Ліна та пригоди в Половецькому замку - Ірина Литвин

Ліна Закревська вважала що вона абсолютно звичайна дівчинка яка живе найзвичайнісіньким життям. Вона навіть не підозрювала про існування чогось фантастичного та магічного у світі. Ліні було одинадцять років і вони з мамою мешкали у величезній квартирі старовинного будинку в самому центрі міста. Її кімнатка була ніби з казки про принцесу: яскраві рожеві шпалери, меблі зі світлого дерева, поличка з книгами в новеньких палітурках і безліч різних дрібничок – дитяча косметика, різнокольорові ручки та олівці, браслетики, прикраси для волосся. Ліна обожнювала свою кімнату. І своє життя. В неї було все, що потрібно дитині для щастя: друзі, ігри, подорожі та безліч інших цікавих справ. Ліні здавалося, що світ сповнений лише приємних речей і що таким він буде завжди.

Її незвичайна пригода почалася одного абсолютно звичайного дня. Це був вересневий ранок. Ліна солодко спала у своїй кімнаті. На столику поряд з її ліжком задзвонив будильник. Вона простягла руку і, не відкриваючи очей, вимкнула його. Потім повернулася на інший бік і залізла під з головою під ковдру.

– Ліно, прокидайся! Запізнишся в школу, – почувся із сусідньої кімнати мамин голос.

Дівчинка неохоче піднялася і сіла на ліжку, сонно потираючи очі. Вона поглянула у вікно. Була лише сьома ранку, а сонце вже яскраво світило, заливаючи світлом усю кімнату. Ліна встала, застелила ліжко і пішла до ванної кімнати. По дорозі вона почула з кухні запах млинців із джемом – її улюблений сніданок.

Мама була на кухні. Вона щедро накладала Ліні повну тарілку млинців. Вмившись та одягнувшись, дівчинка сіла за стіл і почала наминати страву. Аж раптом, вона помітила, що мама нічого не їсть. Ліна теж перестала жувати та пильно подивилася на неї. Жінка ніяково посміхнулася, перевела погляд на вікно, потім знову на Ліну. Це дуже насторожило дівчинку.

– Мамо, щось трапилось? – запитала вона.

Мама дуже серйозно подивилася на Ліну і сказала:

– В мене є одна новина. Я хотіла поговорити з тобою про це ввечері, але якщо ти вже запитала...

– Яка новина? – захвилювалася дівчинка.

– Мене запросили працювати разом з одним із найкращих дизайнерів світу.

– Це ж чудово! – зраділа Ліна.

Слід сказати, що Лінина мама, Ілона Закревська, була дуже відомим дизайнером модного одягу. Її колекції були надзвичайно популярними. І Ліна завжди раділа її успіхам.

– Але мені доведеться поїхати в інше місто, навіть в іншу країну, – продовжувала її мама.

– Справді? Куди?

– В Париж. У Францію.

– То ми їдемо у Францію? – аж підскочила на радощах Ліна.

– Ні. Я поїду сама. Я їду на цілий рік, а тобі не можна переривати навчання.

Ліна здивовано закліпала очима. Такого вона не очікувала. Її радість одразу зникла.

– То я що, залишуся тут сама?

– Ні, звичайно ж ти не залишишся сама. Цей рік ти проведеш у своєї тітки. Вона живе у маленькому містечку. Там є хороша школа. Ти заведеш нових друзів.

– Мам, ти що? Яка ще тітка? – здивувалася Ліна.

– Це – моя сестра Регіна. Я ніколи тобі не розповідала про неї. Відколи я переїхала, ми ні разу з нею не бачилися і не говорили. Але я написала їй листа і попросила щоб вона наглянула за тобою. Вона вже відповіла і буде рада що ти приїдеш.

Мама дістала з кишені зігнутий в кілька разів папірець та почала розгортати його. Ліна не хотіла навіть дивитися. Вона була така ображена, що мама не порадилася з нею перш ніж залишати Ліну з якоюсь незрозумілою тіткою. Раніше мама завжди радилася щодо чогось важливого.

– Листа? Навіщо його взагалі писати, ти не могла їй подзвонити?

– Вона не має телефону. Розумієш, вона трохи старомодна.

– Як це, не має телефону? А мені точно варто до неї їхати? – розгублено запитала Ліна і одразу ж з надією додала:

– Може ти краще запитаєш батьків Аліси, чи можна мені пожити в них? Не доведеться йти в іншу школу.

– Ні, ми не будемо їх турбувати,– твердо стояла на своєму мама. – До того ж ніхто не буде дбати про тебе краще ніж твоя рідна тітка.

Сперечатися з мамою не мало ніякого сенсу. Якщо вона щось надумала, то відмовити її було просто неможливо. Тому Ліна опустила очі і продовжила грабатися в тарілці із уже холодними млинцями.