Тепер моя - Ханна Еванс

 Олівія 

Відкриваю очі і згадую недавні події. 

 - Стоп, де я?

Білосніжне ліжко і велике дзеркало. Стіни сірого відтінку, палітра бежевого тону і великі панорамні вікна на стелі.

 - Фух, я у своїй кімнаті. Можливо, то був сон?

Встаю, але відчуваю слабкість. Раптом, чую легкий стук у двері. 

 - Олівія, я можу увійти? 

Звертається до мене хатня робітниця.

 - Так, звичайно.

 - Донечко, я тобі бульйону зварила.

 - Дякую місіс Сара.

Сара Сміт - не тільки наша хатня робітниця, а майже член сім'ї. Вона мені, як мати. Завжди підтримає і вислухає.

 - Містер Вільям сказав, щоб ти до нього зайшла, коли прокинешся.

 - Щоб зайшла? Отже, не сон.

 - Який сон, донечко? 

 - Я пізніше розповім, дякую вам, місіс Сара. Батькові скажіть, що я зараз підійду.

Після того, вона виходить. Йду у ванну кімнату, набираю гарячу воду і трохи моєї улюбленої піни. Зануруюсь у її хмари і відчуваю п'янкий аромат свіжого шоколаду. Він дає відчуття легкості та безтурботності. Стараюся заспокоїтись перед розмовою з батьком. Виходжу, одягаю джинси та білу футболку і направляюся у кабінет. Стукаю в двері.

 - Заходь Олівія!

 - Звідки ти знаєш, що це я? 

Стараюся, хоч трохи посміхнутися, але виходить погано.

 - Тому, що я добре знаю свою доньку.

 - Справді? Настільки, що хочеш насильно віддати мене заміж? Та ще й за старого чоловіка?

 - Що? Старого чоловіка? Та за нього, будь - яка пішла би, але він захотів тебе.

 - Що означає, захотів? Я що, річ якась, батьку?!

 - Ти ще дуже юна, доню. Та колись, мені подякуєш.

 - Подякую?!

Тут я переходжу на крик. Хоча в житті на нього голосу не підіймала.

 - Я все життя старалася бути найкращою, щоб ти мною пишався! Нікуди не ходила, аби тебе не засмучувати. У мене навіть друзів нема, бо для тебе всі були не такі. Що ти від мене, ще хочеш?!

Починаю ридати. Батько хоче мене обійняти, на що, злісно випалюю.

 - Я ніколи не вийду заміж, за того чоловіка!

 - Доню, що ти таке говориш? Послухай, ти все життя росла в достатку. Так, ти нічого не вимагала від мене, але у тебе було все. А завдяки тому, що ти слухала батька, з тобою хоче одружитися така людина.

 - Знущаєшся? Тобто, ти все - таки віддаси мене заміж, знаючи, що я того не хочу?!

 - Доню, заспокойся. Спробуй мене зрозуміти. Якщо ти не вийдеш за нього, то ми залишимося у злиднях...

 - Тобто, вся справа у грошах?

Далі його не слухаю. Виходжу з кабінету, грюкнувши дверима. Йду у кімнату і швидко збираю речі. Вибігаю у коридор, спускаюся сходами і тільки хочу вийти, як мене зупиняє охоронець.

 - Вибачте міс Олівія, ваш батько, заборонив вас випускати.

 - Що?!...

   Вибачте за довгу затримку) 

Ваша, Ханна❤️