Ти будеш моєю - Еммі Берн

Від шоку я просто при мерзла до підлоги. Все тіло скував страх. Темний дивився на мене та  посміхався, тільки от від його посмішки у мене кров стила в жилах.

Я так і стояла мовчки. Та тут шок минув, і я забувши що мене закрили тут зі звіром. Почала тягнути за ручку, намагаючись відкрити.Чорт.

- Що таке? Ти вже не така смілива? Я тут - його стальний тон пробивав до кісток.

Так спокійно Аль. Тримайся впевнено. Не показуй звіру що ти його боїшся.

Я гордо підняла голову і пішла до столу.З зовні я виглядала спокійно, а  ось середині ураган. Я боялась його, але ж не вб'є він мене тут. Хоча думаю судмедексперт написав би, що я сама билась головою об стіну. Такі випадки вже були, але там говорилось про унітаз.Але там доказали правду. А от мене спасати нікому. Я сиділа напроти Темного, і дивилась в його сині очі. На обличчі жодної емоції, погляд холодний.

- Чого прийшов? - сказала я з викликом.  Хоч розумію, що провокувати не треба, але не можу  змовчати.

- На дурепу подивитись - і жодної емоції не можливо прочитати.

- А до мене ти чого прийшов? - розумію, що провокую та стриматись не можу.

- Та от думаю ти настільки смілива, чи дурна. Скоріше друге, я бачив як ти залякано спочатку дивилась - він усміхнувся куточками губ, але швидко витягнув їх у лінію.

- Я не маю часу з тобою говорити. Подивився? Тоді я піду - я не стала чекати відповіді та просто встала.

- Правильно тобі ж років так десять сидіти  - від почутого, я повернулась до нього, серце немов зупинилось.А у нього обличчі все ще не було емоції.

- Що? - крикнула я голосніше ніж хотіла.

- Перед тим як щось робити, потрібно думати спочатку. Ти ж намагалась мене вбити. У мене і свідки й відео - а тепер я бачила, він посміхався. Весело виродку.

- Ха ха. Тобто ти викрадаєш мого брата, і тобі нічого. А мене на десять років хочеш посадити? - обурення накрило з головою. Та що він собі дозволяє? Я уже не стримувала себе, просто кричала.

- Та пішов ти. Я тебе не боюсь. Ви тільки те і вмієте що лякати, саджати та вбивати - варто було говорити спокійніше, але злість робила своє.

- Але я можу і не давати ділу хід -  знаю, що зараз буде якесь "але "яке я повинна виконати.

- Хочеш, щоб я спитала, а що натомість? - бачу, що так. Всі однакові, не здивуюсь якщо мова піде про секс.

- Ну раз ти спитала. Ти станеш моєю іграшкою, дівчинкою яка не скаже слова ні,  або ж ти будеш сидіти - це не стало для мене несподіванкою, але погоджуватись я не збираюсь.

- Я краще здохну в тюрмі, ніж дозволю такому як ти до себе доторкнутись - мій голос був упевнений. Краще для мене буде тюрма, а ніж я буду що ночі помирати. 

- Ну це твій вибір. Жаль навіть останні хвилини брата не побачиш - цей чоловік виявився жахливішим ніж я думала. Але згадка про брата робила свою справу.  

Брат. Я повинна  його врятувати,  за будь-яку ціну. Але з тюрми, я справді нічого не зроблю. А засадити мене йому легше легшого.

- Тільки в мене умова. Ти відпускаєш мого брата. І більше його не чіпаєш - зустрічаюсь з синіми мов море очима, їх холод я відчуваю фізично.  Я зможу витримати все, якщо буду впевнена, що брат у безпеці.

Я не збираюсь з ним спати. Як тільки Ярик буде в безпеці, я відправлю його далеко і втечу від монстра.

- І чому я маю тебе послухати? Переконай мене в цьому - нарешті холодна без емоційна маска зникла, на обличчі появилась цікавість.

І у мене дещо було, я знала один його секрет. Пару місяців назад, до нашого кафе зайшли якісь чоловіки. Для більшості людей, офіціанти просто пусте місце. Вони розмовляли не задумуючись, що їх хтось почує .

Вони говорили, що Темний заради брата відмовився від дуже вигідної пропозиції. Також розпочав з кимось дуже кроваву війну, де чудом сам вижив. Але про це ніхто не знав.

Я шукала цю інформацію в інтернеті, та на жодному сайті навіть не вказано, що у нього є брат.

- Тобі ж добре відомо, на що можна піти заради брата - я бачила, як на секунду змінився його погляд. Та він швидко взяв себе в руки.

- У мене не має брата - його стальний тон, був переповнений злості. Значить я попала в ціль

- Ага, тоді заради кого ти розпочав війну? - я ходила по лезу, або спасу себе. Або готую сама собі могилу.

- Звідки ? Звідки ти знаєш? - у нього зараз така лють в очах, що я швидко пожаліла, про те що сказала

Темний повільно підійшов до мене, і  наблизився до мого обличчя. Намотавши волосся собі на кулак, і відкинув мою голову назад так щоб я бачила ці страшні очі.У мене все всередині обірвалось. Ну Аль ти точно дура. Чому я перше говорю, а потім думаю.

- Я поставив питання. І не варто мені брехати. - він говорив тихо. А я вже уявила, як мене закопають в лісі.

- У кафе почула. Якісь два чоловіка тебе обговорювали.  - я сказала правду. У середині вже вирував ураган, голос видавав мої емоції страху. 

Він  ще сильніше стиснув моє волосся до болів в голові.

- Про це знало тільки пару чоловік, яким я довіряю. Під ким насправді ти почула?  Скажеш і будеш жити - він справді може вбити  мене. Всесвіт хоч раз може бути на моєму боці. Не варто напевно було говорити це. 

- Я їх не знаю. І що значить під ким? - хвилювання настільки накрило, що у голові уже була каша. З очей  лилися сльози. Та звірячі очі дивися з байдужістю.

- Перед ким ноги розставляла. Хто проговорився? - Його енергетика пригнічувала мене фізично, я кожною клітинкою тіла відчувала його лють.

- Ні перед ким. Я взагалі незаймана -  тільки через пару секунд до мене доходить, сказані мною слова. Так завжди спочатку скажу, а потім думаю.

- Думаєш я повірю, що така як ти ще ні з ким не спала? - його рука потягнулась до моїх грудей, усе в середині напружилось.

Мені вже було байдуже на біль, я тільки хотіла скинути його руку. Шкіра горіла від його дотиків, мені це не подобалось. Звір, точно звір.