Адвокат негідників - Джон Гришем

— Скільки вам років, пане Кістлер?

— Двадцять шість, — усміхається він, нарешті даючи чесну відповідь.

— І ви досі граєте у відеоігри?

— Ну, так, сер.

— Ви фактично провели тисячі годин, граючи у відеоігри, правильно?

— Мабуть.

— І одна з ваших улюблених — «Смертельна атака-3», правильно? — у мене в руках його свідчення, грубий стос паперів, в якому мені вдалося віднайти факт, що він захопився відеоіграми ще в дитинстві і любить їх досі.

— Мабуть, так, — каже він.

Відкидаю стос його свідчень, ніби він отруйний:

— Добре, а чи ви не засвідчили під присягою, що грали у «Смертельну атаку-3» впродовж останніх десяти років?

— Так, сер.

Переводжу погляд на суддю Пондера і звертаюся до нього:

— Ваша Честь, я хотів би продемонструвати присяжним ролик зі «Смертельної атаки-три».

Фінні шаленіє. Ми цілий місяць щодо цього сперечалися, і Пондер утримувався від прийняття рішення аж до цієї миті.

Нарешті він каже:

— Я заінтригований. Нумо подивімося.

Фінні роздратовано жбурляє записник на стіл. Пондер гаркає:

— Досить цієї театральщини, пане Фінні. Сідайте!

Рідко буває, щоб суддя приставав на мій бік, тож не знаю, як поводитися. Поки зі стелі опускається екран, освітлення в судовій залі тьмянішає. Технічний працівник підготував п’ятихвилинний ролик з відеогри. За моїм розпорядженням, він додає гучності, і присяжних вражає раптова поява зображення габаритного солдата, який висаджує двері, тоді як на задньому подвір’ї гримить вибух. Тварина, схожа на собаку, але з сяючими зубами і величезними кігтями, кидається вперед, і наш герой стріляє в неї. Злодії вигулькують у вікнах і в дверях, та він усіх вбиває наповал. Кулі — їх видно — розлітаються й рикошетять. Тіла розриваються на клапті. Крові по коліно. Люди верещать, стріляють і драматично вмирають, і за дві хвилини перегляду ми набачилися вдосталь.

Через п’ять хвилин уся судова зала потребує перерви. Екран вимикається, освітлення яскравішає. Свердлю поглядом Кістлера — він і досі за трибуною свідка:

— А ще вам подобається грати у «Вторгнення в будинок», так?

Він поводить плечима, безпорадно зиркає в напрямку Фінні і нарешті буркоче:

— Мабуть.

— Пане суддя, невже це справді стосується справи? — встає Фінні.

Суддя сперся на лікті, готовий до розвитку.

— Що ж, як на мене, дуже стосується, пане Фінні, — каже суддя. — Запускайте запис.

Освітлення тьмянішає, і протягом трьох хвилин ми дивимось подібний безглуздий хаос і кров. Якби я застав Старчера за грою в цей непотріб — здав би у спецлікарню. У якийсь момент присяжна номер вісім голосно шепоче: «Господи милосердний!» Спостерігаю за ними, поки вони з відвертою огидою дивляться на екран.

Коли відео закінчується, змушую Кістлера визнати, що йому також до вподоби гра під назвою «Наркопритон — Спецоперація». Він визнає, що у копів є роздягальня в підвалі департаменту поліції. Завдяки платникам податків її обладнано телевізором з плоским екраном діагоналлю п’ятдесят чотири дюйми. Хлопці заради розваги збираються там у перервах між маневрами відділу спецпризначення і влаштовують турніри з відеоігор. Слово за словом витягую ці свідчення з Кістлера під жалюгідні протести Фінні. Тепер він не хоче про це говорити, і тим погіршує власне становище і становище обвинувачення. Коли я з ним закінчую, його знищено і дискредитовано.

Сідаю, кидаю погляд на залу. Шеф поліції пішов, воно й на краще.

— Хто ваш наступний свідок, пане Фінні? — питає суддя Пондер.

На Фінні дивитися шкода — прокурор більше не хоче викликати жодного свідка. Усе, чого він хоче — сісти на найближчий потяг із міста. Він підглядає в блокнот і оголошує:

— Офіцер Бойд.

Бойд тієї ночі вистрелив сім разів. У 17-річному віці його було засуджено за водіння в нетверезому стані, однак згодом йому вдалося зняти судимість. Фінні невідомо про водіння в нетверезому стані, а мені відомо. У двадцять років Бойда з ганьбою звільнили з армії. Коли йому було двадцять чотири, його дівчина подзвонила 911 і поскаржилася на домашнє насильство. Усе це було зам’ято, не висунуто жодних обвинувачень. А ще Бойд відзначився у двох інших провалених спецопераціях, і він захоплюється тими ж відеоіграми, яким стільки часу приділяє Кістлер.

Перехресний допит Бойда цілком може стати видатним моментом моєї юридичної кар’єри.

Раптом суддя Пондер оголошує:

— Йдемо на перерву до дев’ятої ранку понеділка. Я хочу бачити юристів у своєму кабінеті.