Серденько Змія - Віолетта Котова

«Оце так вляпалась» - подумала я. Сподівалася, що це розлучення буде легшим ніж попереднє, а виявилося, що наслідки розгрібатиму ще довго, точніше все життя. Тепер все стало на свої місця, ніякої загадкової хвороби в мене не було, стан здоров’я оправдовувався вагітністю. Я не раділа і не сумувала, першою реакцією став шок. Сьогодні  намагалася не думати, що мені з цим робити. Повідомляти таку новину нікому, татко не зрадіє. Мабуть, і не хотів, адже вже має дитину, інакше б не зник за горизонтом, не кинув би мене. А можливо й не кохав насправді, тільки погрався. Від цих думок сенс не мінявся, я залишилася сам на сам з ситуацією в яку потрапила. Думки самі лізли у голову, хоч я їх і гнала від себе. Вже вдома, лежачи в ліжку, тримала долоню на плоскому животі, звикаючи до того, що тепер не одна. Варіант позбавлення від дитини навіть не розглядала. Нехай я не планувала, навіть і не хотіла, так вирішила доля, тому приймала й звикала до нового тимчасового стану. Знала одне, легко не буде, але тепер в мене з’явиться своя власна маленька родина, хлопчик чи дівчинка, а дорослим чоловікам біля нас більше місця не буде. Я знайду сили та можливості виховати своє дитя самостійно, бо воно буде тільки моїм.