Ти будеш моєю - Еммі Берн

Згадавши його слова, на мене ніби відро крижаної води вилили. І я згадала для чого я тут.

- Приймеш зі мною душ? - я не впізнала власний голос.

Він тільки кивнув, а до мене нарешті повернулась здатність рухатись. Я зайшла перша чекаючи на Стаса. Серце билось мов божевільне, в голові гуділо. Руки були мов з пластиліну, я дуже хвилююсь.

Коли він зайшов, я швидко підійшла до нього і протягнувши руку біля його живота, закрила двері на ключ.Його гаряче тіло обпалювало мою шкіру. В грудях теж вже було полум'я, в горлі пересохло.

Я пальчиком показала бути тихо. А іншим вказала на вухо. Але мовчати теж не варіант.

- Я вже так скучила, допоможеш зняти моє плаття любий? Я вже бачу як ми кохаємось в душі - та  знову пальчиком показую бути тихо. Бачу по його погляді що він не розуміє, що відбувається.

Я тільки роблю крок назад. І заставляю свої руки зняти плаття. Показую йому пальцем на живіт, і знову показую мовчати.

Стас підходить до мене і встає на коліна. Я відчуваю його дихання у себе на животі. Шумно втягую в себе повітря, відчуваю як щоки знову спалахують. Дивлюсь як він уважно читає, а потім переводить недовірливий  погляд на мене.

На очах вмить з'являються сльози, я складаю руки як в молитві. Заглядаю йому в очі. Та мене зустрічає темний мов смола погляд, який направлений на мої груди. Я в кружевному бюстгальтері, і мої соски у бойовій готовності.  Мурашки побігли по шкірі, дихати ставало все важче.

- Стас - я хотіла повернути його в реальність .

- Ти ж хотіла в душі пішли - і на підтвердження своїх слів, він знімає штани із боксерами .

Я дивилась на налитий від збудження член. Перевівши переляканий погляд трохи вище, я зрозуміла що Стас також мене розглядає. Повільно ковзаючи по моєму обличчі. Ступає впритул, бере за руку і веде під душ.

Вода трохи приводить мене до тями, але ми стоїмо занадто близько, я досі в білизні. Але його це не дуже хвилює, Стас бере свій гель і починає повільно намилювати мій живіт. А мене від його дотиків мов електричним струмом пробиває, голова трохи  запаморочилась. Я вперше з чоловіком в душі, і мене вперше так торкаються.  Та сьогодні багато чого, зі мною вперше.

Підводка не дуже піддається, тому у хід іде мочалка. Але рухи залишаються акуратними.

Змивши нарешті все. Його  палець так по хазяйське, пройшовся по моєму животі, спускаючись в низ до краю трусиків. Змушуючи м'язи під дотиками скорочуватись.

Візьми себе в руки Амеліє. Я швидко прибрала його руку, показуючи, що мені неприємно.

Стас нахилився до мого вушка, від його дихання біля моєї шиї, я втратила зв'язок з реальністю.

- Ти повинна мені все розповісти - він сказав це так тихо, що я ледве почула, Я  спочатку не могла зрозуміти про що він. Та що це зі мною.

Я швидко все розповіла йому на вушко. Нічого не приховувала. Я не настільки ідіотка , щоб не зрозуміти, що коли все завершиться мені кінець. І не факт, що мого брата відпустять.

Стас мочки слухав, на лиці не було жодної емоції.  Я не знала чи він мені повірив. Надіюсь я не зробила помилку.

- Ну то викрадеш її. Але не сьогодні. Вона не тут.  Зробиш вигляді коли я засну, що шукала. А тепер секс - від останнього мене кинуло знову в жар.

- Я не хочу, будь ласка - захитала я заперечуючи головою.

- Ти ж розумієш, що якщо він не відбудеться тут, то буде у спальні. А там за нами будуть спостерігати. Вибирай попелюшко -  що? хто? Із всього сказаного мене зацікавила попелюшка. Чому я попелюшка.

- Ти ж не зробиш цього силою  - сказала як твердження, і я нарешті перевела погляд із плитки у його очі.

Стас тільки виключив воду, на яку я вже не звертала уваги. Вийшов з ванни, дістав з кишені телефон.  Я дивилась мов заворожена, не розуміючи що він робить. Та за хвилину я почула стони, мені стало весело з такої ситуації.

Я вийшла та  обмотала себе рушником.  Мій погляд знову був прикутий до кубиків на твердому, вкритому рідким чорним волоссям животі. Я важко ковтнула, добре що він вже був обмотаний рушником.

Так перестань витріщатись на чужого чоловіка мов ідіотка. Казала я сама собі. Тому перевела погляд на двері, аж дихати стало легше. Не потрібно його до себе підпускати, я для нього тільки іграшка.

Постоявши так хвилин двадцять. Він нарешті виключив це неподобство. Дівчина так награно стогнала , що мене аж вивертало від такого. Не уявляю як хтось дивиться на таке і збуджується. Мене така фальшивість тільки злить.

Ми вийшли тримаючись за руку, і від цього мене знову кидало в жар. Мурашки знову покривали моє тіло собою.

- Вдягни мою футболку, попелюшко - а мене це прізвисько дуже злить.

Я підійшла і взяла вже його ношену футболку. На мою дію він тільки посміхнувся. Вперше бачу його посмішку, і зразу розумію дурість свого вчинку. І як це виглядало із сторони.

- Я просто хотіла по дорозі віднести в кошик для одягу. Давай футболку - я бачила, що він мені не повірив. Але чисту футболку дав.

Як вам розділ? Мені буде приємно якщо ви накидаєте зірочок )