Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова

— Батьки скоро повертаються, — озвучую те, що Алекс і сам чудово знає. Ось-ось наша ідилія закінчиться. Мама з вітчимом приїдуть за два-три дні, а мені дуже хочеться, щоб вони затрималися в Чехії ще на тиждень або навіть місяць!

Ох, я шалено люблю маму і поважаю Василя Андрійовича, але їхня присутність тільки все зіпсує. Ми з Алексом бачимося кожного дня, вночі спимо в одному ліжку, займаємося сексом, балакаємо про різні дрібниці, але після повернення батьків це закінчиться! Ну, не будемо ж ми кохатися, коли за стіною Василь Андрійович дивиться телевізор.

Тоді що ж робити? Я панічно боюся того, що після приїзду батьків наші з Алексом зустрічі зійдуть нанівець. Ми будемо спати в різних ліжках та різних будинках, як з цим змиритися? Я стільки років була в нього закохана, що егоїстично хочу кожну мить проводити з Алексом, вбирати його слова та погляди, насолоджуватися нашими розмовами та дарувати своє кохання.

Адже я й досі не вірю, що це назавжди.

— Так, нарешті, — з жартівливою інтонацією вимовляє Алекс. — Я вже задовбався вирішувати батьківські проблеми.

— В офісі? Але тобі це начебто подобається.

— Ага. Але два тижні — занадто великий термін для діяльності, в якій я не розбираюся. Точніше, не розбирався. Зараз із цим легше. Але мізки тріщать, потрібно їх провітрити.

— Угу. І як ти збираєшся це робити?

— Поки не знаю, — махає він рукою. Страх крижаними щупальцями пробирається під шкіру, здавлює серце. Невже він хоче кудись поїхати? Раптом Алекс повернеться до себе у Німеччину, а я залишусь зовсім одна?

— Я скучила за мамою. Буду рада її бачити.

— Щось у тебе голос безрадісний, — зауважує Алекс.

— Ну звичайно! — награно обурююся я. — Ти змусив мене сходити на фільм із поганою кінцівкою.

Алекс несподівано купив квитки в кіно, запросив мене, і ми подивилися чудове, я навіть сказала б — шедевральне кіно. Але, як це часто буває, геніальні фільми мають погану кінцівку. Або реалістичну.

Я навіть поплакала у Алекса на плечі, а він гладив мене по волоссю і намагався перевести тему. У результаті я заспокоїлася і про фільм зовсім не згадувала, але зараз зручний момент підвернувся, гріх було ним не скористатися.

— Не знав, що ти така вразлива, — усміхається Алекс. — Іди до мене, — він розкриває обійми, і я з радістю в них потопаю. Так добре та спокійно. Не хочу від цього відмовлятись.

— А ти розповів би своєму батькові… ну, про нас? — питаю я обережно. І подих затамовую.

— Так, — впевнено відповідає Алекс.

З полегшенням видихаю. Значить, він нічого не хоче приховувати. Однією проблемою менше. От тільки Василь Андрійович навряд чи зрадіє, коли дізнається про нас. У його картині світу зведені брат і сестра — родичі, а не закохані. Але я сподіваюся, що він не буде чинити опір. В крайньому випадку попрошу маму його заспокоїти та переконати, що ми з Алексом щасливі разом.

Я точно щаслива.

На столі вібрує телефон, я сіпаюся полохливо і кидаю на нього короткий погляд. Чорт, забула звук повністю відключити.

Алекс випускає мене, і я з тяжким серцем беру смартфон. Повідомлення. Від невідомого номера. Звичайно, це знову Макар. Він скинув фотографію, на якій ми разом з Таєю та Світланою спілкуємося в їдальні. Боже, адже це було сьогодні вранці!

Мені холодно та незатишно. Нудить від однієї думки про те, що Макар мене цілеспрямовано переслідує. Наживо ми більше не бачилися і днів п'ять я думала, що він заспокоївся, а та наша розмова була лише емоційною реакцією скривдженого і покинутого хлопця. Макар — не сталкер і не може ним бути, адже ми не в серіалі живемо. Нормальні люди так не роблять, а Макара я вважала нормальною людиною.

Я нічого не розповіла Алексу, не було приводу. Але вже третій день мені надходять повідомлення від незнайомих користувачів. Я блокую всі номери, але Макар, мабуть, сотню сім-карт купив тільки заради того, щоб ввести мене в панічний стан. Спочатку він писав якусь маячню про те, що сумує за мною і що готовий мені пробачити. Я так і не зрозуміла, за що саме. Вчора ж Макар вимагав повернутися до нього по-доброму, адже з ним я буду щаслива і взагалі безглуздо відмовлятися від справжнього кохання. Де він там кохання побачив — загадка.

А сьогодні скинув фотографію зі мною. Значить, стежив. Я перші дні постійно оглядалася і на людей дивилась, але Макара не помічала. А сьогодні знову з'явилося дивне відчуття, ніби за мною підглядають. Весь універ приходить до їдальні на великій перерві, тому я не помітила Макара. Вирішила, що мені здалося, і продовжила обговорювати з дівчатами поїздку на музичний фестиваль.

«Ти дуже красива. І така цнотлива, попри все» — надходить повідомлення.

Кривлюсь. Неприємно. Ні, я навіть сказала б — огидно. У Макара пунктик на незайманих дівчат? Може, треба було сказати, що я давно і з задоволенням трахаюсь, і він би відстав від мене?

«Я знаю, що ти закохана у свого брата. Це гріх. Через нього ти стала грішницею. Але ще не пізно вирватись із цього дурману. Давай зустрінемось, Міко»

Відкидаю телефон та повертаюся до Алекса. Він зайнятий приготуванням кави, тож нічого не помічає. Ні того, як я тремчу, ні з якими емоціями читаю повідомлення.