Моя в борг - Джулія Ромуш

У ванну кімнату я заходжу в повному шоку. Аарон розповів про нашу зустріч. Про ляльку. А я все ще незрозуміло витріщаюся в одну точку. Це він той хлопчик? Той, якому я подарувала мамину ляльку? Той, що сумно розповідав про те, що він не має мами?

Сильніше впиваюся пальцями в рушник. Я ненавиджу його батька. Після їхнього приїзду в наш будинок все пішло не так. Батько почав ночами зникати на роботі. Мамі ставало дедалі гірше, і тато навіть не встиг через чортову роботу приїхати до неї попрощатися. Коли прибіг, було вже запізно. Не знаю, наскільки точно батько Аарона був причетний до всього, що відбувається. Але в мене в пам'яті про цю людину залишилися лише погані спогади. З його появою почалися наші чорні часи.

Я ще кілька разів бачила батька Аарона. Він приїжджав, щось хотів від батька. Вони голосно сварилися. Востаннє батько виставив його з дому. А той репетував на всю вулицю, що тато ще пошкодує. Що він світом піде. Що ніхто і ніколи з шановних людей не вестиме з ним справи. А може, він і здійснив свої погрози? Так, часу пройшло багато, але й батько не одразу ж у борги заліз. Не одразу зв'язався з жахливими людьми. А що, якщо винуватець усіх бід батько Аарона? Адже він обіцяв по світу нас пустити.

Дихання частішає, скроні пульсують. Мені стає страшенно жарко. Як би не було, Аарон не винний. Він не відповідає за вчинки батька. Можливо, він і врятував мене і моєму батькові погодився допомогти, бо відчуває вину? Йому соромно за свого батька?

Я вилітаю з ванної кімнати з такою швидкістю, що мало не зношу Аарона з ніг. Налітаю на нього. Відчуваю, як горить моє обличчя. Я вся палаю.

Відразу підходжу до Бакера впритул, в очі його дивлюся чорні. Я хочу знати. Це з благодійності вся ця акція? Може, він і не відчуває до мене нічого. Може, я весь цей час сама йому нав'язувалась, а йому цього й не потрібно було?

- Чому ти мене врятував? - Тут же випалюю в його обличчя запитання. Мені потрібно знати. Краще зараз. Відразу й зрозуміло. Без жодних ігор, щоб я не мала хибних надій, щоб потім не відчувала себе цілковитою дурепою.

Аарон лише запитливо підіймає брову.

- У душі гаряча вода закінчилася?

– Я хочу знати чому. Твій батько якось причетний до того, що трапилося з моїм?

- Я не знаю, - видає у відповідь, а в мене всередині все спалахує. Тому що зараз мої найнебезпечніші здогадки можуть стати реальністю. А я не хочу. Цілком цього не хочу, - що дивишся? Запитуй далі.

- Ти це все... через почуття провини? - Мій голос хрипить, а в носі щипає. Вірна ознака того, що я розревуся з хвилини на хвилину.

Аарон примружується і пильно дивиться в мої очі. Якоїсь миті мені навіть здається, що він завис.

- Щоразу, коли я починаю думати, що ти з мізками, ти мене переконуєш в іншому, - грубо видає у відповідь, а я відкриваю рота від такої грубості.

- Ти... ти... - Хочу видати чергову лайку, та й ударити його хочу, бо він щойно назвав мене тупою!

- Я не займаюся благодійністю, Ташо, - його пальці стискають моє підборіддя, фіксують обличчя так, що я обернутися не можу. Так і дивлюся в його шалені очі, - гріхи мого батька, тільки його гріхи. Я не знаю, чи причетний він хоч до чогось, що сталося з твоєю родиною. Він недолюдок, я не маю ілюзій на його рахунок. Навіть не здивуюсь, якщо дізнаюся, що все, що сталося, було з його подачі.

Я жадібно вдихаю кисень, тому що Аарон зараз каже небезпечні речі. Погані. Про свого рідного батька. Але, зважаючи на все, трепетних почуттів він до нього не живить.

- Тоді чому?! Скажи чому?! Якщо ти не займаєшся благодійністю, то має бути причина!

- Тому що бісиш, - гарчить в обличчя, а мої очі розкриваються до неймовірного розміру.

- Що, вибач? - Безглуздо перепитую.

- Бісиш мене, зрозуміла?! У думках застрягла і не випаровуєшся. Не йдеш. З кожним днем лише зручніше влаштовуєшся. Думав, що коли поруч виявишся, простіше стане, але все стало тільки гірше.

- Гірше? - На автоматі перепитую. А Бакер лише сильніше стискає пальцями підборіддя і подається вперед.

- Тепер я знаю, як виглядає чортова залежність, - і наступної секунди вгризається в мої губи шаленим поцілунком.

***

Серце продовжує гуркотіти у грудях навіть коли я закриваю двері ванної кімнати. Я досі не можу прийти до тями. Це було майже визнання з його вуст. А на моїх зараз грає задоволена посмішка. Тепер я дізналася найголовнішу причину, чому він усе це робив. Виходить Аарон ще з дитинства за мною доглядав. Завжди був у курсі моїх справ. А тоді у клубі вирішив вийти з тіні. І зараз я майже впевнена, що все, що сталося тієї ночі в клубі, не було запланованим. Бакер просто не стримався та дозволив собі більше, ніж взагалі планував. Сама думка про те, що я так сильно заводжу Аарона, що він втрачає контроль, змушує мене ще ширше посміхатися.

Навіть прохолодний душ не приводить мене до тями до кінця. Я продовжую посміхатися та радіти як маленька дитина. Досі не вірю, що все так могло вийти.

- Ух, які ж ви милі, - Єва вимовляє це жартівливим голосом, варто нам спуститися на перший поверх до сніданку. 

Я не витримую і пирскаю зі сміху, настільки у Єви зараз смішний вираз обличчя. І я знаю, що вона робить це спеціально, щоб позлити Аарона. І в неї це виходить. У Єву відразу летить рушник, від якого вона відхиляється.

- Ух, який злий милий, - Єва продовжує дражнити Аарона.

- Не наривайся, - Бакер молодший погрозливо попереджає.

- А то дуже розсердишся? - Єва починає розмовляти з ним, як з маленькою дитиною. Буквально за секунду дівчина верещить і зривається з місця, бо Аарон починає її наздоганяти.

- Не звертай увагу, - до мене звертається Кейн, який весь цей час мовчки сидів за столом, - у них ще дитинство грає в одному місці.

Через п'ять хвилин Аарон наздоганяє Єву і мучить її лоскотом до гикавки. Після цього ми всі приступаємо до сніданку. 

Коли посуд помитий і ми всі випили кави, Аарон повідомляє, що нам час.