Твої не рідні - Ульяна Соболева

 Підхопив під сідниці, злегка піднімаючи і дивлячись в затуманені трохи прикриті очі, слухняна, млява ... така вся зараз моя.  Поніс назад до кабінету, опускаючись із нею на підлогу, перекидаючи її на килим і нависаючи над нею, намагаючись зловити її погляд.

- Ти все ще така ж солодка, - облизуючи пальці, побувавши в ній, і здригаючись від пекельного бажання увійти.  Глибоко.  Негайно.  Але мені хочеться тонути в ній ... занурюватися в неї і забувати про зовнішній світ, мені треба бачити її віддачу, мені це життєво необхідно.  І я розстібаю штани, продовжуючи дивитися на неї, мені не хочеться ламати ... я хочу, щоб вона прийняла мене, хочу відчути її всю, яка віддалася мені.  І завмираю, розуміючи, що вона сама розстібає мені ширінку і ковзає під боксери долонею, стискає мій член, і я мимоволі скалюсь, закинувши голову і закочуючи очі.  Це неможливо витримати.  Це, бл *** дь, вище понад людські сили.  Особливо, коли її гаряча долоня ковзає по напруженому до вибуху стовбура.  Угору і вниз так, що у мене починає тремтіти кожен нерв від перезбудження.  Я вже встиг забути, якою сексуальною вона вміє бути для мене.  Перехоплюю зап'ястя і тягну вперед, щоб направила мене в себе.  Щоб сама віддалася мені.  Розводжу в сторони її коліна і трохи подаюся вперед, накриваючи її рот своїм, повільно входжу в неї.  Поштовх за поштовхом, відчуваючи, як впивається нігтиками мені в плечі, як стискає їх щосили.  Жадібно цілую її обличчя, кусаю її шию, плечі, ключиці і все так само повільно в ній.  Там слизько, гаряче і пульсуєче, а мене так веде, що здається, я зараз закінчу тільки від цієї її взаємності, від того, що сама до мене прийшла.  І мені до дикості хочеться почати в неї довбати з усієї дурі, стискати її волосся і рвати її плоть швидкими поштовхами так, щоб кричала до хрипоти.

Вигинається в моїх руках, і мене зриває до такої-то матері, зриває так, що темніє перед очима, я набираю темп.  Я його не просто набираю, я терзаю її тіло так, що воно б'ється піді мною від сили моїх рухів, а мені вже похрін, я в точці неповернення, стискаючи її сідниці, піднімаючи, щоб проникати сильніше і глибше, чуючи її крики і звіріючи  від них ще більше, дивлячись скляними поглядом на її гострі соски і на те, як сильно коливаються груди в такт моїм диким поштовхам, поки не пронизує найгострішим насолодою, від якої, здається, розриває кожну кістку в тілі, розтинає хребет, змушуючи вигнутися і виливатися  в неї з гучним стогоном.  І до її губ, щоб видихати їй у рот кожну судому.

 Потім довго дивитися їй в очі, прибираючи злиплі пасма волосся з її обличчя.  Я ще не знаю, що зараз відбувається між нами ... Знаю тільки, що мені з нею добре.  Так добре, що я готовий здохнути, аби ось це не закінчувалося і знову не пірнути в свою кляту тугу.

 Ми обидва мовчимо, і я відкидаюся на спину, намагаючись притягнути її до себе, але вона ухиляється.  Постає з підлоги і йде на балкон за своїми речами.

 Одягає шортики, натягує футболку, а я дивлюся на її гарне гнучке тіло і не хочу, щоб йшла.  Встав з підлоги, пішов за нею на балкон, спробував привернути до себе, але Аня не далася, вислизнула з моїх рук.  Не витримав і зробив це насильно.

 - Що таке?  Що було не так?

 - А що було так, Єгоре?

 Не розумію, що вона має на увазі.  Дивлюся то в один синій вир, то в інший.

 - Усе було так ... чи ні.

 - Тобі це було потрібно, а я дала те, що потрібно.  Пам'ятаєш?  Такі умови угоди.  Давати тобі, коли ти хочеш і як хочеш.  Прикидатися для тебе.

 І я похолов.  Немов вона мене з відра льодяною водою облила.  Злість накрила миттєво, повернулася з такою силою, що перед очима потемніло.

 - Дала, значить, коли я хочу?

 За лікоть здавив і смикнув до себе.

 - За першим же покликом, усе, як ти хотів.  Ти не задоволений?

 Сучка!  Маленька погань.  Боляче вдарила, так боляче, що серце сковирнуло.

 - Прикидатися, значить?

 - Не весь час.  Адже я жива жінка, а ти чоловік.  У якийсь момент мені навіть сподобалося.

 Відштовхнув від себе з такою силою, що вона мало не впала.  Натягнув штани, застебнув ширінку.

 - Якого біса тоді приперлася?  Начебто я не кликав і не наказував.

 - Бонуси за лікування моєї дочки.  А ще я знаю, як це втратити ... я прийшла тебе втішити.

 Не стримався і вмазав кулаком по стіні, розвернувся до неї і стиснув щелепи.  Така маленька, тендітна у своїй безглуздій шовковій піжамі, з усе ще стоячими сосками, покусаними мною губами і скуйовдженим волоссям.  Відтрахана мною.  Стоїть і висмикує мені нігті щипцями, заганяє під них голки з якоюсь блаженною посмішкою.І мені захотілося її придушити.

 - Добре втішила.  Не професійно.  Буває і краще.  Але досить непогано.  На пару сотень баксів.  Можеш піти купити собі шмотки.  Я дозволяю.  А тепер пішла геть.  Навтішалася.  Досить.

 Вона пішла до дверей, а я стиснув кулаки з такою силою, що, здавалося, зараз суглоби зламаються.  А потім раптом усвідомив, що ... що мене відпустило.  Та дика туга і біль -  вони відійшли на другий план.  Вона вибила з мене все.  Тільки себе одну і залишила.  Біль вибиває біль.  А ще несподівано саме від неї ... не знав, що вона так вишукано вміє вганяти занози прямо в серце ... А чи знав я її взагалі коли-небудь?

 Уранці побачив, як Артем кудись її повіз.  Спочатку хотів бути проти, а потім згадав, що в лікарню поїхала.  До Антоніни.  Сьогодні повинні бути готові результати її аналізів.  Вони і мені на мейл прийшли, але я і сам не дивився, і їй не сказав.  Мені було не до цього.