Ти будеш моєю - Еммі Берн

Стас

Сьогоднішній ранок, почався як завжди. Зустрівся з потрібними людми, обговорили деякі справи. Завжди проводжу зустрічі у своєму ресторані. Так зручніше та безпечніше.

Тому по закінченню і сидів і пив віскі. Як тут у ресторан забігає дівчина. Бачу як шукає когось очима. Вона трохи налякана і зла.

І тут її погляд зупиняється на мені. Вона швидко підбігає до мого столику і з сумочки дістає пістолет. І направляє на мене. Чорт забирай у моєму ресторані, якесь дівчисько насталяє на мене пушку.

Охороні даю не помітний для неї сигнал щоб не втручались .

Вона не вистрелить, бачу це в її очах, вона зла це так. Але не вбивати сюди прийшла. Тоді для чого.

Її зелені очі дивляться на мене, а я не можу відвести від неї погляду. Так красива не спорю, але нічого особливого. То чому при одному погляді на неї у мене вже стояк .

Вона досі мовчить і просто дивиться, і тому я вирішив порушити тишу .

- Ти так і будеш мовчати тримаючи свою іграшку, чи скажеш чого прийшла сюди?

Бачу вона приходить до себе. Хвилюється?

-У тебе мій брат. Ти повенин його відпустити - мала так впевнено говорить, що я реально починаю замислитися. Який до чорта брат.

- Я ? Сонечко а ти дверима не помилилась ? - мені стало смішно, нахіба мені її брат. Так треба випити, а то я себе не стримаю.

- Не помилилась. Або ти відпускаєш мого брата, або - або.То вона реально мені погрожує.

Ну що ж дівчинко перевіриво яка ти смілива. Підходжу до неї в притул. Притискаюсь грудьми до пістолета, бачу як її рука починає тремтіти.

В очі мені не дивиться .

-Або ? Ну давай кажи? - відчуваю її страх. І що будеш робити далі дівчинко.

Чорт від неї так приємно пахне. Да старий поплавило тебе.

- Або я тебе вб'ю - каже впенено. Мені це подобається.

- Шеф - один із моїх охоронців вже хотів підійти, та я рукою зупинив його .

- Я сказав стріляй - гарчу.Від чого вона зразу впустила пістолет.

Та я думав дівчинка втече. Але вона підняла свій погдяд і подивилась просто мені в очі.

Смілива, ще ніхто не смів зі мною так розмовляти. Я дивився в її очі і просто тонув в них. її прекрасні зелені очі. Чорт. Ніхто не може мати наді мною влади.

Та коли я перевів погляд на її пухкі губи, вона їх облизала. Як же я зараз хочу поцілувати її.

Так стоп. Потрібно перервати це. А то точно трахну малу просто тут. Ніхто не буде мати наді мною владу.

- Вивести її звідси. І більше сюди кого попало не пускати - я звернувся до охоронця, він швидко схопив її за руку і поволік до виходу.

Мені це не дуже сподобалося, потрібно буде зараз йому це культурно обяснити .

Дівчисько кричало що забере від мене брата. Та хто вона така, і хто її брат. Я сидів за столиком і спостерігав, як це ідіот жорстоко штовхає її на тротуар. Дівча паде і боляче напевно вдаряється. Сука я йому зарар руку зламаю.

Бачу як вона встає поправляється, і дивиться просто на мене. Це не можливо, щоб вона мене бачила. І показує мені що переріже моє горло. А тоді гордою походкою пішла геть.

Зі мною вперше так нахабно говорили. І хто ? дівчисько.

Бачу що повернувся охоронець, встаю і підходжу до нього. Поглядом пропалюю, у мене зараз стільки злості.

- Ім'я - гарчу до хлопця.

- Ігор -  бачу боїться мене.

- Тебе звільнено - хапаю та  ломаю йому руку.

Він кричить, тримаючись за неї, але не сміє мені щось сказати.

- А тепер геть - від свого стального тону, сам в шоці.

Йду в кабінет, потрібно дізнатись що це за дівчисько і хто її брат.

Відправляю фото яке взяв із камер спостереження і скидаю одному своєму хакеру. Пишу що це екстрено, нехай проб'є мені все.

І знову згадую її губи. Так стоп.  Просто потрібно трахнути її і все. При одній думці. знову стояк. Чорт.

Зануруюсь в роботу поки чекаю на звіт. Потрібно відволіктись.

За годину мені вже присали все на дівчину.

Амелія Стахова двадцять два роки. Брат Ярослав Стахів вісімнадцять років. 

Так тут і фото брата є це добре. Не пам'ятаю аби я з ним мав якійсь справи .

Сирота , батьки загинули коли їй було чотирнадцять, бабця взяла опіку над внуками. Вчилась на відміно , але нікуди не поступила. Працювала на різних роботах. Два роки тому бабуся померла і вона взяла опіку над братом.

І де ж ти Ярослав? Та мої роздуми перервав дзвінок слідака. Чого йому треба.

-Чого тобі - говорю стримано .

- Доброго дня, Станіславе Ігоровичу. Відразу підійду до справи, тут одна дівчина написала на вас заяву, Нібито ви викрали її брата, звичайно я її одразу знижчив. Але все одно вирішив вас попередити - яке наївне дівча .

- Де вона зараз?

- Тут таке діло, за хамство я посадив її в камеру. Нехай посидить подумає над своєю поведінкою.

- Зараз буду, приготуй якусь кімнату щоб ми могли поговорити - ще один дибіл .

Значить не одному мені вона хамить. Хотів би я це бачити. Вона у моєму місці, де кожен підпорядковується мені, навіть мер. Пішла писати на мене заяву. Або настільки смілива, або дурна. Зараз це і перевірю.

За дві години я вже був в відділку. Сидів в кімнаті для допитів, і чекав на неї.

Бачу як заходить і не може повірити кого бачить перед собою. Зелені очі повні страху. Так дівчинко мене потрібно боятись.

- Ну привіт Амеліє - дівча ще трохи стоїть мов статуя. А тоді пробує відкрити двері. Сама наївність.

-Що таке? Ти вже не така смілива? Я тут- кажу до неї стальним тоном. Не треба бачити їй, що вона має наді мною владу.

Амелія зараз у синій сукні, простій та скромній. Але яка вона зараз красива. Так стоп. Щось мене знову повело.  Потрібно її трахнути терміново.

Бачу як дівча приходить до себе, гордо без страху іде до мене. Сідає на проти і заглядає просто мені в очі. Від її погляду у штанах стає зразу тісно. Це мене вже починає злити. Таке враження що дівки ніколи не бачив. Як підліток.