Наперекір дружбі - Юліанна Бойлук

Їхав додому до Саші в піднесеному настрої. А Саша як бджілка літала по будинку і разом з малим прикрашала його до Нового року.

Як тільки прийшов, Саша вирішила нас погодувати. Потім ми знов взялись за прикрашання будинку. Це було дуже весело.

Вже о пʼятій ми мали забрати її сестру Катю з маленькою донечкою з лікарні. Михась чекав на це з нетерпінням. А завтра мали прилетіти її батьки. Стосовно них в мене була одна шалена ідея, але я все ще думав, коли найкраще її втілити — до, чи після мого подарунку Саші.

За цими роздумами я провів і саму зустріч, і наш приїзд додому. Михась дуже сильно радів тому, що мама та сестричка нарешті їдуть додому. Маленька донечка Каті проспала свою виписку з лікарні.

Вечеря пройшла в основному за бесідою між Сашею та Катею. Я інколи теж вступав у розмову, так само як і Михась. Потім ми всі почали пити чай і саме в цей момент малеча прокинулась. Поки Катя поралась з новонародженою, Саша викупала Михася. Малий стомився і вже хотів спатки. Коли Саша вже збиралась почитати йому казку, Катя саме вклала донечку, і вирішила сама почитати казочку сину.

Тож мало не вперше за довгий час ми з Сашею мали змогу залишитися вдвох.

— Якщо ти не хочеш спати, може подивимось кіно? — запропонував я.

— Якщо дивитись у вітальні, то буде чутно в кімнаті племінника..... Хоча... Можна ж глянути в спальні, — вона подивилась мені в очі, а потім, коли зрозуміла, що сказала, відвела погляд і злегка почервоніла.

Коли зайшли в спальню, то Саша сіла на ліжко, спершись на його спинку, взяла пульт до рук, а потім подивилась на мене.

Я пройшов вглиб кімнати і сів на ліжко прямо з ногами, як і вона.

Потім Саша увімкнула телевізор. І на диво, там був той самий фільм, який ми дивилися на наші перші спільні вихідні в її будинку.

Напруга трохи спала, вона знов розслабилась і поклала голову на моє плече. Ми обидва поринули у фільм з головою, а коли він закінчився і я подивився на Сашу, то зрозумів, що вона спить. Останні дні дуже сильно вимотали її. Я усміхнувся і накрив кохану ковдрою. Ледь поборов бажання заснути поруч: не знав, як вона відреагує на таке... Все ж, я все ще не зізнався їй. Не те щоб я у чомусь сумнівався: я давно кохав Сашу. Просто мені хотілось, щоб вона запамʼятала цей день.

Пішов до своєї кімнати і ліг спати, завтра приїжджали батьки Саші, а також прилітав мій тато з родиною з Польщі. Виявилось, що він збирався ночувати у Ліни... Я замість того вирішив орендувати їм номер в готелі: нехай проведуть цю відпустку красиво.

А переліт батьків Саші через погодні умови перенесли на ранок тридцять першого. Саша та Катя переживали, що переліт можуть знов перенести і батьки не встигнуть приїхати до нового року. Але все було добре і вони вилетіли о десятій. Вони прилітали практично одночасно з чоловіком Каті.

Вони були раді бачити мене: до цього ми рідко перетиналися, хіба що в наші з Сашею університетські роки.

Але ще більше вони раділи від того, що вдома на них чекала маленька онука. Як тільки ми зайшли в будинок, вони майже одразу пішли до неї. Я ж тим часом попрощався і сказав, що їду за батьком, його дружиною та моїми сестрами. Саша дуже хотіла поїхати зі мною, але все ж залишилась, щоб готуватись до новорічної вечері. Все одно мої рідні і так були на неї запрошені, тож ще встигнуть познайомитись.

Залишок дня я намагався допомогти Саші та Каті в приготуваннях до святкової вечері, а потім, близько четвертої, сказав, що маю поїхати за родиною. Саша ж дуже хотіла ближче познайомитись з моїм батьком: вони востаннє бачились, коли ми ще були студентами. А потім же він переїхав до Польщі навіть не приїжджав сюди... Там були певні юридичні нюанси: моїх молодших сестер могли не випустити до Польщі так просто. Але тепер батько одружився з Терезою, тож вони мали спокійно повернутися туди в будь-який момент.

Насправді я міг ні за ким не їхати, але ж я сховав Сашин подарунок у Ліни, тож їхати таки довелось.

Та й я був радий нарешті побачити тата та сестер. Хотілось більше поспілкуватися з ними наодинці, однак я вирішив, що цим можна буде зайнятися і завтра: а сьогодні ми маємо відсвяткувати Новий рік разом з Сашею і її родиною. І це не просто так...

Нарешті близько шостої ми всі зібралися. Я ледь встиг заховати мій подарунок під ліжком у Саші.

А потім були нескінченні тости, жарти батьків, радісні крики Михася, коли о девʼятій він пішов під ялинку, а там була купа подарунків для нього та моїх сестер. Мої сестри, до речі, з радістю гралися з ним та своїми племінником та племінницею — дітьми Ліни. Їм, здавалось, було весело з малими. Сашина ж новонароджена племінниця майже весь час спала.

Близько десятої всіх молодших дітей — дітей Ліни та сестри Саші вклали спати в гостьових спальнях. Мої сестри Аня і Даша тим часом пішли грати на приставці.

І за столом залишилися тільки «дорослі».

Час невпинно наближався до півночі. Коли до боя курантів залишалось менш як п'ять хвилин, я вкрав Сашу з-за столу і повів нагору.

— Славо, вже скоро Новий рік, куди ми?

— Я хочу першим подарувати тобі подарунок, — я усміхнувся, ведучи Сашу до її спальні.

Потім посадив її на ліжко, після чого дістав з-під нього величезну зелену подарункову коробку. Простягнув її Саші.

— З Новим роком, Сашо, — усміхнувся. — Відкривай.

Саша здивовано подивилася на коробку, усміхнулась і почала розмотувати стрічку.

— Сашо, Славо, вже скоро настане Новий рік, ви де? — прокричала нам Діна з першого поверху.

А я лише усміхнувся і приклав пальця до свого рота і прошепотів «Тс...».

Саша тим часом відкрила коробку. В коробці була купа мішури і ще одна коробка.

— Не прибирай першу коробку, в мішурі теж є дещо, — сказав я і усміхнувся.

Саша кивнула і почала навпомацки оглядати мішуру. Скоро витягнула мішечок, відкрила його. Там були сережки з фіолетовими камінцями.

— У тебе на першому курсі на тій вечірці, на якій ми познайомились, були схожі. Як побачив, одразу згадав, ніби це було не майже десять років тому, а вчора, — я усміхнувся.