Тепер моя - Ханна Еванс

Олівія 

Всю ніч, я не могла заснути. Що мені робити далі? Як таке може бути, щоб насильно віддавали заміж? Мене продають, як річ. І хто, рідний батько?! Той Алан, він взагалі дивний. Знає, що не хочу за нього, але ніби, мене не чує. Я наче лялька в його руках, з якою він грається. Тільки ті очі, сірі, проникливі, притягують до себе. Позбавляють будь - якого шансу на заперечення.

Ранком у мою кімнату, вривається Сара Сміт. 

 - Доню, ти що, дійсно виходиш заміж?

 - Так, місіс Сара.

 - Чому ти не казала, що у тебе є хлопець?

 - Чому не казала? Тому, що сама тільки дізналася.

Гірко посміхаюся.

 - Як же так, доню?

 - Так вирішив батько.

 - Містер Вільям? Я його добре знаю. Він не може так вчинити з рідною донькою.

 - Може, місіс Сара, може...

 - Я з ним поговору. I не дозволю, цього зробити.

 - Не треба. У вас і своїх проблем вистачає. Що буде з вашим хворим сином? Хто про нього подбає, якщо вас звільнить батько? За мене не переживайте. Я вже доросла дівчинка і про себе подбаю.

 - Доню, але ж...

 - Місіс Сара, пообіцяйте, що не будете втручатися. Ще жоден чоловік, не зламав Олівію Адамс. І зараз нікому не вдасться. Я так просто, не здамся.

 - Гаразд доню, але якщо буде потрібно, то я завжди тобі допоможу.

 - Знаю, дякую вам.

Обіймаю місіс Сару. Вона мене можна сказати, що виростила. Через декілька хвилин до кімнати стукає батько.

 - Доню, можна?

 - Треба було спитати про те раніше.

 - Олівія, припини! Послухай, Алан хороший чоловік. Ти з ним будеш у безпеці і щаслива. Ось побачиш.

 - Звичайно тату. Ти ж все знаєш, де навчатися, з ким дружити, за кого заміж виходити.

 - Олівія!

Я ніколи собі не дозволяла з ним так розмовляти. Та зараз у мені стільки образи, що стримати себе не можу.

 - Там приїхали стилісти. Вони тебе одягнуть для сьогоднішнього вечора. І дивись, без дурниць. А то, Алан розсердиться.

 - Ти ж казав, що він хороший?!

 - Він хороший, коли не випробовувати його терпіння і поважати. Ти повинна розуміти, що він не проста людина. Алан і його батько, впливові люди у нашому бізнесі.

 - Ну звісно ж, простому ти б мене не продав!

 - Олівія, не зли мене! Я й так терплю, всі твої дурниці. Але ти, переходиш всі межі. Досить!

Він іде, грюкнувши дверми. А я здригаюся і хочу розплакатися, але мене перебивають стилісти, які вламуються у мою кімнату. Це дві жінки і один чоловік, який дивно одягнутий.

На ньому рожева сорочка, білі джинси і дивний ремінь, ніби зі шкіри змії. Взуття теж рожеве. А зачіска так ідеально вкладена, ніби він щойно із салону вийшов.

 - Ну що, мила, перетворимо тебе на принцесу?

 - Тільки корони не забудьте.

 - А у нашої принцеси, поганий настрій? Ну нічого, після перетворення він підійметься.

 - Не думаю.

 - Будь в мені впевнена, крихітко. Чому завмерли, дами? Вперед, час на місці не стоїть!

Він плескає в долоні і розходжує по кімнаті. Всі починають чаклувати над моїм образом. На який мені байдуже.

Внизу офіціанти розставляють фуршет, місіс Сара носиться по кухні у своїх справах. Ближче до вечора, приходять гості. А пізніше, приїжджає мій наречений. Заходить у будинок з батьком і ще якимось чоловіками. Те все, я бачу з вікна. У Алана в руках букет троянд.

Він одягнений у чорний костюм, білу сорочку, чорні лакові туфлі, часи і браслети на одній руці.

Раптом, без стуку заходить батько. 

 - Олівія, ти готова?

 - Звичайно батьку, до стратити тільки в такому вигляді.

Він мовчить, лише з якимось болем дивиться на мене і каже.

 - Ти так схожа на свою маму. Дуже шкода, що вона тебе зараз не бачить.

Одягнена я у сукню, червоного кольору. Вона з атласної тканини і розпором на одній нозі. Ніжний макіяж, волосся зібране у легку зачіску.

Мені хотілося сказати, що мама би такого не дозволила. Та в реальності стою мовчки. Сльози з'являються на очах. Як же її не вистачає. Мені все життя бракувало матері.

 - Я йду, за хвилину тебе покличу, будь готова!

На що, лише хитаю головою. Батько йде, закривши за собою двері. Стою за крок до прірви...

   Вибачте дорогі читачі, за таку довгу затримку.

 Ваша, Ханна❤️