Ліна та пригоди в Половецькому замку - Ірина Литвин
Реґіна того вечора так і не з’явилася вдома. Ліна, не дочекавшись її, лягла спати. Вранці вона в першу чергу визирнула у вікно. У дворі був справжній безлад. Нічна буря вирвала з коренем дерево та кинула його прямо на паркан. Руфик був у дворі – збирав гілки та оглядав дерево що впало. Ліна одразу ж побігла до тітчиної кімнати. Дівчинка двічі постукала, та ніхто не відгукнувся. Тоді Ліна відчинила двері і ввійшла. В кімнаті нікого не було, ліжко заправлене, наче на ньому ніхто й не спав. Ліна спустилася на перший поверх, одягла свою куртку та чоботи і вийшла на вулицю.
– Руфику, ти не бачив де Реґіна поділась?
– Вона ще звечора не повернулася, – сказав Руфик не припиняючи свою роботу.
– Це дивно, – сказала Ліна.
– І що вони там роблять? – почав бурчати Руфик. – Наче ті їхні теревені допомагають, он яка буря була і хоч би хтось щось зробив. Я всю ніч тільки й встигав різних лісових духів відганяти щоб в хату не лізли. Вони всі як подуріли: почали з лісу тікати, кажуть що Половецький замок тіні захопили.
Руфик зупинився щоб трохи відпочити. Тут він помітив що Ліна якась стурбована.
– Іди вже краще снідай, на столі все готово, – сказав він їй. – Реґіна повернеться і з усім розбереться.
Ліна пішла збиратися. Їй дуже не хотілося йти до школи поки не побачить Реґіну, та Руфик наполягав щоб вона йшла навчатися і не брала дурного в голову. Тож Ліна все ж вирушила до школи.
Яким же було її здивування коли вона ввійшла в клас і побачила що там сидів один тільки Лоло. Вони переглянулися – Лоло теж був дуже збентежений. Ліна сіла на своє місце. Одразу за нею ввійшов Олег. Він був дуже блідий і Ліна навіть подумала що він можливо захворів.
– Де це всі? – запитав він, сідаючи біля Ліни.
– Не знаю. Може…
– Їх теж зачаклували, – продовжив Олег.
– Нарешті всі зібралися, можемо починати урок, – сказала вчителька, встаючи з-за столу і підходячи до дошки.
– Людмило Павлівна, – звернулася до неї Ліна, – де всі інші?
– Хто всі інші? – здивовано подивилась на неї вчителька.
– Інші діти, наші однокласники.
– В цьому класі вас тільки троє. Ліно, ти про кого говориш?
Ліна не знала що й сказати, а вчителька продовжила писати дату на дошці.
– Ще вчора в класі були діти. Коли Рута встигла їх перетворити? – сказала Ліна пошепки Олегу.
– Вночі, – відповів хлопець також пошепки. – Я був біля замку. Там щось страшне відбувалося. І я думаю це Леля їх перетворила, а не Рута.
– Леля? – мало не скрикнула Ліна.
– Так, після уроку розкажу.
Ліна глянула на Олега і їй здалося що хлопець зблід ще більше.
– Відкриваємо книгу на сторінці шістдесят п’ять, – сказала вчителька, – Олег, починай читати завдання вправи.
Олег відкрив книгу і вже збирався читати, але з горла в нього вирвалось тільки якесь хрипіння.
– З тобою усе добре? – запитала його Ліна.
– Так, просто у голові паморочиться.
– Олег, ми не чуємо тебе, – сказала вже трохи роздратовано Людмила Павлівна.
Хлопець взяв у руки книгу і зосередив на ній всю свою увагу, аж тут:
-А-у-у! – завив він на весь клас.
– Що це ти робиш? – закричала сердито Людмила Павлівна.
Ліна глянула на Олега, він виглядав якось перелякано.
– Поглянь на мої руки, – сказав він тихо Ліні і дівчинка побачила що його руки почали вкриватися шерстю.
Він вскочив і побіг геть з класу, Ліна за ним.
– Стійте, ви куди? Я не дозволяла вам виходити з класу! – кричала їм у слід Людмила Павлівна.
Та їм було байдуже. Вони вибігли на вулицю і Олег зупинився тільки коли вони відійшли на достатню відстань від школи.
– Я перетворююсь на вовка. Не можу нічого з цим вдіяти.
Лише й встиг вимовити Олег і раптом вмить перетворився. Ліна спробувала підійти, але він лише сердито загарчав на неї, а тоді повернувся і швидко зник за будинками.
– Що трапилося? Де Олег? – запитав Лоло, який щойно підходив до дівчинки.
– Хтось перетворив його на вовка і він кудись побіг, думаю теж до Половецького замку.
– Рута?
– Не знаю, Олег не грав у ту гру і чари не мали б його зачепити. Він казав, що бачив щось біля замку і хотів розповісти нам після уроку.
Ліна зробила паузу, вдихнула повітря, а тоді сказала:
– Лоло, нам треба пробратися в замок і визволити Олега та інших.
– Може спочатку розкажемо все твоїй тітці? – запропонував Лоло, якого ідея самим іти в замок трохи лякала.
– Ні, ми тільки втратимо час. До того ж я навіть не знаю чи тітка вже прийшла додому. Її не було від учора. Можливо з нею теж щось трапилося. Якщо ми ще трохи почекаємо то і нас зачаклують як Олега. Треба йти зараз.
Лоло нічого не залишалося як погодитися з Ліною та розраховувати лише на свої знання та Лінину магію.
