Зловісно тихе життя - Луїза Пенні

— Я спостерігала за Йоландою останні кілька днів. Вона продовжує стягувати речі в будинок Джейн.

Пітер знизав плечима. Він уже втомився втішати Клару.

— Хіба Джейн не склала новий заповіт? — спробувала вона знову.

— Я цього не пам’ятаю. — Пітер знав Клару досить добре, щоб зрозуміти: це була хитрість, спроба відволікти його від болю і схилити на свій бік. Він відмовлявся грати.

— Ні, справді, — сказала Клара. — Я пригадую, коли Тіммер поставили діагноз і вона дізналася, що невиліковно хвора, вони обидві обговорювали перегляд заповіту. Я впевнена, що Джейн і Тіммер ходили до нотаріуса у Вільямсбурзі. Як її звали? Ти ж знаєш. Та, яка щойно народила дитину. Ми разом ходили на фітнес.

— Якщо Джейн склала новий заповіт, поліція дізнається про це. Це їхня робота.

Ґамаш підвівся з лавки. Він побачив те, що йому було потрібно. Те, що підозрював. Це було далеко не переконливо, але це було цікаво. Брехня завжди була цікавою. А тепер, перш ніж зануритися в нагальні справи дня, він хотів іще раз побачити скрадок. Підніматися туди не обов’язково. Він пройшов через луку, залишаючи на примороженій траві відбитки своїх чобіт на гумовій підошві. Піднявся на пагорб повз стару школу, а потім попрямував до лісу. І знову опинився біля підніжжя дерева. Це після першого і, він сподівався, останнього підйому було очевидно, що вбивця не користувався скрадком. Але все ж…

— Бах! Ти мертвий.

Ґамаш розвернувся, але голос впізнав першої ж миті.

— Ти підкрадаєшся, як злодій, Жане Ґі. Я почеплю на тебе коров’ячий дзвіночок.

— Знову?

Йому нечасто вдавалося захопити шефа зненацька. Але Бовуар почав непокоїтися. Раптом він якось підкрадеться до Ґамаша і в того станеться серцевий напад? Це, безумовно, зіпсувало б увесь жарт. Але він турбувався за старшого інспектора. Його раціональний розум, який зазвичай брав гору, знав, що такі побоювання безглузді. Старший інспектор мав трохи зайвої ваги і йому перевалило за п’ятдесят, проте він не один був такий, і більшість людей чудово обходилися без допомоги Бовуара. Але. Але робота старшого інспектора була настільки напруженою, що могла б і слона звалити. А він дуже багато працював. Та здебільшого почуття Жана Ґі Бовуара не піддавалися поясненню. Він просто не хотів втрачати старшого інспектора. Ґамаш поплескав його по плечу й запропонував залишки café au lait з термоса. Утім, Бовуар уже поснідав у готелі.

— Ти маєш на увазі пізній сніданок?

— Хмм. Яйця Бенедикт, круасани, домашній джем. — Бовуар подивився на зім’ятий паперовий пакет у кулаці Ґамаша. — Жах. Вам пощастило, що ви це пропустили. Ніколь все ще там. Вона спустилася після мене й сіла за інший столик. Дивна дівчина.

— Жінка, Жане Гі.

Бовуар хмикнув. Він ненавидів політкоректність Ґамаша. Ґамаш усміхнувся.

— Справа не в цьому. — Він здогадувався про причину хмикання. — Хіба ти не розумієш? Вона прагне, щоб ми всі бачили в ній дівчинку, дитину, з якою треба поводитися делікатно.

— Якщо так, то вона зіпсована дитина. У мене від неї мурашки по шкірі.

— Не дозволяй їй улізти тобі під шкіру. Вона маніпуляторка, і вона зла. Поводься з нею, як із будь-яким іншим агентом. Це її біситиме.

— Чому вона взагалі з нами? Від неї жодної користі.

— Учора вона провела дуже добрий аналіз і допомогла нам переконатися, що наш убивця — Філіпп Крофт.

