Наперекір дружбі - Юліанна Бойлук

— Дякую, — мовив маленький.

— На здоров'я, — щипнувши його за носика, весело відповіла дівчина.

— Дякую, що прийшла, — щиро з усього серця мовила я.

— Що ти... Ми ж подруги, — прощебетала Оля і ще раз мене обійняла. Подруги... Як же прекрасно!

Ще трохи побувши з нами, вона поспішила на побачення з Женею. Моє серце дуже раділо через те, що в них все складалося. Ну а ми вирішили провести день, трохи розважившись.

Михась одразу подружився зі Славком. Ми відправилися в парк, щоб спробувати всі атракціони, тим паче перед Новим роком їх достатньо. Всі фото, що ми зробили нині, сяяли щастям і радістю на фоні осяяної ялинки. Граючись з дорогим племінником разом з моїм коханим, я, як ніколи раніше, дуже сильно і гостро усвідомила, що всі ці роки моя доля була просто перед моїм носом. Слава — відповідь на всі запитання. Слава — моя половинка.

Тепер же я точно знаю, що зроблю наступним кроком. По-перше, поверну свій колір волосся і свій стиль. По-друге, загадаю новорічне бажання — щоб моє кохання виявилося взаємним.