На межі бажання - Адалін Черно

— Сука… ти, — гарчить і жорстко цілує мої губи, шарпає їх, як поранений звір, покусуючи ніжну шкіру.

Я відчуваю солонуватий присмак крові в роті, коли він відхиляється. Хочу зупинити його, розуміючи, що буде далі, і не можу, лише міцніше стискаючи його колінами й притискаючи до себе. Я несамовито цілую його губи, відповідаю йому взаємністю, розуміючи, що все неправильно, але чхаю на це. Він і так мене ненавидить. Гірше бути вже не може.

Заплющивши очі, віддаюся відчуттям: тому, як Руслан зариває руки в моє волосся, як ледь відчутно торкається моєї талії, як притягує до себе, вдавлюючи клітором у твердий стояк. Він сильно стискає мою потилицю, притискає до себе, грубо дряпає щетиною ніжну шкіру навколо губ і жорсткими долонями розсовує мої ноги ширше.

— В мене немає презервативів, — його слова долітають до мене насилу.

Я фокусуюсь поглядом на його обличчі, ковзаю по божевільних очах, по ранці на губі, яка кровоточить після поцілунку, і не хочу зупинятися. Він потрібен мені більше, ніж повітря. Я плакала за ним, чекала, коли повернеться, хотіла побачити. Начхати, що те, що відбувається — цього не повинно бути.

Руслан розкриває поли мого халату і притягує до себе. Я чую, як розстібає пряжку ременя, і вигинаюся дугою, коли він до кінця наповнює мене своїм членом. Я уривчасто дихаю, а в голові гупають слова «Це неправильно. Це все неправильно. У вас немає майбутнього». Я з жахом розумію, що в нас його й не було. Ні тоді, ні зараз. Він — мій студент, я — його викладачка, хіба є в таких стосунків майбутнє?

Він допоміг мені, а я з вдячністю прийняла його доброчинність. Наші стосунки мали закінчитися інакше. Не так. Не злиттям зі злості, але ми, вочевидь, інакше не вміємо. Руслан дико трахає мене, швидко рухає стегнами, гарчить щось незрозуміле і лише міцніше притискає мене до себе. Так сильно, що я відчуваю хрускіт хребта.

Збожеволілим і зголоднілим, нам потрібно небагато. На мій сором, оргазм невблаганно наближується.

Ми кінчаємо одночасно. Я — з гучним криком, він — з диким поглядом і ударом кулаком по столу настільки сильним, що дзвенить у вухах. Не минає і хвилини, перш ніж його член вислизає з мене. Руслан швидко надягає боксери, застібає джинси, кидає короткий погляд у мій бік і вимовляє:

— Живіть із цим. Обоє.

Він прямує до дверей розлогими широкими кроками, зупиняється на кілька секунд та кидає наостанок, навіть не озирнувшись:

— Щастя вам, блять.