Моя в борг - Джулія Ромуш

Я жмурюся від яскравих сонячних променів і позіхнувши, потягуюся на ліжку. На губах усмішка з'являється ще до того, як я встигаю відкрити перше око, щоб дослідити територію. Настрій просто відмінний, навіть попри те, що між ногами трохи тягне, і щипає.

Обернувшись, я помічаю, що на ліжку, крім мене, більше нікого немає. Аарон, зважаючи на все, уже встав і пішов з кімнати. Але навіть це не псує мій гарний настрій.

Я натягую ковдру по ніс, і під нею вже посміхаюся на повну силу. Сьогодні вночі я стала жінкою. З ним. Відчуваю, як червоніють мої щоки, коли я згадую все, що він робив зі мною спочатку в душі, а потім у ліжку. Я досі гола. Я не мала сил навіть на те, щоб накинути на себе футболку.

Обернувшись на всі боки ще раз, щоб точно переконатися, що я в кімнаті одна, ковзаю рукою між злегка розсунутих ніг. Статеві губи злегка припухлі та гіперчутливі. Варто мені трохи доторкнутися до них пальцями, як я одразу сіпаюся всім тілом. І саме тоді, коли я себе досліджую, двері в кімнату відчиняються і на порозі з'являється Аарон. Мої щоки червоніють ще сильніше, бо мене мало не застукали за такою справою. Добре, що ковдра велика і не видає того, де щойно була моя рука.

- Доброго ранку, - Бакер швидко крокує до ліжка, а я лише трохи висовую ніс з-під ковдри.

- Привіт, - тихенько видаю у відповідь.

- Ти щоразу побачивши мене червонітимеш як помідор на грядці? - Аарон запитливо здригає брову. І не скажеш же йому зараз, що почервоніла я зовсім з іншого приводу.

- Це ранковий рум'янець, - нарешті сівши на ліжку, я наполовину виповзаю з-під ковдри, - особливість мого організму. - Найголовніше, коли брешу, то щоки зовсім не червоніють.

Бакер примружується, кілька секунд розглядає мою впевнену мордочку і лише киває у відповідь.

- Як почуваєшся? Між ніг болить? 

Мої очі миттєво розширюються від його питання. Ну от і як тут не червоніти?

- Все добре, - зніяковіло вимовляю у відповідь. Бакер сканує поглядом моє обличчя. Наче катує мене. І я, не витримавши, видаю далі, - трохи тягне, але я думаю, що це нормально.

- Декілька днів буде дискомфорт, після пройде. - Від його слів моментально спалахую як сірник. Від збентеження й сліду не залишилося.

- І скільки дівчат ти позбавив невинності, що так добре обізнаний про те, скільки днів триває дискомфорт?

- Впевнена, що хоче почути відповідь на своє запитання? - Бакер нахиляє голову на бік, а я відкинувши ковдру убік, сповзаю на край ліжка. Ну і начхати, що я гола! Нехай дивиться.

Дефілюю до шафи, де стопочками лежить одяг, який мені люб'язно позичила Єва. Погляд Бакера повністю ігнорую. Ні, я не хочу чути відповіді з приводу того, скільки незайманих він встиг замучити. Взагалі не можу зрозуміти якого біса я в нього це запитала.

- Нас чекають на сніданок, - Аарон не продовжує тему, яку я ігнорую і це вже мене тішить.

- Мені потрібно п'ять хвилин, щоби прийняти душ.

Бакер киває у відповідь, я ж швидко беру шорти та футболку й закриваю шафу.

- Після сніданку ми їдемо, так що збереш речі, які тобі дала Єва і, якщо щось потрібне ще, скажи зараз.

- Куди ми їдемо? Навіщо? - З мене відразу починають сипатися питання.

- Багато питань, Ташо, - Бакер робить до мене кілька кроків і виявляється зовсім близько, - ти обіцяла беззаперечно мене слухатися.

– Нам загрожує небезпека? Нас знайшли? Ми підставили Єву та Кейна? - Я неначе його не чую і продовжую засипати питаннями.

Аарон лише закочує очі, показуючи, наскільки сильно роздратований моїм сумлінним потоком.

- Дещо в тобі не змінилося з самого дитинства. Як була скалкою в дупі, так нею і залишилася.

Мої очі розкриваються ще сильніше. Слова про скалку в дупі я пропускаю повз вуха, тому що чіпляюся за першу пропозицію. Звідки він знає, якою я була в дитинстві?

- Звідки ти знаєш якою я була? - Голос чомусь охрип. Я зовсім перестала щось розуміти.

Аарон нічого не відповідає, просто продовжує на мене дивитися поглядом, мовляв, а сама ще не зрозуміла? Я ж продовжую перебувати у шоковому стані, бо я справді не розумію. Невже ми з ним були знайомі у дитинстві?

***

Аарон

***

Повернемося трохи в дитинство Аарона та Таші)

***
Вперше Ташу я побачив, коли батько притягнув мене з собою до ділового партнера додому. Мені тоді було тринадцять років.

- Ти чого ноги свої тягнеш?! - Батько невдоволено на мене шипить, коли я вперто продовжую йти замість того, щоб бігти як слухняний песик біля його ноги. - Ще й морду незадоволену зробив, у брата навчився?!

Потиличник, від якого я стискаю зуби. Батько сьогодні лютує, бо з самого ранку посварився з Кейном. Брат образив дівчинку, на якій через кілька років мав одружитися за задумом батька. Що саме зробив я не знаю, але судячи з усього, щось дуже погане, бо батько сьогодні кричав так, як ніколи не кричав. Я вперше дізнався, що вираз "вуха згорнулися в трубочку" не просто слова.

- Якщо так поспішаєш, міг залишити мене вдома, - видаю у відповідь і підіймаю погляд на батька. Його обличчя йде бурими плямами, що означає, що він закипає від агресії.

- Не міг, бо з цього дня я маю лише одного спадкоємця. І це ти. Соплі пускатимеш в іншому місці. Я тепер часто тебе братиму з собою. Вчитимешся. Спостерігатимеш. Надалі сімейний бізнес перейде до твоїх рук.

- Кейн старший, - уперто вимовляю у відповідь. Батько завжди казав, що його справжній спадкоємець брат, а тепер усе змінилося? Мене як вошиве цуценя дістали з блошиної будки, обтрусили й тепер вирішили цілувати зад?

- Я вирішую хто буде спадкоємцем, і твій брат сьогодні втратив усе. Свій характер безхатькам на вулиці демонструватиме. І тобі він уже не брат.

Вперто вириваю руку з захоплення батька. Тому що його слова мені не подобаються. Кейн найкращий брат. Він мене завжди боронить. Вчить. Тренує. Говорить, що наш батько покруч і зараз я повністю з ним згоден. Брат навіть тут не збрехав.