— Так, але вона небезпечний персонаж.

— Небезпечний, Жане Гі?

— Не фізично. Вона не візьме пістолет і не перестріляє нас усіх. Можливо.

— Не всіх. Один із нас устигне дістати її, перш ніж вона покінчить з усіма нами, я сподіваюся. — Ґамаш усміхнувся.

— Сподіваюся, це буду я. Вона небезпечна, бо сіє чвари.

— Так. Це має сенс. Я думав про це. Коли вона забрала мене з дому в неділю вранці, я був приємно здивований. Вона була шанобливою, уважною, ґрунтовно, але ненав’язливо відповідала на запитання й не намагалася справити враження. Я справді подумав, що ми маємо переможця.

— Вона купила вам каву й пончики, чи не так?

— Бріош, узагалі-то. Мало не підвищив її до сержанта прямо на місці.

— Ось так і я став інспектором. Еклер підняв мене на вершину успіху. Але з Ніколь щось сталося відтоді, як вона приїхала, — погодився Бовуар.

— Я можу припустити одне: коли вона побачила інших членів команди, вона почала здавати позиції. З деякими таке трапляється. Вони чудові один на один. В індивідуальних видах спорту. Просто блискучі. Але як командні гравці вони жахливі. Я думаю, Ніколь саме така — конкурує, коли повинна співпрацювати.

— Думаю, вона відчайдушно намагається показати себе і прагне вашого схвалення. Водночас вона сприймає будь-яку пораду як критику, а будь-яку критику — як катастрофу.

— Що ж, тоді в неї був катастрофічний вечір.

Ґамаш розповів йому про свою розмову з Ніколь.

— Відпустіть її, сер. Ви зробили все, що могли. Ви піднімаєтеся? — Бовуар поліз драбиною до скрадку. — Тут чудово. Наче будиночок на дереві.

Ґамаш рідко бачив Бовуара таким жвавим. Утім, він не відчував потреби спостерігати цю жвавість зблизька.

— Я вже був там. Бачиш оленячу стежку? — Увечері він розповів Бовуару про скрадок і порадив йому взяти зразки. Але він не очікував побачити інспектора так рано.

— Mais oui.[83] Звідси добре видно. І все ж, учора ввечері дещо спало мені на думку.

Бовуар дивився на нього. «О Господи, я повинен піднятися, напевне?» — подумав Ґамаш. Дотягнувшись до слизьких дерев’яних планок, він почав підніматися. Він заліз на платформу, притиснувся спиною до кострубатого стовбура й ухопився за перила.

— Наркота!

— Перепрошую? На мить Ґамаш подумав, що Бовуар розгадав його таємницю й називає його…[84]

— Марія і Хуан! Марихуана. Тут збирають не тільки гарбузи. У районах зараз сезон наркотиків. Можливо, Джейн Ніл убили плантатори після того, як вона виявила їхній урожай. Вона повсюди ходила, так? Бог свідок, що це багатомільйонний бізнес, і людей іноді вбивають.

— Це правда, — Ґамаш був заінтригований цим припущенням, за винятком одного, — проте більша частина плантацій належить «Пекельним янголам» та «Рок-машині» — байкерським бандам.

— Точно. Це територія «Пекельних янголів». Не хотів би мати з ними справу. Вони вбивці. Як думаєте, ми можемо перевести Ніколь до відділку боротьби з наркотиками?

— Зосередься, Бовуаре. Джейн Ніл убили сорокарічною старою стрілою. Коли ти востаннє бачив байкера з луком і стрілами?

Це було слушне зауваження, про яке Бовуар не подумав. Він був радий, що порушив це питання перед шефом тут, висячи над землею, а не в оперативному штабі, повному агентів. А Ґамаш, тримаючись за перила, думав про те, як би він потрапив униз, якщо б раптом знадобився туалет. Бовуар перекинув ногу через край, намацав драбину й почав спускатися. Ґамаш прочитав коротеньку молитву, повільно дістався краю, закинув ногу