Тепер моя - Ханна Еванс

Олівія 

У такій ситуації, я не була ніколи. Мій батько оберігав мене від таких людей, навіть коли навчалася. Знаю, за мною завжди наглядали його люди. Та й мені так було спокійніше.

Чому їх зараз нема? Невже після наших з Аланом заручин, він припинив за мною наглядати?

Від страху і безвихідного становища, мені стає погано. Відчуваю, як починає паморочитися у голові і темніє в очах.

Ні, тільки не це! У свідомості, я буду намагатися боротися. А що буде, коли я відключуся? Боже, благаю, краще померти... 

Раптом чую глухий удар в двері, тоді другий і звук того, як вони падають. У своєму напівсвідомому стані, з досі закритим ротом і заламаними назад руками, помічаю трьох людей. Мої ніздрі вловлюють такий знайомий аромат. Той, який я не забуду ніколи. Його власника, тепер завжди бачу у снах, він мені постійно мариться. Цей чоловік - мій порятунок і одночасно викрадач. Він викрав мою душу, спокійне життя і нормальний стан. 

Так, це Алан. Він мене врятував...

Це останнє про що я подумала, перед тим, як провалитися у темряву.

 * * * * * 

Відкриваю очі і різку сідаю. У голові досі паморочиться. Тому, не поспішаю злізати з ліжка.

Де я?

Помічаю красиву кімнату. Ліжко темно - коричневого кольору, сірі стіни і величезне панорамне вікно. Біля якого, стоїть Алан.

 - Ти у моїй квартирі.

Першим говорить він, ніби почувши мої думки.

 - Алан?! Я...

 - Ти, що?!

 - Дякую, що врятував мене.

 - Справді?!

Обертається і впивається у мене своїм поглядом.

 - А якби, мене там не було? Що далі? Відповідай!

Від усвідомлення того, спину обливає холодом.

 - Я не знала, що так буде. Я була з подругами.

 - Тільки з подругами, чи ще й другом?

 - Як ти... Знаєш?!

Він різко опиняється біля мене і сідає поруч, на ліжко. Піднімає моє обличчя і дивиться так проникливо.

  - Ти багато, чого не знаєш. А найголовніше те, що не всім потрібно довіряти.

 - Ти про що?

 - Мої люди, допитали цих с*к! Їх найняла твоя подружка! Більше того, не просто найняла, а сказала тебе зґвалтувати і зняти все на відео!

Від цих слів, мені стає боляче і страшно. Помічаю, як темніють його очі. Він зривається і б'є руку об стіну.

 - Тепер вони, навіть в туалет нормально ходити не зможуть. Залишилася лише твоя подружка, але із нею ми теж розберемося.

Мені стає боляче. Ні, не через них, вони на те заслужили. Невідомо зі скількох дівчат, вони так познущалися. Мені боляче через те, що такі люди ходять по землі і ламають долі невинних людей.

Бачу, як з руки Алана, починає текти кров.

 - Боже, Алан, у тебе кров!

Зриваюся з місця і хапаю його за руку.

 - Де в тебе аптечка?

 - Не потрібно.

 - Потрібно, подивися на свою руку!

Починаю носитися по кімнаті.

 - Ось там, у тумбочці.

Швидко хапаю антисептик, мазь і бинт. Тоді забинтовую йому руку, піднімаю очі і помічаю, що він весь час дивився на мене. Алан стоїть втомлений, невиспаний, у пом'ятій сорочці з закоченими рукавами і не відводить від мене погляду.

 - Що?

 - Ти дуже мила, коли хвилюєшся.

Його посмішка стає заразною. Тому, я роблю те саме, усміхаюся.

 - А ти мене лякаєш, своїми діями. Для чого, було, збивати руку?

 - Пробач.

Далі незводячи свого погляду.

 - Це ти мені пробач, я створила тобі стільки проблем.

 - Ти моя наречена, я повинен про тебе піклуватися. Хіба ні?

 - Я думала...

 - Доки ти не сказала остаточної відповіді, то ще моя наречена. До нашого весілля, в тебе, ще є час. Пам'ятаєш? Ходімо, тобі потрібно поїсти.

 - Я ще хочу прийняти душ.

Алан лише хитає головою.

 - Гаразд, я чекатиму внизу.

Він йде, моє серце, здається, вистрибне з грудей.

Що зі мною відбувається?

Швидко біжу у ванну і приймаю душ. Користуюся його піною, яка має приємний, морський аромат. Виходжу, але одягу нема. Відкриваю шкаф, у якому знаходяться чоловічі речі. Своєї сукні, теж не знаходжу, спала я у футболці. Помічаю чоловічу сорочку, одягаю і спускаюся вниз. Дорогою відчуваю, приємний аромат.

Заходжу на кухню. Бачу гарно накритий стіл. На столі запечене м'ясо, овочевий салат, фрукти і апельсиновий сік.

Алан стоїть спиною, ще щось готує.

 - Я все! Тобі допомогти?

Він обертається і завмирає. Помічаю, як його очі темніють. Тоді він прокашлюється.

- Сідай, я лише каву зроблю. Твою улюблену, з молоком і одним цукром. 

Далі Алан обертається і готує каву.

 - Не буду питати, звідки ти це знаєш.

 - Не питай.

 - Ммм, мій улюблений салат. А м'ясо для кого?

 - М'ясо для мене, але ти теж можеш з'їсти, якщо хочеш.

 - Знаєш, я така голодна. Вперше за довгий час, гарно виспалася.

 - А до того, що? Чому не спала?

Сама не помітила, як проговорилася. Бачу блиск в його очах, ніби грається зі мною.

 - Так, через дурниці, забудь. Давай вже поїмо.

Швидко розміщуємося за столом і починаємо їсти. Все настільки виглядає природно і правильно. Багато розмовляємо, інколи жартуємо. Закінчивши сніданок, Алан говорить.

 - Як ти ставишся, до невеличкої прогулянки?

 - Можна!

Трохи зашвидко відповідаю. У нього на обличчі, знову з'являється усмішка.

Він красиво сміється... 

Алан бере за руку і введе на верх. Ми заходимо в якусь, іншу кімнату. 

 - Вау!

 - Подобається?

 - Так.

Кімната з білосніжними стінами і стелею. Ліжко, штори, крісла і м'який пуфик - кремового відтінку. Тут багато світла, а також букет живих квітів. Його аромат заповнив всю кімнату.