Тепер моя - Ханна Еванс

Олівія 

Після наших з Аланом заручин, щось змінилося, насамперед у мені. Я тоді цілу ніч проплакала і зняла обручку, яку подарував Алан. В душі з'явився сум і спустошення. Через два дні, повернулася на навчання. Стараюся вдавати, що нічого не сталося. Та щось відбулося зі мною, з моїм відношенням до всього, що оточує. Всередині мене росте буря, змішанні емоції.

Вже п'ятниця. А отже, тиждень, як я з головою занурилася у навчання. Хочу забутися і не думати про слова Алана. Сьогодні, в мене, якісь дивні передчуття. Відчуваю, ніби має статися щось погане.

Не можу залишатися на самоті і боюся засинати. Тому й вирішила піти у клуб з подругами і відволіктися.

Нещодавно, я познайомилася з двома дівчатами і ми стали спілкуватися. Не те, щоб сильно дружимо, лише інколи обідаємо. Сьогодні, вони запросили скласти їм компанію. Ми вирішили піти разом і трохи повеселитися. Мені чогось не вистачає. Хочеться зробити щось таке, чого ніколи не робила.

Ближче до вечора, починаю збиратися. Емілі та Бетані, мають по мене заїхати. Сьогодні, не хочу їхати своїм автомобілем. Я завжди боялася розчарувати батька, все робила, щоб йому догодити. Та зараз, потрібно трохи відволіктися та забутися.

Я одягнула просту, чорну сукню. Вона не сильно відкрита, але достатньо коротка з вільним низом і довгими, вільними рукавами. Зробила легку укладку і вечірній макіяж. На мені також туфлі на високих підборах.

На смартфон приходить сповіщення від Емілі, що вони вже чекають і я йду. Виходжу на вулицю. Хоча в день сонце радує своїм теплом, але вечори досить холодні. Відчуваю, як холод обливає моє тіло. Та я не звертаю увагу і прямую до машини. Дівчата приїхали по мене на таксі. Коли сідаю у салон, то помічаю їхнє здивування.

 - Вав, Лів, ну ти й красотка!

Каже Емілі.

 - Ага.

Підтверджує Бетані. По її емоціях, відчуваю, щось ще, але стараюся про це не думати.

 - Остін казав, що вони вже зачекалися!

 - Вони?

 - Авжеж! Ти ж не думаєш, що дівчатам одним йти у клуб безпечно? Знаєш, скільки там збочених і п'яних чоловіків?

Говорить Бетані, її слова мене трохи насторожують. Стараюся, не подавати виду.

 - Ей, Бет. Ти чому лякаєш Олівію? Не хвилюйся, ми будемо поруч. Не такий цей клуб страшний, як ти думаєш. Ось побачиш, тобі сподобається.

Заспокоює Емілі. Після чого, стараюся розслабитися. Під'їжджаємо до дорогого клубу у цьому місті. Бачу, як біля нього стоїть компанія хлопців, десь четверо.

 - О, нарешті ви приїхали!

Підбігає до нас Остін. Його я знаю, ми бачилися декілька разів, коли він приходив до Емілі. А ось інших, ні. Лише відчуваю їхні погляди, а особливо, один. 

Піднімаю голову і бачу того чоловіка. Він високий, з коричневим волоссям, яке трохи довше на чолі. Очей у темряві не роздивишся, але мені й не цікаво. Лише його усмішка, вона дійсно красива. Стоїть у чорній футболці, синіх джинсах і шкіряній куртці.

 - Ти сьогодні дуже сексуальна, пташко!

Каже до мене Остін. 

 - За твоїм скромним одягом, я не помічав, яка красуня за ним ховається.

 - Ей!

Вдає, що образилася Емілі.

 - О, моя дівчинко! Ти звісно, найкраща за всіх!

І пристрасно її цілує. А тоді обертається знову до мене.

 - Тільки ти однаково, сьогодні, дуже гаряча. Дивися, щоб тебе не вкрали.

- Остін, не сором нашу Лів.

Я вдячно посміхаюся Емілі. 

Дійсно, відчуваю себе не дуже комфортно. Я не звикла бувати в таких місцях. Ми підходимо до його друзів, вони з нами вітаються.

 - О, в нашій компанії новенька!

Каже білявий хлопець.

 - Сьогодні ми тобі покажемо, що таке спрaвжні веселощі!

Говорить інший.

 - Ей, полегше! Ви чого до дівчини пристали?

Каже той, що стоїть збоку. З поглядом якого, я вже зустрічалася.

  - Я Алекс, а ці дурні, то Конор і Джозеф. Не слухай, вони лише базікати вміють!

 - Олівія.

Відповідаю і дивлюся у його очі, які починають мене вивчати.

 - То що, ходімо всередину? 

Каже він до всієї компанії. 

 - Дівчата, напевно, вже замерзли.

Скидає свою куртку і накидає мені на плечі. 

 - Дякую, не потрібно було.

Ми йдемо у клуб. Заходимо туди і звук голосної музики, боляче вдаряє по вухах. Прожектори мигають різними кольорами. Потрібно трохи часу, щоб звикнути до цієї атмосфери. 

Займаємо вільний столик. Я з Емілі та Бетані замовляємо коктейлі, а хлопці - віскі. Після першого, відчуваю, що алкоголь вдаряє мені у голову, а тіло трохи розслабляється. Тоді ще по одному і розумію, що мені досить. Емілі хапає за руку і тягне танцювати. Погоджуюся, я сама хотіла сьогодні розслабитися і відірватися.

Ми починаємо повільно, красиво та сексуально танцювати. Проводимо руками по своїх тілах. Помічаю, як на мене дивиться Алекс, попиваючи свій вміст із стакана. Інші, теж спостерігають за нами, але у його погляді є щось незвичне. Таке, що притягує, але я відводжу свої очі і стараюся відволіктися. 

Мені вистачає одного Алана.

Тоді Емілі шепоче на вухо.

 - Бачиш, як на тебе Алекс дивиться? Навіть не думай з ним замутити!

 - Що? Я й не думала.

 - Я це кажу не просто так, за ним Бетані сохне. До того ж, давно. Вона вже багатьом дівчатам життя зіпсувала, у неї тут зв'язки якісь є. Хоча, навіть я, не знаю які. Бачу, ти дівчина хороша, тому й кажу. Он, глянь краще на Конора!

Ми дивимося на хлопця і починаємо сміятися. Він сидить вже схмельнівши і освідчується Остіну. А той, його заспокоює. Після того, закриваю очі і розслабляюся.

Не потрібні мені ніякі хлопці, я ще зі своїми проблемами не розібралася.

В мої думки, приходить знову він, Алан. Його очі, голос, слова, що він мені говорив. Я повільно та сексуально рухаюся у такт музики. Раптом, відчуваю, як на мою талію, лягають чоловічі теплі руки. Парфуми вдаряють у ніздрі, не знайомі, але приємні. Вони мають деревний характер, який пом’якшується солодким ірисом і какао. Повільно відкриваю очі і бачу Алекса.