не давала їй спокою, тріпочучи в ній безнастанно, і навіть уночі вилітала на крилах сну, щоб примоститись, мов перелітна птаха, яка вернулася додому, в батька на рамені.

Вона часто згадувала Уолтера. О, а як часто, коли ніч була темна і вітер завивав круг будинку! Та

Відгуки про книгу Домбі і син - Чарльз Діккенс (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: