Нічний адміністратор - Джон Ле Карре

— Наркоти! — вибухнув Стрельскі, не в змозі більше терпіти багатослівність Апостола. — Майкле, товар твоїх клієнтів — це наркотаї Той злоїбучий Роупер продає зброю за очищений, оброблений, добірний кокаїн, який йому, курва, віддають майже за безцінь! Цілі гори того лайна! І він збирається відправити його в Європу і скинути його там, щоб отруювати дітей, руйнувати життя і загрібати мільярди! Правда?

Апостол не взяв до уваги цей вибух емоцій.

— Лікарю, містер Роупер не бере з моїх клієнтів завдатку готівкою. Він завжди оплачує свою частину договору з власних ресурсів. Він не потребує ніяких гарантій. Він ставиться до них з нечуваною довірою. Якщо вони змахлю-ють, переконував він їх, то його репутація буде зруйнована, корпорація збанкрутує, а інвестори відвернуться від нього назавжди. Попри це, він довіряє моїм клієнтам. Він знає, що вони порядні люди. Найкращий і найнадійніший спосіб вести бізнес, казав він, це фінансувати всю угоду апріорі зі своєї кишені, аж до моменту остаточного розрахунку. Саме це він і запропонував зробити. Він обеззброїв їх своєю довірою. Більше того. Містер Роупер наголосив, що не мав жодного наміру конкурувати зі старими європейськими партнерами моїх клієнтів. Якщо буде на це бажання моїх клієнтів, він готовий у будь-який момент повністю вийти з гри або ж знову до неї приєднатися. Щойно він доставить товар тим, кого мої клієнти номінують як отримувача, він вважатиме свою справу зробленою. Якщо мої клієнти забажають не називати таких людей, містер Роупер з радістю організує передачу «всліпу».

Діставши з кишені великий шовковий носовичок, Апостол витер піт, який виступив з-під перуки.

«Зараз, — подумав Берр, коли настала пауза. — Давай».

— Майкле, а майор Коркоран був присутній на цій зустрічі? — невинно поцікавився Берр.

На обличчі Аполло одразу ж з’явилася зневажлива гримаса. У голосі почулися роздратування і звинувачення.

— Майор Коркоран, як і лорд Ленгборн, були дуже навіть на виду. Майор Коркоран був почесним гостем. Він вмикав проектор, веселив публіку, чемно розмовляв з дамами, готував напої і намагався показати себе якнайкраще. Коли мої клієнти напівжартома запропонували взяти майора Коркорана у заручники до завершення виконання умов договору, дами були в захваті від цієї ідеї. Після того як ми з лордом Ленгборном накидали основні пункти угоди, майор виголосив жартівливу промову і розмашисто розписався замість Роупера. Мої клієнти полюбляють всілякі дур-кування, щоб зняти щоденну напругу. — Він з обуренням перевів подих і відкрив кулак: як виявилося, весь цей час він тримав вервечку. — На жаль, лікарю, згідно з настановами Патрика і його друга-грубіяна, я був змушений дискредитувати майора Коркорана в очах моїх клієнтів до такої міри, що всю їхню приязнь до нього як вітром здуло. Сер, це зовсім не по-християнськи. Це порушення заповіді «Не свідчи неправдиво», і я про це шкодую. Як і отець Лукан.

— Це просто-таки фігово, — поскаржився Лукан. — Я гадаю, це навіть неетично. Правда?

— Майкле, якщо ваша ласка, розкажіть мені, будь ласка, що такого почули ваші клієнти про майора Коркорана, що це пошкодило його репутації?

Голова Апостола витягнулася, немов у курчати. Жили на шиї натягнулися.

— Сер, я не відповідаю за те, що мої клієнти могли почути з інших ресурсів. Щодо моїх слів, то я сказав лише те, що мої... — раптом, він ніяк не міг підібрати слів, щоб описати Флінна і решту братії. — Уповноважений як їхній юрист, я розповів своїм клієнтам декілька фактів з минулого майора Коркорана, які у довготривалій перспективі анульо-вують його придатність як партнера.

— Які саме це факти?

— Я був зобов’язаний повідомити їм, що він веде неприйнятний спосіб життя, а також зловживає алкоголем та наркотиками. На свій сором, я також сказав їм, що він нестриманий, а це анітрохи не відповідає моєму досвіду співпраці з майором. Навіть напідпитку він приклад стриманості. — Апостол обурливо кивнув головою у напрямку Флінна. — Мені дали зрозуміти, що мета цього неприємного маневру — позбавитися сурогатної постаті майора Коркорана і, відповідно, пересунути на лінію вогню особисто містера Роупера. Мушу визнати, що я не поділяю оптимізму цих джентльменів щодо цього питання, а навіть якби поділяв, я не вважаю такі дії відповідними ідеалам справжнього легіонера Пресвятої Діви Марії. Якщо майора Коркорана буде визнано неприйнятним, містер Роупер просто забезпечить себе іншим підписантом.

— А як ви гадаєте, містер Роупер знає про побоювання ваших клієнтів щодо майора Коркорана?

— Сер, я не наглядач ні за містером Роупером, ні за моїми клієнтами. Вони не звітують мені, що відбувається у них в голові. І я це поважаю.

Берр засунув руку в наскрізь просякнутий потом піджак і дістав звідти пом’ятий конверт. Поки він його розривав, Флінн, відводячи душу у своєму ірландському акценті, пояснював його зміст:

— Майкле, лікар привіз зі собою вичерпний список злочинів майора Коркорана, які він вчинив ще до того, як почав працювати на містера Роупера. Більшість цих огріхів пов’язані зі статевими надмірностями. Але серед них є і кілька прикладів безчинств у громадських місцях, водіння у нетверезому стані, вживання наркотиків, кількаденні загули, а також розкрадання армійських грошей. Захищаючи інтереси своїх клієнтів, ти так перейнявся плітками, які чув про цю безневинну душу, що аж вирішив потай подати запит в Англію, і ось та інформація, яку тобі вдалося зібрати.

Апостол уже протестував:

— Сер, я високоповажний член адвокатури Флориди та Луїзіани, колишній президент Адвокатської асоціації округу Дейд. Майор Коркоран не дволикий. Я не погоджуся сфабрикувати справу проти невинної людини.

— Сядь, сука, на місце, — гиркнув йому Стрельскі. — Ага, і між іншим, ота твоя балаканина про адвокатську асоціацію — повна маячня.

— Він завжди все вигадує, — у відчаї сказав Беррові Лукан. — Просто нечувано. Він постійно говорить абсолютно протилежне до того, що відбувається насправді. Наприклад, він видає щось за чисту копійку, а виявляється, що це побрехеньки, яких світ не бачив. Я не знаю, як відучити його від цієї звички.

Берр тихо заблагав:

— Патрику, будь ласка, обговорімо часові рамки.

Вони поверталися назад до «Сессии». Флінн ішов попереду, все ще не випускаючи з рук зброї.

— Думаєш, спрацювало? — спитав Берр. — Ти справді думаєш, що він не здогадується?

— От ми тупаки, — сказав Стрельскі. —