Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки - В'ячеслав Васильченко

— Такого добра вистачає по всьому світу. Воно дане нашій Землі як покарання за її непередавану й незбагненну красу. Такий собі баласт. Щоб озирались на задні колеса. Не втрачали пильності, вкотре закохуючись у щастя жити в цій красі. Воно — як біль для організму: відчуваючи його, ми зупиняємося, коли вріжемо пальця, чи відсмикуємо руку, коли пече. Розумне Господнє заступництво. Так що ми в ньому, в цьому болоті, завжди.

— Та я трохи про інше, — знітився Бондаренко.

— Тобто? — напружився Лисиця.

— Ти ж там на море збирався… ніби…

— І що? — підозріло покосився професор.

— Ну… ти ж… поки не розкриєш… усю серію…

— Більше жодного слова… — повільно заносив кийка над головою.

— У-у… — Бондаренко дістав «шмайсера». Той розсіяв довкола незаперечний авторитет.

— Переконав, — посміхаючись, опустив палицю.

— Ось так, — відповів усмішкою головред, ховаючи зброю.

— А на море все одно хочеться, Сергійку, — почав «квилити-проквиляти».

— Все у твоїх руках.

— Експлуататор, — удавано образився Богдан.

— А хіба тобі самому не хочеться розібратися в усьому?

— Так само, як і на море.

— Тоді ми один одного зрозуміли… Час повертатися. Роботи, сам знаєш, Джомолунгма. Приїду до редакції — підготую інформацію про нову жертву. Скину електронкою. Ходімо.

Рушили до компанії, задоволені результатом гонитви, але стурбовані новим убивством.

Раптом Богдан зупинився й вигукнув:

— Дмитро Довгань!

— Тобто? — не зрозумів головред.

— Дзвони в прикордонну службу! Хай перевірять, чи в'їжджав до України цей банкірів синок!

Бондаренко, не розуміючи професорової логіки, зателефонував. Поговорив з якимось Юрієм. Той пообіцяв дізнатися й повідомити есемескою.

— Думаєш він?

— Хтозна, але перевірити треба. Коли вбито Ольгу, він прилітав таємно від матері. Та й не тільки від неї. Настя, його нова кохана, підтвердила алібі. Але…

Сигнал про одержання есемески не дав Богданові договорити. Головред «розпечатав» листа й повернув екран до Лисиці: «Довгань Дмитро Борисович, 20 років. Англія — Україна (учора вранці), Україна — Англія (сьогодні вранці)».

— Що скажеш? — втупився в професора Бондаренко.

— На випадковий збіг щось не дуже схоже. Дмитро прилітає тоді, коли скоєні обидва вбивства. Але, думаю, на вчора алібі теж готове. Як і минулого разу, Настя підтвердить, що хлопець провів із нею весь час.

— А ти з цією дамою серця не зустрічався?

— Тільки говорив по телефону.

— На підставну не схожа?

— А як по телефону визначиш? Це й увіч не завжди можливо, а на відстані…

— А може б, усе-таки зустрівся?

— Побачимо.

— Гаразд, ходімо до хлопців. Засумували.

Цього разу дісталися компанії без зупинок. Там справді оселився якийсь нетутешній, розкиданий купками сум. Розкиданий незграбно й невміло. Та, побачивши цих двох, напружився, а потім накивав п'ятами.

Удома Богдан розслабився. Попив зеленого чаю, погуляв каналами телевізора, дізнався останні новини. Політика, економіка, культура, спорт. Нічого привабливого, але, слава Богу, й страшного. Перевірив електронну пошту. Прийшло кілька листів. З університетів Луганська, Дніпропетровська й Кіровограда. Запрошення на конференції. Чудово. З наукою повний порядок. Стане роботи на осінь. Ну — й послання від головреда. Молодець. Оперативно.

«Оксана Мірошник, двадцять п'ять років, — почав читати. — У минулому — відома модель агентства „Fashionable line“ Оксана Гринівська. Обличчя торгівельної марки „Luaz'e Kartez“. Замужем за Олексієм Мірошником, бізнесменом, відомим партійним діячем. Згодом — заступником міністра житлово-комунального господарства. Дітей не мала. У Мірошника це другий шлюб. Перша дружина, Світлана, з дочкою та зі своєю родиною живуть на Печерську в п'ятикімнатній квартирі. Мірошник залишив сім'ю заради Оксани три роки тому, але підтримує зв’язки й допомагає матеріально. Хоча є скарги на розміри цієї допомоги.

Останні роки працювала ведучою на телебаченні. Вела ток-шоу „Перший поцілунок“ на ТРК „ГЛОБО“. Передача поки не надто популярна, але останнім часом почала динамічно змінюватися й набирати рейтинг. Найняли нових сценаристів, поміняли продюсера. Планувалася зміна формату і — як наслідок — рейтинговий вибух. Це, звісно, таємна інформація, але не для мене. Після такого вибуху шоу купують на заможніші канали. Що буде з ним тепер, після загибелі Оксани, — невідомо. В принципі, як кажуть, вона його й придумала, і тримала на тендітних плечах своєї харизми. Забезпечуючи більш-менш пристойний рівень. У таланті їй відмовити важко. Та й на подіумі завжди виблискувала серед перших.

Із чоловіком жила в злагоді. Ніяких непорозумінь, ніяких скандалів. Усе — як у порядній родині. Мешкали в Петропавлівскій Борщагівці, недалеко