Серденько Змія - Віолетта Котова

- Який такий?!

- Наче зверху живий, а в середині мертвий. – я лиш промовчав.

- Що ж я накоїв… - Кирило похитав головою, задовбав вже згадувати про той безглуздий вчинок.

- Нічого! – вигукнув я. – Нічого ти не робив. Я відшив Юлю, втік, сам, бо вона гідна повноцінного життя, з повноцінним чоловіком, а не калікою! Зрозуміло!

- А в неї ти спитав? Чого вона сама хотіла? – сказав Сергій, я похитав головою.

- Дурень. – підсумував Кирило.

- Дурень… – погодився я.