Нічний адміністратор - Джон Ле Карре

Зі старечим бубонінням «Сессна» торкнулася землі і поповзла мощеною доріжкою. Ні корови, ні чаплі навіть не підняли голови. Стрельскі і Флінн скочили на траву. Доріжка розділяла рівнинні паруючі болота, які чавкали і цмокали. Товсті жуки то ліниво опускались, то піднімались над тванню. Притиснувши пістолет-кулемет до грудей і дивлячись то наліво, то направо, Флінн рушив до сараю. За ним ішов Стрельскі, тримаючи в руках валізку і заряджений автоматичний пістолет. Ззаду плівся Берр, озброєний лише молитвою: він майже не вмів стріляти і ненавидів це.

— Наш Пат Флінн пройшов Північну Бірму, — говорив Стрельскі. — Наш Пат Флінн пройшов Сальвадор... Пат — непересічний християнин... — Стрельскі любив говорити про Флінна з захватом.

Берр уважно розглядав сліди коліс під ногами. Автів-ка чи літак? Він здогадувався, що за якимись ознаками їх можна розрізнити, і йому було соромно, що він їх не знав.

— Ми сказали Майклу, що ти велике цабе з Англії, — заздалегідь попередив його Стрельскі. — Щось на кшталт самої тітоньки Вінстона Черчілля.

— О, згідно з нашими описами — ви навіть її переплюнули, — сказав Флінн.

Увечері напередодні вони сиділи на ґанку будиночка на березі моря в Форт-Лодердейл і Стрельскі розповідав Берру про отця Лукана і брата Майкла.

— Тут усім Флінн заправляє. Якщо ви хочете щось запитати Майкла, то краще це робити через Флінна. Він слизький і неврівноважений тип, еге ж, Пате?

Флінн закрив рот своєю здоровенною долонею, щоб приховати беззубу посмішку.

— Майкл чудовий хлоп, — відповів Флінн.

— А головне богобоязливий, — сказав Стрельскі. — Майкл — саме святенництво, еге ж, Пате?

— Набожний чоловік до самих кісток, Джо, — підтвердив Флінн.

А потім, під загальне гоготання, Стрельскі і Флінн розповіли Берру історію про те, як брат Майкл навернувся до Христа і знайшов своє покликання — стати супердонощи-ком. Стрельскі наполягав, що ця історія ніколи не почалася б, якби наш агент Флінн одних вихідних під час Великого Посту не опинився волею випадку у Бостоні, куди він подався на духовне відновлення від своєї дружини, щоб залікувати свою душу за допомогою плящини-другої ірландського віскі разом з кількома такими ж непитущими братчиками з семінарії.

— Правда, Пате? — вимагав підтвердження своїх слів Стрельскі, переймаючись, щоб Флінн часом не заснув.

— Чистої води правда, Джо, — погодився Флінн, посьорбуючи віскі і напихаючи повний рот піци, у той час як його очі лагідно дивилися на повню, що повисла над Атлантичним океаном.

— Щойно наш Пат і його преподобні братчики впоралися з першою пляшкою віскі, — продовжував Стрельскі, — як з’явився отець Аббот власною персоною, щоб поцікавитися, чи зможе спеціальний агент Патрик Флінн з Митниці США з доброї волі виділити йому хвильку на особисту бесіду в його особистому офісі.

— І коли агент Флінн змилостивився і пристав на його пропозицію, — продовжував Стрельскі, — то виявилося, що в офісі отця Аббота сидить сухий, як скіпка, і високий, мов дзвіниця, хлопчина з Техасу, а вуха в нього такі, як ракетки для пінг-понгу. Ним виявився отець Лукан з монастиря «Крові Діви Марії», що у Новому Орлеані, який перебував з причин, відомих лише Папі, під покровительством отця Аббота з Бостона.

— І цей самий Лукан, — не вгавав Стрельскі, — цей прищавий клаповухий пуцьвірінок присвятив своє життя спасінню грішних душ в ім’я Святої і Непорочної Діви Марії шляхом власного освячення і наведення прикладів житія святих.

— І ось, лупаючи цю непіддатливу скалу, — продовжував Стрельскі, а Флінн тим часом хихотів, кивав своїм червоним обличчям і посіпував себе за чуба — ну чисто тобі дурник, — Лукан почув сповідь багатого покаянного грішника, чия донька нещодавно наклала на себе руки, і зробила це неабияк відразливо, бо не могла більше терпіти гульки і кримінальні афери свого татуся.

— І того самого покаянного грішника, — розповідав Стрельскі, — настільки замучили докори сумління, що він вилив перед Луканом усю свою наболілу душу. Бідака Лукан, йому ж ще навіть молоко на губах не висохло, так перейнявся почутим, що на всіх парах помчав у Бостон до отця Аббота за духовними настановами і пахучими солями. Ну й ну, той грошовитий покаянник виявився таким сраним покидьком, якого ще світ не бачив...

— Дозоване покаяння, Леонарде, це як дуже короткий бенкет, — Стрельскі потягнуло на філософію. Флінн тихо посміхався до місяця. — А цілковитим і безповоротним розкаянням там і не пахло. Не встиг Патрик до нього дістатися, як Майкл уже шкодував про це короткотривале навернення до порядності і був готовий посилатися і на першу поправку до Конституції, і на п’яту, і посилати всіх навколо теж. І ще одне: все, що він наговорив, вважалося недійсним, бо він на той момент мав психологічні розлади в зв’язку з непоправним горем. Але наш Пат, — Флінн заусміхався ще ширше, — Пат і його релігійність врятували ситуацію. Він дав Майклові вибір: або від сімдесяти до дев’яноста років посиленого режиму, або союз з силами небесними, амністія і можливість далі преспокійно тра-хати дівчат з першого ряду «Фолі-Бержер». Майклу знадобилося двадцять секунд, щоб переговорити зі своїм Творцем і вислухати голос совісті. У результаті другий варіант йому сподобався більше.

Флінн стояв у жерстяному сараї й кивнув Беррові і Стрельс-кі, щоб вони взяли з нього приклад і також зайшли. їх обдало жаром, немов з розпеченої духовки, і смородом кажанів. Поламаний стіл, дерев’яна лавка, погнуті пластикові крісла навколо столу — все було встелено кажанячим послідом. Кажани звисали з металевих перекладин під стелею, згуртувавшись по двоє чи по троє, й виглядали немов налякані клоуни. Розбите радіо лежало на боці поруч з генератором, наскрізь прошитим старими дірками від куль. Берр подумав, що хтось навмисно перевернув тут усе догори дриґом. Хтось, вочевидь, вирішив, що якщо це місце не дістанеться йому, то нехай і не дістанеться нікому іншому, і розтрощив ущент усе, що тільки потрапляло під руку. Флінн востаннє визирнув назовні і зачинив двері в сарай. «Це що, якийсь умовний сигнал?» — подумав Берр. Флінн приніс зелені протимоскітні спіралі. На паперовій торбинці було написано «Бережіть планету. Обійдіться сьогодні без пакета». Флінн запалив спіралі. Кільця зеленуватого диму почали здійматися вгору до жерстяного даху, від чого кажани неабияк заметушилися. Графіті на стіні, написане іспанською, кляло янкі на чім світ стоїть.

Стрельскі і Флінн сіли на лавку. Берр насилу примостив одну сідницю на поламаному кріслі.