Тепер моя - Ханна Еванс

Олівія 

Відчуваю його подих на своїх губах. Емоції переповнюють, тіло тремтить і я хочу піддатися цим відчуттям. 

Та раптом, позаду себе, чую знайомий голос.

 - Олівія?! 

Обертаюся і бачу Емілі. Вона біжить до мене, охорона хоче її зупинити. Тільки Алан подає знак, не чіпати. Підбігши, обіймає.

 - Лів, ти де пропала? Коли я повернулася, тебе не було. Ми з хлопцями весь клуб на вуха поставили! Знайомі Алекса повідомили, що тебе забрав якийсь чоловік, в непритомному стані. Він хотів їхати в поліцію, але Бетані сказала, що то був твій брат. Вона його бачила, коли він до тебе приїжджав. Тоді нам стало спокійніше. Та додзвонитися до тебе, досі ніхто не може. Де твій телефон?

Говорить без перестану Бетані. А тоді пошепки питає.

 - І хто це?

 - Все, не зовсім так, як сказала вам Бетані. Тільки про це пізніше.

 - Тобто? Це через Алекса? Я ж казала, що вона помішана на ньому!

 - Ем, зі мною все добре. Повідом всім, щоб не хвилювалися. А телефон свій, я загубила. Потрібно буде купити новий.

 - Ну гаразд, а ви? 

Дивиться на Алана. Він підходить і простягає руку.

 - Я Алан.

 - Мій наречений.

Додаю і бачу здивоване обличчя Емілі. Тоді повертаюся і дивлюся на Алана. Помічаю бурю, з якою він бореться. Його погляд, який впивається у мене. Розумію, що він здивований і задоволений моєю відповіддю.

 - Ну добре, не буду вас затримувати. Я піду, подзвони пізніше!

 - Добре, дякую тобі і передай всім мої вибачення. За те, що змусила хвилюватися.

Провівши її поглядом, відчуваю, як на мене дивиться Алан. Повертаю голову і бачу його посмішку. 

 - Наречений, кажеш?

 - Я...

 - Значить, того знайомого, звати Алекс?

 - Ми тільки познайомилися у той вечір, він просто хвилювався, як і всі інші.

 - По словах твоєї подруги, в мене склалася інша думка.

Тоді підходить у притул, в ніздрі вдаряє його запах. Знову відчуваю подих на губах, але цього разу зупиняю.

 - Не тут.

Опускаю очі. Він піднімає моє обличчя.

 - Тоді поїхали!

Ми сідаємо в машину. Алан далі тримає за руку і постійно дивиться на мене. А я відводжу свій погляд. Через те, що не можу витримати його напору.

Під'їхавши до будівлі, він відпускає охорону і ми піднімаємося на ліфті. Опинившись у квартирі, Алан хапає мене за руку і притискає до себе.

 - А тепер можна?

 - Що... Можна? 

Тримтячим голосом питаю.

 - Поцілувати тебе.

Стою, наче у маренні. Бачу тільки його очі, такий проникливий погляд. Він позбавляє будь - якого шансу на відступ. Проникає всередину, десь під шкіру.

Не дочекавшись відповіді, Алан цілує. Мене пронизує струмом. Стає нестерпно жарко. Не в змозі впоратися зі своїми відчуттями, відповідаю на поцілунок. В голові іскриться, пальці тремтять. Відчуваю його умілі губи. 

Це краще, ніж я могла собі уявити...

Вогонь охоплює мене повністю. Алан обіймає, топить в ніжності, у своєму гарячому диханні і ніжних вустах. Він ніби переносить нас в інший світ. Де тільки ми вдвох і наш поцілунок. Такий бажаний, спраглий і потрібний. Все неймовірно, та раптом, він відстороняється.

 - Пробач, мені потрібно поїхати на декілька годин. А ти почувай себе, як вдома.

Не можу сказати жодного слова. Стою і дивлюся на двері, у які він щойно вийшов.

Невже Алан мене поцілував? Чому тоді, так швидко втік? Йому не сподобалося?

   Дорогі мої, як вам глава?

 Дякую за зірочки❤️

 Ваша Ханна)

Мирної ночі.