Адвокат негідників - Джон Гришем

її, що він жодним чином не постраждав. Він так і не зрозуміє, що трапилось, і я сумніваюся, що йому хтось розповість. Насправді його сорок п’ять годин бавили двоє людей, яких він сприймав як друзів. Завтра він буде у школі, він не вимагає особливої уваги. Я впевнений, що його мама прибуде з довгим переліком вимог і застережень, але це ж його мама.

— Ну й сука, — зроняє Наомі, уперше дозволяючи собі таке. Дивуюся, але мені це подобається. Кілька хвилин перемиваємо кісточки Джудіт і Аві, щодо якої погоджуємося, що голова у неї геть порожня. Я роками так не сміявся.

— Давайте повечерямо, — несподівано каже вона. Ах, життя героя. Сила слави. Репортери заявляють, що заради порятунку сина я ризикував власним життям, і жінки самі на мене кидаються.

Встановлюємо кілька правил. Побачення має бути великою таємницею. Школа прямо не забороняє неодруженим вчителькам ходити на побачення з неодруженими батьками, але таке точно не схвалюється. Тож для чого накликати на себе неприємності? Якщо Джудіт дізнається, вона може подати скаргу чи позов, чи викине ще якесь колінце зі свого нескінченного набору капостей.

Зустрічаємося ввечері у темному недорогому мексиканському закладі. Її вибір, не мій. Там, де ніхто не говорить англійською, ніхто й не підслухає. Нікому не треба перейматися, особливо мені. Наомі — 33-річна жінка, яка оговтується після розлучення. Без дітей, нічим особливим не обтяжена. Спочатку вона докладно розповідає мені, як минув день Старчера у школі. Як і очікувалось, Джудіт привезла його раніше і висловила певні настанови. Все минуло добре; ніхто не нагадував йому про його невелику пригоду. Наомі зі своєю асистенткою пильно за ним спостерігали, і, наскільки вони можуть судити, ніхто з його друзів нічого не казав. Він почувався цілком звичайно і весь день поводився так, ніби нічого не трапилось. Джудіт забрала його після занять і прискіпувалась до Наомі, власне, нічого незвичного.

— Скільки часу ви з нею були одружені? — зачудовано питає вона.

— За документами — менше двох років, але жити разом ми змогли лише перші п’ять місяців. Це було нестерпно. Я намагався дотерпіти до народження дитини, але тоді з’ясував, що вона вже зустрічалася зі своєю останньою коханкою. Я втік, малий народився, і відтоді ми весь час воюємо. Одруження було величезною помилкою, але ж вона була вагітна.

— Ніколи не бачила, щоб вона усміхалася.

— Гадаю, це трапляється десь раз на місяць.

Приносять маргариту у високих бокалах із солоними обідками, і ми охоче п’ємо. Коротко торкаємося в розмові її шлюбу і переходимо до приємніших тем. У неї були стосунки, кавалерів вистачає, і я можу зрозуміти чому. Її лагідні красиві карі очі такі гіпнотичні, такі спокусливі. В такі очі можна дивитися годинами і не припиняти питати себе, чи вони реальні.

Щодо мене — я не часто ходжу на побачення, часу нема, багато роботи і все таке. Стандартні відмовки. Вона, здається, у захваті від моєї роботи, непопулярних справ, скандальної репутації, від деяких бандитів — моїх підзахисних. Замовляємо енчіладас, я переводжу бесіду на інше. Невдовзі розумію, що вона дотримується одного з правил ідеального співрозмовника: дає говорити іншій людині. Тож я трохи повертаюсь назад і розпитую про її родину, коледж, про інші її роботи.

Я замовляю другу маргариту, вона свою допила до половини, і ми по черзі ділимося історіями зі свого минулого. Приносять таріль з енчіладас, а вона навіть не помічає. Судячи з її фігури, апетит у неї — як у пташинки. Не можу пригадати, коли востаннє у мене був секс, і що довше ми спілкуємося — то більше мене поглинає цей факт. Коли закінчую зі стравою і з напоєм, борюся з прагненням кинутися просто через стіл.

Однак Наомі Таррант не імпульсивна. Знадобиться час. Сьогодні вівторок, тож цікавлюся, що вона робить у середу. Не спрацьовує.

— Знаєте, чого мені справді хотілося б? — питає вона.

Та чого завгодно.

— Це може здатися дещо дивним, але насправді мене цікавлять змішані бойові мистецтва.

— Кейдж-файтинг? Ви хочете піти на кейдж-файтинг? — розгублююсь я.

— Це безпечно? — уточнює вона і пригадує невеликий епізод з безладом і наступні неприємності, які сталися зі Старчером. Тоді Джудіт вкотре подала на мене позов, а Наомі отримала повістку до суду.

— Якщо не здійметься бійка, це цілком безпечно, — запевняю я. — Підемо.

Насправді принаймні половина фанатиків, які приходять на бої і голосно вимагають крові, — це жінки.

Домовляємося про побачення найближчої п’ятниці. Я хвилююся, бо там буде черговий молодий боєць, якого мені треба оцінити. На мене виходив його менеджер — йому потрібна певна фінансова підтримка.

8.

Не дивно, що Дугу Ренфро велося не надто добре, відколи його дружину убив один з наших спецпризначенців. До процесу в цивільній справі ще два місяці, а Дуґ не чекає на нього з нетерпінням. Він уже виступав у суді, до нового виступу він не готовий.