Ти будеш моєю - Еммі Берн

Ну чому мені так не щастить. Сиджу в кімнаті мов в темниці, не хочу виходити. Кімната холодна така як і весь будинок. Мені тут зовсім не затишно . Якщо він думає, що зможе мене тримати під замком у нього нічого не вийде.

Тільки мене зупиняє думка про брата. Як ж не можу так ризикувати. Але тут мою увагу відволікає звук повідомлення. Відкриваю.І бачу що Ярик на зв'язку. У середині все перевернулось, серце здається майже не б'ється. Я швидко набираю номер, і тільки гудки. Не взяв, не здаюсь телефоную знову. У мене вже всю трусить від хвилювання.

-Візьми трубку, будь ласка - Прошу знаючи, що мене не чують.

Після шостого разу, я здалась. Мені потрібно відволіктись, брата немає вже два дні. І за ці дні я дзвонила сотні разів. Та телефон був з самого початку виключений, друзі не знали де він. Тільки один розказував про Темного.

Тільки одна згадка про чоловіка  викликала у мене дивні відчуття в середині. Це був страх в перемішку з чимось мені не відомим . Так потрібно перестати за нього думати, але все одно продовжую.

Його холодний погляд, стальний тон яким він говорив. Від чоловіка віяло владою та силою, і я кинула йому виклик. І поки не знаю чим це мені обернеться.

Від думок відволік телефонний дзвінок, номер невідомий. Та я піднімаю надіюсь це брат.

- Алло - більше нічого не кажу .Чекаю.

- Як тобі кімната ? - хрипкий голос чоловіка, викликав паніку в середині мене. Я ще не знала голосу Темного по телефоні, а якщо це не він.

- Так собі,  три з десяти - відповідаю максимально сухо.

- А мені здавалось у нього є смак. Ти зараз така мила коли налякана - від цих слів паніка  накрила з голову. Це не Стас.

По тілу пройшовся холод, все тіло тремтіло від страху . Я швидко скинула виклик, на ватних ногах підійшла до дверей і закрила їх на ключ.

Не знаю чи врятує мене це. Раз невідомий знав, що я налякана значить в кімнаті є камери. Я не хотіла, щоб на мене дивились, як на мавпочку в цирку. Тому пішла у ванну, двері які я теж закрила. Надіюсь він не настільки псих, щоб ще тут камери поставити.

Телефон знову задзвонив, я аж підскочила від несподіванки. Спочатку навіть дивитись не хотіла, але все-таки цікавість перемогла. Але побачивши номер брата швидко підняла.

- Мишка - це була кодова фраза якщо хтось в небезпеці. Якщо відповідь "чорна це біда", "біла означала що все добре ". Я не дихала очікуючи відповіді.

- Ти від страху у ванні властивість думати втратила? Чи у Темного миші вдома? - тон був спокійний та впевнений. Навіть через телефон було чути що він не боїться. А я от навпаки, я не відчувала ударів серця. Це ж номер брата, звідки у нього його телефон.

- Де Ярослав? - відповіла так само спокійно, як змогла. Але в середині у мене ураган, який скоро вирветься на зовні .

- Десь є. Зробиш те що мені потрібно, і я відпущу його. А ти зробиш у тебе не має виходу . - голос чоловіка був так само спокійний. Він не сумнівався що я погоджусь.

- Що тобі треба - злість брала вверх над страхом .

- Ти повинна дістати мені флешку, вона у спальні. Думаю тобі не буде важко туди попасти. І не забувай тут всюди камери, якщо надумаєш щось йому розказати твій брат помре. І так дзвонити мені не треба, я сам наберу коли ти її дістанеш - чоловік поклав трубку.  

А мене накрила істерика я розплакалася  як мені це зробити. Темний вб'є мене. Так спокійно.

- Заспокойся Амеліє - кажу собі дивлячись на себе в дзеркало.

Так потрібно перевірити чи тут є камери. Відкриваю відеокамеру у телефоні і обходжу нею кімнату. Якщо є вона буде світити червоним, їх тут не має. Але я не зможу розказати, він може почути. Жучки я не перевірю ніяк.

За секунду мені прийшла ідея. Я побігла в кімнату і взяла сумочку, там було трохи косметики. Спочатку знімаю плаття і на животі підводкою пишу, що за ним спостерігають по камерах. І що у нього мій брат, тому мені потрібно вкрасти його флешку.

Це виявилось дуже важко, і зайняло набагато більше часу ніж я очікувала. Зробила яскравий макіяж , поки сохла підводка. Надягнула акуратно плаття , хоч би все вийшло.

Але я ж не знаю де його спальня,  тому спускаюсь в зал. І як мені його затягнути у ванну. Так щоб не викликати підозр у наглядача. Не дивно що я з самого початку, почувалась мов у темниці .

Та всі мої надії і підготовлені слова зникли з моєї голови, коли я побачила як заходить п'яний Стас.

На вигляд він був злим, а я стояла і не могла і кроку зробити. Та що це зі мною. Заглянула йому в очі, його погляд був важким, я фізично відчувала його лють. Його погляд був як у звіра , який дивиться на жертву.  Так зберись , може облити його соком.

Не встигаю подумати, чи це взагалі нормальна ідея. Як Стас опиняється біля мене. Його терпкий запах змішаний з алкоголем і парфумами, дивно на мене діяв. Так стоп , тобі потрібно завести його у ванну. Нехай сам розбирається із своїми ворогами.

Тремтячою рукою беру його руку, в очі не дивлюсь.  Я знаю ванну тільки у своїй кімнаті, а потрібна його.Давай сміливіше .

- Покажеш свою кімнату - знав би він яких зусиль, я доклала, щоб сказати цю фразу.

На що Стас, просто мовчки схопивши за руку повів мене у свою кімнату. Так добре. Я приходжу в шок тому що вона поруч із моєю. Біля дверей ми таки зустрічаємось поглядами, у очах я не бачу нічого окрім люті. На що він злиться.

- Йдемо, мені цікаво на неї подивитись - голос вже починав тремтіти. Заспокойся .

Звір ударом ноги відкриває двері і рукою запрошує мене всередину. Чому він мовить ?

Кімната більша за мою, меблі схожі. Не стараюсь щось роздивитись, очами шукаю ванну. Коли знаходжу обертаюсь до нього. Але він вже встиг роздягнутися , та стоїть тільки в одних штанах.

Мушу визнати він все-таки дуже привабливий. Я пройшлася поглядом по широких плечах, по чітких кубах підтягнутого живота. Так Амелія досить витріщатись, ти забула для чого ти тут. Я підвела погляд на очі і зрозуміла, він замітив.

Стас також розглядав моє тіло, він буквально обмацував мене свої томним поглядом. Від цього я забула як дихати, не те що говорити. Так зберись, не будь слабачкою. Для нього ти просто здобич, іграшка без права голосу.