Загублена - Гілліан Флінн

Він розреготався у слухавку.

— Ну, бо ти б мене бачив,— сказав він.— Я точно не схожий на ґвалтівника, на альфа-самця. А схожий я на пройдисвіта. Я і є пройдисвітом. У караоке люблю замовляти пісню «Сестра християнка», уявляєш. І заливаюся сльозами під час другої частини «Хрещеного батька-2».

Він розкашлявся після ще одного ковтка. Здається, прийшов час налаштувати його на потрібний лад.

— Через Фредо?

— Фредо, друже, так. Бідолашний Фредо.

— «Через мене просто переступили».

Зазвичай другою рідною мовою для чоловіків стає спортивний сленг. А це був еквівалент крутої передачі у футбольному матчі, тільки для фанатів кіно. Ми обоє знали цю цитату, і це скорочувало прелюдію — необхідність доводити свою крутість.

Він замовив ще.

— Це так у біса абсурдно.

— Розкажи.

— Ти ж не записуєш цього, правда? Ніхто ж не слухає? Бо я цього не хочу.

— Ніхто більше не чує. Ми тут в одному човні.

— Тож ми з Емі познайомилися на вечірці десь сім років тому, і вона була така класна! Дуже весела і дивна... класна. Ми просто одразу зійшлися, ну знаєш, а я зазвичай не знаходжу спільної мови з дівчатами, принаймні не з такими, як Емі. Тож я думаю... ну, спершу я подумав, що хтось вирішив мене розіграти. Але де ж тут підступ? Ми почали зустрічатися, і минуло кілька місяців — два, три, а потім я зрозумів, де підступ: вона — не та дівчина, якою здавалася спочатку. Вона може цитувати кумедні речі, але насправді цього не любить. Вона взагалі краще не буде сміятися. Та ще й не проти, щоб і я не сміявся, не був кумедним, а це якось дивно, бо це — моя робота, але для Емі то було марнування часу. Навіть не розумію, чому вона взагалі почала зі мною зустрічатися, бо добре було видно, що я цій дівчині не подобаюся. Це ж безглуздо.

Я кивнув, зробивши добрячий ковток скотчу.

— Так. Безглуздо.

— Тож я почав вигадувати відмовки, щоб рідше бачитись. Я, ідіот, не розривав стосунків, бо вона ж прегарна. Сподівався, все налагодиться. Але розумієш, я вигадував відмовки досить часто: затримали на роботі, маю здати статтю, друг приїхав у місто, захворіла мавпочка, будь-що. І я почав бачитися з іншою дівчиною, типу зустрічатися, але нічого серйозного. Принаймні я так думав. Але Емі дізналась. Як — я й досі не уявляю, може, вона стежила за квартирою. Але... чорт...

— Випий.

Ми обоє робимо ковток.

— Одного вечора Емі приходить до мене. Я зустрічався з тією дівчиною десь із місяць, а Емі отак приходить в гості. Вона така, як раніше. Принесла халявне відео з моїм улюбленим гумористом, його андерграундний виступ у Даремі, а ще мішок бургерів. Отож ми дивимося відео, вона перекинула свою ногу на мою, а потім підсунулася ближче і... пробач. Вона ж твоя дружина. Суть у чому: дівчина знала, як розвести. І ми...

— Зайнялися сексом.

— Добровільним сексом, так. Вона йде собі, все круто. Поцілунок на прощання біля дверей, ну і вся справа.

— А що потім?

— А за мить у двері тарабанять два копи: вони перевірили Емі на наявність ознак зґвалтування, а її «рани відповідають зґвалтуванню з застосуванням фізичної сили». У неї на зап'ястках сліди зв'язування, а після обшуку моєї квартири вони знайшли дві мотузки, прив'язані до спинки ліжка, ну, схожі на краватки. Вони сховані біля матраца, і ті мотузки, я цитую, «відповідають слідам зв'язування».

— Ти її зв'язував?

— Ні, секс навіть не був такий... такий, ну знаєш? Я був просто в шоці. Вона, мабуть, прив'язала їх туди, поки я виходив відлити абощо. Коротше, я був у серйозному лайні. Вигляд усе це мало кепський. А потім вона раптом забрала заяву. За кілька тижнів я отримав анонімну записку зі словами: «Може, наступного разу подумаєш двічі».

— І ти більше з нею не перетинався?

— Ніколи.

— І не пробував заявити на неї абощо?

— Ой, ні. Дідько, ні. Я просто радів, що вона зникла. Аж тут минулого тижня їм я свої тайські страви, сидячи на ліжку, й переглядаю новини. Про Емі. Про тебе. Ідеальна дружина, річниця, немає тіла, справжній каюк. Присягаюсь, я аж спітнів. Одразу подумав: «Це ж Емі, вона доросла до вбивства. Бісова мати». Серйозно, приятелю, закладаюся, хай що вона підготувала для тебе — це буде жорстоко. Ти маєш у біса боятися.

Емі Еллют-Данн

Минуло вісім днів

Я намокла, катаючись на бамперних човнах; нам практично подарували час доларів на п'ять, бо розімлілі на сонці тінейджерки гортали модні журнали та смалили, забуваючи виганяти клієнтів з води. Тож ми десь із півгодини гралися у своїх човниках, схожих на газонокосарки, таранячи одне одно і влучно вивертаючись, а потім стало нудно, тож ми пішли.

Ми з Гретою і Джефом — чудернацька компанія у дивному місці. Грета з Джефом потоваришували буквально за один день, бо саме так тут і стається, в цьому місці, де немає чого робити. Мабуть, Грета вирішує, чи зробити Джефа одним зі своїх фатальних коханців. Джеф буде й не від того. Він її вподобав. Вона набагато вродливіша за мене, ну, принаймні зараз, у цьому місці. Дешево-вродлива. Вона одягнула верх від купальника та джинсові шорти, а футболку запхнула в задню кишеню на той раз, якщо захоче зайти до крамниці (де продаються футболки, дерев'яні фігурки, декоративне каміння) чи до ресторану (бургери, барбекю, іриски). Грета хоче, щоб ми сфоткалися у костюмах Старого Заходу, але цього не буде з інших причин, окрім небажання отримати вошей від якогось селюка.

Ми вирішуємо зупинитися на старезному полі для міні-гольфу. Штучна трава має вирви, а механічні алігатори та млини стоять нерухомо. Джеф перебирає на себе їхні функції: крутить млина, розтуляє і стуляє щелепи алігатору. Деякі лунки просто непридатні для гри, бо трава закрутилася, наче килим; фермерський будиночок з його звабливою ніркою завалився. Тож ми просто вештаємося поміж лунками. Ніхто навіть не веде рахунку.

Колишню Емі це б неймовірно дратувало — вся ця стихійність, безцільність. Але я вчуся пливти за течією, і виходить досить непогано. Навіть перевиконую план з биття байдиків. Я перетворилася на людину типу А, стала альфа-дівчиною серед клоунів, лідером банди дітлахів з розбитим серцем. Ми гасаємо цією самотньою долиною розваг, і кожен з нас страждає після зради коханих. Я помічаю, як Джеф (наставили роги,