(не) ідеальний чоловік - Катерина Орєхова

Я відчув як Катя завмерла, а потім спробувала відсторонитись. Я міцніше притиснув її до себе, роблячи крок від Вероніки та швидко прокручую варіанти як можна її позбутися з мінімальними втратами.

— Ромочка, — ласкаво звернулася до мене Вероніка і я відразу відчув підступ. — Не ображай мене, я однозначно більше, аніж просто сестра твого однокласника.

Катя підвела голову, втикаючись поглядом мені в підборіддя, і відпустила ґудзик на моїй сорочці, який до цього смикала.

— Що ти хотіла? — я стиснув руки на талії Каті, від чого вона здригнулася, мабуть, я зробив боляче. — Пробач, — прошепотів я, схиляючись до неї та цілуючи у скроню.

Зважаючи на те, як скривилася Вероніка, у нас як мінімум один.

— Я прийшла віддати тобі запрошення, як ми й домовлялися, — на підтвердження своїх слів Вероніка відкрила сумочку і справді дістала конверт.

— Запрошення? — Катя подивилася спочатку на запрошення у руках Вероніки, а потім перевела погляд на мене.

— Так, для нас з тобою, — одразу пояснив я. — Потім розповім докладніше. Дякую!

Я взяв простягнуті запрошення і вже готувався йти, як Вероніка знову вирішила втрутитися.

— Любий, якщо твої плани зміняться, я теж буду на цьому вечорі та з радістю складу тобі компанію, — вона чарівно посміхнулася і, надіславши мені повітряний поцілунок, розвернулася на підборах і пішла на паркувальний майданчик.

— Більш ніж просто сестра однокласника? Буде рада скласти тобі компанію? — Катя явно хотіла пояснень чи бодай подробиць.

Я думав, що їй сказати. Це якесь мінне поле, мені треба було якось уберегти її від Вероніки, щоб усі подальші випади дівчини Катя стійко відбивала. А подальші напади будуть з огляду на те, що Вероніка не вміє програвати та наші шляхи ще перетнуться, як мінімум на аукціоні.

Відчинивши двері свого автомобіля, я допоміг Каті сісти, а сам сів за кермо, все ще обмірковуючи свою відповідь.

— Ром… — простягла Катя, торкаючись моєї руки.

— Ми зустрічалися, — рубанув я з плеча, приховувати було марно, та й Катя, напевно, вже все зрозуміла.

— Це я зрозуміла, — підтвердила вона мої припущення. — Чому ти так напружився? Усі мають минуле. Ти ж із нею вже розлучився?

— Звичайно, — вигукнув я. — Ще кілька місяців тому. Просто вона ніяк не хоче з цим змиритися і вдає, що ми просто посварилися.

— Роме, глянь на мене, — я повернув голову, зустрічаючись з Катею очима. — Тобі нема про що переживати, я не збираюсь скандалити або якось по-іншому демонструвати своє невдоволення. Дякую тобі. Ти одразу сказав їй, що я твоя дівчина, це дуже важливо для мене.

— Крихітка, — я нахилився до неї та притулився губами. — Ти ідеальна. Просто знай, що Вероніка не заспокоїться. Вона може говорити гидоту і якось намагатися тебе зачепити. Не звертай на це уваги, будь ласка.

— Домовилися, — Катя теж зітхнула з полегшенням. — Я довіряю тобі, Роме. Які ми маємо подальші плани?

— Затишна кав'ярня зі смачним какао, — я посміхнувся своїй дівчині, нарешті заводячи мотор і виїжджаючи на проспект.

Я відвіз Катю за місто, колись цей затишний заклад показала мені дівчина, схиблена на данській культурі хюґе. Побачивши захоплення в очах крихітки, я зрозумів, що ми не дарма їхали так далеко.

— Як класно!

Катя відпустила мою руку, захоплено оглядаючи невеликі світильники під стелею.

— А ми можемо сісти біля каміна? - Вона потягла мене до столика, що стояв практично в центрі зали, у всіх на очах. Я віддав би перевагу затишному куточку з диваном, але, подивившись у захоплені очі своєї дівчини, зітхнув і погодився.

Сів у крісло навпроти Каті, яка не припиняла крутити головою на всі боки. Все-таки вона іноді така дитина, вміє радіти дрібницям та цінувати прості речі. Хоча відстань між нами та стіл мене не дуже радували. Окей, треба припиняти поводитися як маніяк.

Ми зробили замовлення і завмерли, не наважуючись розпочати розмову.

— Які плани на завтра? — таки вирішив я порушити тишу.

— Завтра неділя, а отже, у нас сімейний день із братами, — усміхнулася Катя. — Ми кожну неділю намагаємося проводити разом, бо протягом тижня рідко вдається побачитись, у всіх різний розклад. А в тебе були якісь пропозиції?

Крихітка лукаво подивилася на мене, обхопивши трубочку губами та зробивши ковток какао. Здається, цей вечір пройде складніше, ніж я думав. Насилу відірвавши погляд від Катіних губ, я спробував згадати, про що ми говорили.

— А я можу вкрасти тебе на пару годин? — Катя відхилилася від склянки і я з полегшенням зітхнув. — У зручний для тебе час, мені дуже потрібна твоя порада в одній справі.

— А що за справа? — Катя навіть нахилилася до мене ближче, не приховуючи своєї цікавості.

— Скажу завтра, якщо ти погодишся, — я теж нахилився вперед, відчувши аромат Катіних парфумів. Щось свіже та цитрусове. Мандарин? Мені дуже подобався цей аромат. — Так що?

— Скажи зараз, — Катя поплескала очима, злегка прикушуючи губу. Раніше мене дратувала награність у дівчатах, але з крихіткою все було по-іншому. Чомусь я не дратувався, а розчулювався.