Завидний холостяк - Iрина Давидова
Розумів, що облажався, і тому не збирався більше затримуватися на роботі. Вимкнув ноутбук і, закривши кабінет, покинув офіс. День народження раз на рік, і то час приділити донці не можу. Ненавидів такі моменти, і тому зараз же збирався це виправити.
- Алло, Діма.
- Щось трапилося?
- Ні. Дзвоню попередити, що завтра мене не буде. Я сьогодні просрав свято доньки. Тому завтра давай без мене. Буду виправлятися.
- Зрозумів, шеф. До зв'язку.
Поклав телефон в кишеню і додав газу, бажаючи швидше дістатися до будинку.
Дочка. Вона завжди була головною людиною в цьому світі. Її мати померла при пологах, залишивши мені маленьку дитину, точну копію себе. Женя, моя дружина, вона була чудовою дівчиною, доброю, милосердною і завжди позитивною. Аліна точно така ж. І коли вона кожен раз каже, що мені пора одружитися, я згадую її матір. Краще її мами нікого немає, і я поки що не зустрів жінку, з якою мені було б добре ще й душевно.
Вечір з донькою ми провели за смачною піцою та цікавим гучним фільмом. Правда, цікавим він виявився лише для Аліни. Я більше бойовики люблю або гонки, а там якийсь любовний сироп з альфа-самцем і красивою дівчиною. Романтика, одним словом. Зате дочка слину пускала, дивлячись на того мужика. Та вже, таке я ще не дивився з Аліною. Ні, там, звичайно, було все в рамках пристойності. Ну гаразд, майже. Тільки ось в найпікантніші моменти я йшов на кухню за добавкою чаю.
Не став говорити Аліні про те, що я взяв вихідний. Вирішив з ранку зробити сюрприз і порадувати дівчинку своєю присутністю вдома. Упевнений, вона буде вкрай задоволена такому подарунку. До того ж вдома я буваю тільки в суботу і неділю, а тут прямо серед тижня.
Прокинувшись, прийняв душ і відразу ж набрав домробітницю. Вчора так і не подзвонив їй. І тут облажався.
- Доброго ранку, Микита Тимофійович.
- Доброго, Тамара Миколаївна. Я вам дзвоню з особистим питанням. Пам'ятайте, ви говорили, що працювали в будинку хореографії?
- Так, працювала. Тільки прибиральницею.
- Так, я знаю. Але у вас начебто залишилися там знайомі? Аліні потрібен хореограф.
- Угу... ну, знаєте, багато хто вже на пенсії, але є внучка директора. Маргарита Свєтлова. Я можу поговорити з нею.
- Я буду вам дуже вдячний.
Скинув виклик і пішов готувати каву.
Після сніданку передзвонила Тамара Миколаївна і повідомила, що сьогодні ввечері до нас приїде дівчина хореограф. Значить, все-таки їй вдалося домовитися. І це чудово. З огляду на той фактор, що я не знав, де ще можна знайти для дочки вчителя. Це все ж не російська мова і не математика.
- Татусю, не переживай, все буде добре. Я впевнена, тітка Тамара поганого педагога не порадить.
Так, дочка завжди вірила в хороше, і я теж цього навчився у неї. Якщо Аліна вважає, що все буде добре, значить, так і буде.
- Мені головне, щоб ти іспити добре склала.
Весь день ми з Аліною провели разом. Виїжджали в місто на прогулянку, ходили в кіно, обідали в ресторані. Була навіть думка поїхати на цвинтар до її мамі. Але потім я передумав пропонувати їй, вважаючи, що після цього у дочки міг зіпсуватися настрій. Ми дуже любимо Женю навіть через стільки років після її смерті, і було б дуже сумно знову усвідомити, що вона не поруч з нами.
- Слухаю, Віктор.
- Микита Тимофійович, до вас тут дівчина прийшла. Каже, що хореограф і ви домовлялися через Тамару.
- Так, проводь дівчину в будинок, запропонуй чаю. Ми скоро будемо. Вже їдемо.
- Добре.
Я скинув виклик і подивився на Аліну.
- Пунктуальна. А ось ми з тобою ні.
- Упс, - скривилася дочка і видихнула. - Вибачимося.
Маргарита.
Ще раз озирнувшись, я присіла на диван в очікуванні господарів будинку. Годинник показував початок шостого. Трохи спізнюються, але це не смертельно. Я все одно нікуди не поспішаю. Дідусь сказав, що сьогодні ляже спати рано, а значить, я зможу після зустрічі прогулятися по місту і, можливо, навіть з'їсти в кафе улюблене тістечко. Таке траплялося не часто, особливо з огляду на те, що зараз на рахунку кожна копійка. Але іноді можна ж себе побалувати?
- Ваш чай.
- Дякую, - посміхнулася чоловікові років п'ятдесяти та, взявши чашку, зробила кілька ковтків.
Коли вранці мені зателефонувала Тамара Миколаївна, я, звичайно, дуже здивувалася, але від її пропозиції відмовитися не могла. До того ж ця робота виявилася дуже до речі. Я як раз підшукувала заробіток, і все вийшло якнайкраще. До того ж танці це частина мого життя і відмовлятися від улюбленої роботи було б занадто безглуздо з мого боку.
Ми з дідусем живемо вдвох, і часто мені доводиться залишати його одного на цілий день. А мені це вкрай не подобалося, і я найняла для нього доглядальницю, правда, дідусь дуже незадоволений моїм рішенням. Зате мені тепер спокійніше. Я точно знаю, що він випив ліки або пообідав, що часто не робив без мене зі шкідливості. Просто такий характер у нього.
Допивши чай, я схвильовано відкинулася на спинку дивана, почувши, як до входу під'їхала машина.
Та вже, але ж спочатку мені не було страшно. Ну так, не звикла я спілкуватися з багатими. Зазвичай вони зарозумілі й грубі, тому і зараз не знала, чого очікувати.
Через хвилину двері в будинок відкрилися і першою зайшла молода симпатична дівчина, яка відкрито і привітно посміхалася мені. Слідом за нею зайшов високий красивий чоловік, явно старший за неї. Напевно батько.
- Добрий вечір. Мене Аліна звати, а це мій тато Микита Тимофійович.
- Здрастуйте.
- Здрастуйте. Я - Ріта, - промовила хрипким від хвилювання голосом, поглядом завмерши на чоловікові. Боже, це ж він? Той самий...
- Вибачте, - вибачився він, діставши з кишені телефон. - Слухаю.
- А ви...
- Якого біса? Хто сказав? Я виїжджаю! Їду сказав!
- Тато, щось трапилося? - схвильовано уточнила дівчина, подивившись на батька круглими очима.